"22" листопада 2024 р.
Справа №642/6324/24
Провадження №2/642/1676/24
22 листопада 2024 року Ленінський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого - судді Грінчук О.П.,
за участю секретаря - Шрамко Н.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», від імені якого діє представник ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив :
Представник позивача звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №670293671 від 24.12.2021, укладеним між відповідачем, ОСОБА_2 , та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в розмірі 28 726 грн., а також 2422.40 грн. сплаченого судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно позову, 24.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено в електронному вигляді кредитний договір №670293671, шляхом підписання його відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 20 000 грн. шляхом перерахування на його банківську картку.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28.11.2019. В подальшому, додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020 та № 27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 вносились зміни до договору факторингу №200651348 від 09.11.2021, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31.12.2024 включно. Згідно вказаного договору факторингу первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, визначеними в Реєстрі прав вимог.
30.10.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 30/1023-01, зі строком дії до 31.12.2024, відповідно до якого ТОВ "Таліон Плюс" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було відступлено права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
В подальшому, право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на підставі договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024 було відступлено на користь ТОВ "Юніт Капітал"
Позивач вказує, що первісний кредитор свої зобов'язання виконав в повному обсязі. Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 670293671 від 24.12.2021 становить - 28 726 грн., яка складається з наступного: 20 000 грн - заборгованість по кредиту; 8726 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість в судовому порядку.
Ухвалою суду від 04.10.2024 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.10.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк на подання відзиву на позов.
Копію позовної заяви та доданих до неї документів надіслано відповідачу рекомендованим повідомленням за його зареєстрованим місцем проживання, але відправлення повернуто до суду не отриманим.
Відзиву на позов до суду не надано.
Клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з їх повідомленням, у відповідності до ч.5 ст.279 ЦПК України, до суду не надходило.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з розглядом справи без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Враховуючи положення ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що 24.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено в електронному вигляді кредитний договір №670293671 у формі електронного документа з використанням електронного підпису MNV57ZY2 (а.с. 10 зі звороту - 13).
Договір був вчинений в електронній формі, яка, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України та Закону України "Про електронну комерцію", прирівнюється до письмової форми.
Відповідно до п. 5.4 Кредитного договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Товариством в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України "Про електронну комерцію", що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (а. с. 12 зі звороту).
Кредитний договір №670293671 від 24.12.2021 був сформований та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор MNV57ZY2 було направлено позичальнику 24.12.2021 о 23:06:07 на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів, одноразовий персональний ідентифікатор MNV57ZY2 було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 24.12.2021 о 23:06:56 год., після чого відповідачем було підписано договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а Товариством було перераховано грошові кошти в сумі 20 000,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, о 23:07:05 год., що в свою чергу слугує доказом того, що ОСОБА_2 прийняв пропозицію ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога". (а.с. 20-31 зі звороту)
Відповідно до умов Кредитного договору Первісний кредитор, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надав відповідачу в користування грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. строком на 30 днів, до 23.01.2022, зі сплатою процентів за користування кредитом.
Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.
Позичальник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені кредитним договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору.
28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно з п.2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а. с. 32-35).
Згідно термінів, наведених в розділі І зазначеного вище договору: кредитний договір - кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються; право вимоги - означає всі права Клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому; реєстр прав вимог - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором; фінансування - сума коштів, що сплачуються фактором клієнту за відступлення права вимоги.
Строк дії договору факторингу № 28/1118-01 згідно п.8.2 було встановлено до 28.11.2019.
Додатковими угодами № 19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020 та № 27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 вносились зміни до договору факторингу №200651348 від 09.11.2021, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31.12.2024 включно
Позивач посилається на те, що первісне відступлення прав вимоги за кредитним договором №670293671 від 24.12.2021 відбулось від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на користь ТОВ "Таліон Плюс" на підставі зазначеного вище договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, підтвердженням чого є витяг з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року (а. с. 43-44).
З розрахунку заборгованості, складеному ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", вбачається, що за ОСОБА_2 рахується заборгованість за кредитним договором №670293671 від 24.12.2021 в розмірі 29 926 грн., з яких: 20 000 грн - заборгованість по кредиту; 9926 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а. с. 59-60).
