11 вересня 2024 рокуСправа № 921/222/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровець Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Крутіної Ю.С.
Розглянув заяву ФОП Мізюк - Гусак Світлани Василівни про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 (вх. №5367 від 05.07.2024)
у справі №921/222/24
за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , має статус ФОП
про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства
За участю учасників судового процесу:
від боржника: Півторак В.М. - адвокат,
керуючий реструктуризацією Шимечко А.Я.
Учасникам судового процесу оголошено склад суду.
Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
У судовому засіданні 11.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Встановив:
10.04.2024 фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024, для розгляду справи №921/222/24 визначено суддю Гирилу І.М.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.04.2024 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 20.05.2024.
У підготовчому засіданні 20.05.2024 оголошено перерву до 03.06.2024, про що відображено у протоколі судового засідання.
Ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито провадження у справі №921/222/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , має статус ФОП. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 , арбітражного керуючого Шимечка А.Я. Призначено попереднє засідання на 31.07.2024.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 03.06.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1
04.06.2024 Вищою радою правосуддя прийнято рішення № 1707/0/15-24 про звільнення з посади судді ОСОБА_2 у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2024, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, для розгляду справи №921/222/24 призначено суддю ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 11.06.2024 справу №921/222/24 прийнято до свого провадження.
Ухвалою суду від 08.07.2024 призначено попереднє засідання у справі №921/222/24 на 22.08.2024, у зв"язку з тим, що суддя Боровець Я.Я. в період з 15.07.2024 по 09.08.2024 перебував у щорічній основній відпустці (наказ №114-в від 01.07.2024).
05.07.2024 ФОП Мізюк - ОСОБА_4 звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника ОСОБА_1 в сумі 8 707 251,33 грн (вх.№5367).
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.07.2024, для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 12.07.2024 заяву (вх. №5367 від 05.07.2024) ФОП Мізюк - Гусак С.В. про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 залишено без руху, для усунення недоліків.
29.07.2024 до Господарського суду Тернопільської області надійшла заява ФОП Мізюк - Гусак С.В. (вх. №6008) зі змісту якої вбачається, що заявником усунуто недоліки заяви, які визначено в ухвалі про залишення заяви без руху від 12.07.2024.
Ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято заяву (вх. №5367 від 05.07.2024) ФОП Мізюк - Гусак С.В. про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 , до розгляду та призначено засідання на 22.08.2024.
Протокольною ухвалою від 22.08.2024 судове засідання відкладено на 11.09.2024.
Представник заявника в судове засідання 11.09.2024 не з"явився, причин неявки суду не повідомив.
Представник боржника в судове засідання 11.09.2024 з'явився, не заперечив щодо включення грошових вимог ФОП Мізюк - Гусак С.В. до Реєстру вимог кредиторів.
Керуючий реструктуризацією Шимечко А.Я. в судове засідання 11.09.2024 з'явився. Кредиторські грошові вимоги ФОП Мізюк - Гусак С.В. розглянуто та визнано вимоги, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог.
Розглянувши заяву про визнання кредиторських грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено наступне:
За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства) .
Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 03.06.2024 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , в якому зазначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - 03.07.2024.
Отже, згідно положень ч. 1 ст. 45 КУзПБ, останнім днем подачі заяви з грошовими вимогами до боржника є 03.07.2024.
Однак, тільки 05.07.2024 (зареєстровано канцелярією суду) ФОП Мізюк - Гусак С.В. звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника ОСОБА_1 в сумі 8 707 251,33 грн та 6056,00 грн судового збору (вх.№5367), яка 04.07.2024 надіслана до суду через відділення "Укрпошта", про що свідчить відмітка на конверті (міститься в матеріалах справи).
