Єдиний унікальний номер № 292/723/17
Провадження № 1-кп/0285/37/24
21 листопада 2024 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
представника цивільного відповідача ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Звягель кримінальне провадження № 292/723/17 (12017060300000080) за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білів Рівненського району Рівненської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
27.02.2017 року близько 22 год. 29 хв. водій ОСОБА_4 , керуючи автопоїздом у складі тягача марки RENAULT MAGNUM, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричепа марки GENERAL TRAILERS TX34VW, д.н.з. НОМЕР_2 , рухався у правій смузі по автодорозі Київ-Чоп у напрямку м. Житомир.
Під час руху на вказаному транспортному засобі зі швидкістю, яка не перевищувала дозволеної швидкості на автодорогах поза населеними пунктами, на 172 км + 830 м автодороги Київ-Чоп, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 12.2, 13.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2021 року, водій ОСОБА_4 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав відповідну безпечну швидкість у темну пору доби, не врахував дорожню обстановку та, як наслідок, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого допустив зіткнення з вантажним автомобілем марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 411 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався попереду у попутному напрямку під керуванням ОСОБА_6 . У результаті наїзду автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 411 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , з'їхав у кювет та перекинувся, при цьому водій ОСОБА_6 від отриманих травм помер на місці пригоди.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: субарахноїдальних крововиливів, розриву хребта в грудному відділі, множинних переломів ребер по 5 анатомічним лініям з ушкодженням пристінкової плеври, тканини легень, розриву перикарду, розривів капсул печінки, селезінки, розриву брижі тонкого кишківника, розривів крижово-здухвинного, лонного з'єднань, саден, рани тіла, які в своїй сукупності складають тупу поєднану травму тіла, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням смерті.
Смерть ОСОБА_6 настала від тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалась переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів.
Невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п.п. 2.3б), 12.2, 13.1 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та надав суду показання. Показав, що в кінці лютого 2017 року він керував автомобілем RENAULT на а/д Київ-Чоп в напрямку м. Київ. Рухався зі швидкістю біля 80-85 км/год. Попереду на правій смузі руху рухався автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER, який неодноразово виляв по дорозі. Під час здійснення обгону, автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER різко вильнув вліво та відбулося зіткнення. Після зіткнення він зупинився на узбіччі і побіг до вищевказаного автомобіля, який вправ на правий бік в кювет, водія в кабіні не було, він був ззаді ведучого моста, під колесами, зажатий і вже мертвий. Викликали 102. Вважає, що ДТП відбулася не з його вини, а з вини водія автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER. У випадку визнання його винним просив застосувати ЗУ “Про амністію».
У судовому засіданні від 21.10.2024 року представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просив задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_4 витрат на поховання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_10 , у судовому засіданні від 21.10.2024 року, у випадку визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при визначенні міри покарання, просив врахувати всі обставини справи та застосувати ЗУ "Про амністію у 2016 році". Також, просив цивільний позов ОСОБА_8 залишити без розгляду, оскільки вона не була дружиною ОСОБА_6 , а встановлення факту проживання як чоловіка та дружини не є предметом розгляду у кримінальному судочинстві. Також зазначив, що ОСОБА_8 не зверталась до страхової компанії щодо витрат на поховання та в день ДТП ОСОБА_4 відшкодував ОСОБА_8 10000,00 грн. Цивільний позов ОСОБА_11 до ПП “СМВ-ТРАНС» просив залишити без розгляду, оскільки ОСОБА_11 на судові засідання з метою підтримання позовних вимог не з'являвся.
Представник цивільного відповідача - ПП “СМВ-ТРАНС», адвокат ОСОБА_5 , просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 , так як вона не була дружиною ОСОБА_12 , факт проживання однією сім'єю, спільного побуту та господарства не було встановлено. Цивільний позов ОСОБА_11 просила залишити без розгляду, оскільки позивач та його представник не з'явилися на жодне із судових засідань.