30.10.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було укладено договір факторингу № 30/1023-01, зі строком дії до 31.12.2024, відповідно до якого ТОВ "Таліон Плюс" на користь ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" було відступлено право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 (а. с. 45-49, 57-58).
З розрахунку заборгованості, складеному ТОВ "Таліон Плюс", вбачається, що за ОСОБА_2 рахується заборгованість за кредитним договором №670293671 від 24.12.2021 в розмірі 28 726 грн., з яких: 20 000 грн - заборгованість по кредиту; 8726 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а. с. 61).
04.09.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №0409/24, зі строком дії до 07.03.2026, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" на користь ТОВ «Юніт Капітал» було відступлено права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги до Договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024 (а. с. 55-56).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З Кредитного договору №670293671 від 24.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_2 вбачається, що, у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Договір укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_2 підписав його одноразовим ідентифікатором MNV57ZY2, відправленим 24.12.2021 о 23:06:07, введеним позичальником 24.12.2021 о 23:06:56 год, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства, такий договір не був би укладений.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказав, що отримав право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 670293671 від 24.12.2021 на підставі вищезазначених договорів факторингу.
При цьому, судом встановлено, що первинне відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_2 ТОВ «Таліон Плюс» набуло за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеним з ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога».
За умовами п.1.3 договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право грошової вимоги до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають в майбутньому.
24.12.2021, тобто вже після укладення зазначеного договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, та додаткової угоди до нього, ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога» уклало з відповідачем ОСОБА_2 . Кредитний договір № 670293671 від 24.12.2021, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога» надало позичальнику ОСОБА_2 кредит у розмірі 20 000,00 грн.
Отже, кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладений 24.12.2021, тобто через три роки після укладення 28.11.2018 договору факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.
Право майнової вимоги за Кредитним договором № 670293671 від 24.12.2021 на момент укладення первісного Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 мало би бути визначеним, тоді як жодної визначеної вимоги у первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо ОСОБА_2 на момент укладення Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не було, та сторони не могли передбачити, що через три роки, а саме 24.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» буде укладено Кредитний договір із ОСОБА_2 .
Передача за правочином невизначених вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим, положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
В постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Крім того, в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).
Враховуючи вищевикладене, з наданих суду доказів вбачається, що право майнової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 670293671 від 24.12.2021 не існувало на момент укладення первісного Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що, в свою чергу, виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором № 670293671 від 24.12.2021, як ТОВ "Таліон Плюс" згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, так і в подальшому ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" згідно договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 та ТОВ "Юніт Капітал" згідно договору факторингу №0409/24 від 04.09.2024.
Таким чином, оскільки кредитний договір був укладений 24.12.2021, а первісний договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28 листопада 2018 року, тобто задовго, а саме за три роки до укладення Кредитного договору з відповідачем, суд вважає, що позивачем не доведений факт переходу права вимоги за вказаним кредитним договором.
Окрім цього, суд враховує, що згідно з п.2.1 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, вбачається, що відступлення прав вимог здійснюється за плату (фінансування), що сплачується Фактором Клієнту (п. 1.6)
Пунктами 3.1.1 та 3.1.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що фінансування - належна до сплати клієнта сума грошових коштів встановлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо. Належна до сплати клієнту сума грошових коштів (фінансування) сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимог.
В той час, позивачем при зверненні до суду з даним позовом не надано суду доказів на підтвердження оплати за укладеним Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, а також, аналогічно, за наступними договорами факторингу від 30.10.2023 та від 04.09.2024.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Як визначено ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із вимогами ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У своїй позовній заяві до суду ТОВ «Юніт Капітал» просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заявивши суду таке клопотання, позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.
Будь-яких посилань щодо неможливості подання таких доказів до суду з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, матеріали справи не містить.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження №61-17205ск19.
Отже, у зв'язку із недоведенням позивачем набуття ним права грошової вимоги до відповідача, з яким кредитний договір укладено після первісного договору факторингу, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Також позивач просив стягнути з відповідача 2422.40 грн. сплаченого судового збору та 6000 грн. витрат на правову допомогу.
Частиною 1 ст. 133, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, сума сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», від імені якого діє представник ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст судового рішення складено 22.11.2024.
Відомості про сторін:
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4-А, офіс 10.
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Головуючий