Частиною 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Судом встановлено, що заява ФОП Мізюк - Гусак С.В. подана з пропуском встановленого законом строку.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із заяви вбачається, що 01.03.2021 та 01.01.2022 між Фізичною особою - підприємцем Мізюк - Гусак Світланою Василівною, як Орендодавцем та Фізичною особою - підприємцем Будним Русланом Миколайовичем, як Орендарем укладено договори №1 оренди грузового автомобіля, відповідно до умов якого Орендодавець зобов"язується передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов"язується прийняття у строкове користування грузові автомобілі, що визначений у цих Договорів (орендований автомобіль або автомобіль) та зобов"язується сплачувати Орендодавцеві відповідну орендну плату. Відомості про орендований автомобіль: марка, технічні характеристики та рік випуску: DAF 85CF; номерний знак: НОМЕР_2 ВО 1848ХР НОМЕР_3 ; технічний стан автомобіля - задовільний; оціночна вартість автомобіля складає 1 000 000,00 грн та 2 100 000,00 грн (п.1.1., п.1.2. Договорів).
Взаємовідносини між кредитором та боржником виникли на підставі Договорів оренди грузового автомобіля від 01.03.2021 та від 01.01.2022, які за правовою природою є договорами оренди.
Порядок укладення, зміни, припинення та виконання договору оренди майна, який за своєю правовою природою є договором майнового найму, регулюється нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).
Пунктами 3.1., 3.2. Договорів визначено, що орендований автомобіль передається Орендареві у користування упродовж 2 днів після набрання чинності цими Договорів. Передання орендованого автомобіля Орендодавцем у користування Орендареві оформлюється за фактом відповідної передачі із складенням Акту передачі - приймання, який підписується Сторонами та скріплюється печаткою Орендаря.
Строк користування орендованим автомобілем є безстроковим ( п.4.1 Договорів).
Факт передачі Орендодавцем та прийняття Орендарем в оренду рухомого майна за договорами підтверджується Актами від 01.01.2022 та від 01.01.2023 приймання - передачі транспортного засобу, які підписані обома сторонами без жодних зауважень чи застережень.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України).
Відповідно до вимог статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 5.1., 5.2 Договору від 01.03.2021 визначено, що орендна плата встановлюється у розмірі двісті тисяч грн 00 коп. за кожен місяць строку користування орендованим автомобілем. Орендна плата виплачуться не пізніше десятого числа кожного місяця.
Пунктом 5.1. Договору від 01.01.2022 визначено, що орендна плата встановлюється у розмірі двісті тридцять тисяч грн 00 коп. за кожен місяць строку користування орендованим автомобілем.
На виконання умов договорів в період їх укладення ФОП Мізюк - Гусак С.В. нараховано боржнику до сплати орендних платежів, що підтверджується Актами надання послуг за період з січня 2021 року по лютий 2024 року.
Однак, боржник свої договірні зобов'язання щодо сплати за оренду грузового автомобіля виконав частково, що підтверджується Актами звірки взаєморозрахунків.
Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до стаття 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Орендодавець зобов"язався надати в користування Орендареві орендований автомобіль , в свою чергу Орендар зобов"язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату ( п.п. 7.1, 7.2 Договорів).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованою та підтвердженою належними доказами є заборгованість ОСОБА_1 перед ФОП Мізюк - Гусак С.В. у розмірі 8 084 155,44 грн, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2024.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.01.2022 у справі №927/738/19.
Отже, станом на дату подання заяви з грошовими вимогами ФОП Мізюк - Гусак С.В. відносно боржника ОСОБА_1 сума заборгованості становить 7 980 000,00 грн (основний борг) .
Щодо кредиторських грошових вимог щодо інфляційних втрат у розмірі 104 155,44 грн за період з березня 2024 року по травень 2024 року, суд встановив таке.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.
У зв"язку з порушенням боржником строків оплати вартості орендних платежів, заявником нараховано інфляційні втрати у розмірі 104 155,44 грн за період з 01.03.2024 по 30.05.2024.
Судом, перевірено розрахунок інфляційних втрат та вважає вірно обрахованим, а тому грошові вимоги щодо інфляційних втрат у розмірі 104 155,44 грн, такими, що підлягають визнанню, як правомірно заявлені.
Грошові вимоги в частині основного боргу у розмірі 7 980 000,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 104 155,44 грн є неоплаченими боржником, у зв'язку з фактичною неплатоспроможністю.
Боржник визнає наявну заборгованість.
Також, керуючим реструктуризацією Шимечко А.Я. розглянуто кредиторські грошові вимоги ФОП Мізюк - Гусак С.В., визнано вимоги, що підтверджується повідомленням про результати розгляду кредиторських грошових вимог.
Зазначені вимоги (борг та інфляційні втрати) є конкурсними.
Щодо кредиторських грошових вимог щодо штрафних санкцій у розмірі 623 095,89 грн, суд зазначає таке.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов"язання. ЇЇ завдання - сприяти належному виконанню зобов"язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов"язання боржника. Після порушення боржником свого обов"язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Отже, чинне законодавство поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого неустойка стягується і конкретний її розмір.
Судом, досліджено умови Договору №1 оренди грузового автомобіля від 01.03.2021 та встановлено, що сторони не визначили та не погодили умовами даного договору відповідальності Орендаря у випадку порушення своїх зобов"язань щодо невиконання чи неналежного виконання в частині строків оплати за оренду автомобіля, а тому нарахування штрафних санкцій за Договором від 01.03.2021
Щодо умов Договору №1 оренди грузового автомобіля від 01.03.2022, суд зазначає таке.
Так, пунктом 9.2 Договору від 01.03.2022 визначено, що Орендар згідно з цим Договором несе таку відповідальність, зокрема за прострочення сплати орендних платежів сплачує пеню у розмірі 30 % від суми боргу за кожен день прострочення.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже за змістом наведених норм чинного законодавства України, розмір пені за порушення грошових зобов"язань встановлюється в договорі за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та в будь - якому разі не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Проте, як слідує із розрахунку грошових вимог, заявником нараховано пеню у розмірі 30% від суми боргу, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня - з 01.03.2024 по 03.06.2024.
Крім того, заявником враховано суму боргу щодо нарахування штрафних санкцій і за Договором від 01.03.2021, за яким не передбачено відповідальності сторін у вигляді нарахування штрафних санкцій за порушення умов договору.
Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір.
Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання ФОП Мізюк - Гусак С.В. конкурсним кредитором в частині основного боргу у розмірі 7 980 000,00 грн та в частині інфляційних втрат у розмірі 104 155,44 грн, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів, оскільки заява про визнання кредиторських вимог подана після спливу строку на її подання.
В іншій частині кредиторських грошових вимог у розмірі 623 095,89 грн у зв"язку з необґрунтованістю , слід відхилити.
Відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості, зокрема у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами, внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, кредиторські грошові вимоги ФОП Мізюк - Гусак С.В. відносно боржника ОСОБА_1 до Реєстру вимог кредиторів відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства в наступній черговості: черговість задоволення грошових вимог кредитора в сумі 8 084 155,44 грн (борг та інфляційні втрати ) - друга.
В іншій частині кредиторських грошових вимог, у зв"язку з необґрунтованістю, слід відхилити.
Частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, витрати на оплату судового збору в сумі 6560,00 грн сплачені платіжним документом №0.0.3787813680.1 від 26.07.2024 та зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, згідно виписки Господарського суду Тернопільської області, покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (перша черга).
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 233, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,
1. Заяву ФОП Мізюк - ОСОБА_4 про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 (вх. №5367 від 05.07.2024) у справі №921/222/24, задовольнити частково.
2. Визнати кредиторські грошові вимоги ФОП Мізюк - ОСОБА_4 відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 8 084 155,44 грн та включити їх в Реєстр вимог кредиторів.
Черговість задоволення грошових вимог кредитора:
в сумі 8 084 155,44 грн (борг та інфляційні втрати) - друга.
3. В решті частин вимог заяви, відмовити.
4. Витрати на оплату судового збору в розмірі 6056,00 грн покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
5. Копію ухвали надіслати учасникам судового процесу
- рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення: ФОП Мізюк - Гусак Світлані Василівні, АДРЕСА_2 ;
- до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України: представнику боржника/адвокату Півтораку В.М. та арбітражному керуючому Шимечку А.Я.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття.
Ухвала суду, постановлена у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 9 Кодексу України з процедур банкрутства).
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.
Ухвалу підписано "22" листопада 2024 року (з врахуванням, що суддя Боровець Я.Я. в період з 23.09.2024 по 27.09.2024 перебував на навчанні, з 21.10.2024 по 23.10.2024 та з 04.11.2024 по 08.11.2024 - у відпустці та 25.10.2024 - у відрядженні).
Суддя Я.Я. Боровець