Хоча ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав, його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060300000080 від 27.02.2017 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України (т. 5 а.с. 84);
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.02.2017 року, згідно якого зафіксовано обстановку на місці дорожньо-транспортної пригоди, вилучено: автопоїзд у складі тягача марки RENAULT MAGNUMд.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки GENERAL TRAILERS TX34VW д.н.з. НОМЕР_2 , автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 411 CDI д.н.з. НОМЕР_3 , карта тахографа автопоїзда, речі загиблого, зі схемою та фототаблицею до протоколу (т. 5 а.с. 85-101);
- заявою ОСОБА_4 та протоколом огляду речових доказів від 28.02.2017 року, згідно якого оглянуто диск тахографа (т. 5 а.с. 102-106);
- висновком експерта №3/159 від 28.03.2017 року, згідно якого на момент ДТП гальмова система, рульове керування, ходова частина, зовнішнє світлове обладнання автомобіля автопоїзда RENAULT MAGNUM,д.н.з. НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом марки GENERAL TRAILERS TX34VW, д.н.з. НОМЕР_2 , знаходилось в технічно працездатному стані. В процесі дослідження технічного стану автопоїзда RENAULT MAGNUM,д.н.з. НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом марки GENERAL TRAILERS TX34VW, д.н.з. НОМЕР_2 , не встановлено будь-яких характерних ознак технічних несправностей деталей і систем, які б могли привести до створення аварійної ситуації й виникнення наведеної дорожньо-транспортної пригоди (т. 5 а.с. 112-124);
- висновком експерта № 3/160 від 29.03.2017 року, згідно якого на момент ДТП гальмова система, рульове керування, ходова частина, зовнішнє світлове обладнання автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 411 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , знаходилось в технічно працездатному стані. В процесі дослідження автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 411 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , не встановлено будь-яких характерних ознак технічних несправностей деталей і систем, які б могли привести до створення аварійної ситуації й виникнення наведеної дорожньо-транспортної пригоди (т. 5 а.с. 127-140);
- висновком експерта № 3/161 від 29.03.2017 року, згідно якого первинний контакт досліджуваних транспортних засобів відбувся між задньою лівою частиною наданого на дослідження автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 411 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , та передньою правою частиною автомобіля RENAULT MAGNUM,д.н.з. НОМЕР_1 . Кут між повздовжньою віссю автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 411 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 ,та повздовжньою віссю автомобіля RENAULT MAGNUM,д.н.з. НОМЕР_1 , в момент їх первинного контакту складає близько 8+- градусів, при загальному русі ТЗ в попутньо-перехресних напрямках. Місце зіткнення між автомобілями знаходиться на правій смузі руху в напрямку м. Житомир, в районі початку утворення сліду бокового юзу ТЗ на проїзній частині (т. 5 а.с. 143-162);
- висновком експерта № 226 від 22.03.2017 року, згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: субарахноїдальних крововиливів, розриву хребта в грудному відділі, множинних переломів ребер по 5 анатомічним лініям з ушкодженням пристінкової плеври, тканини легень, розриву перикарду, розривів капсул печінки, селезінки, розриву брижі тонкого кишківника, розривів крижово-здухвинного, лонного з'єднань, саден, рани тіла, які в своїй сукупності складають тупу поєднану травму тіла, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням смерті. Смерть ОСОБА_6 настала від тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалась переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів (т. 5 а.с. 166-168);
- листом ТОВ «Навітрек» від 10.03.2017 року № 19 з додатком на 02 арк., згідно яких автомобіль марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 411 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , в період з 22 год. 20 хв. по 22 год. 29 хв. 27.02.2017 року рухався рівномірно по трасі Е40 з м. Новоград-Волинський до м. Житомир із середньою швидкістю 47 км./год. О 22 год. 29 хв. 11 секунд відбувається різке прискорення руху автомобіля до 76 км./год., змінюється азимут руху автомобіля та автомобіль направляється в сторону обочини автодороги, з'їжджає в кювет (т. 5 а.с. 169-171);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.04.2017 року за участю ОСОБА_4 , під час якого останній у присутності захисника розповів та показав на місцевості про обставини дорожньо-транспортної пригоди. Під час слідчого експерименту здійснювалися заміри та складено схему (т. 5 а.с. 172-174);
- висновком експерта № 3/363 від 15.05.2017 року, згідно якого, виконуючи п.13.1 ПДР України, водій автомобіля RENAULT MAGNUM,д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки GENERAL TRAILERS TX34VW, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 завжди буде мати технічну можливість попередити дану ДТП з моменту виникнення небезпеки для руху. У даній дорожній обстановці водію автомобіля RENAULT MAGNUM,д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом марки GENERAL TRAILERS TX34VW, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , необхідно було діяти відповідно до вимог п.1.10, 12.2 та 13.1 ПДР України (т. 5 а.с. 175-180);
- висновком експерта № 11/56 від 20.06.2017 року, згідно якого вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 411 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , на 27.02.2017 року складає 421499,92 грн. (т. 5 а.с. 184-222).
Таким чином, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, перевіривши доводи обвинувачення, а також з'ясувавши позицію представника потерпілої, обвинуваченого та його захисника, представника цивільного відповідача, суд приходить до висновку, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі та дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч. 2 ст. 286 КК України як дії, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_6 .
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" зверталась увага судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд також враховує, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
Суд враховує досудову доповідь Новоград-Волинського МРВ філії ДУ “Центр пробації» у Житомирській області, згідно якої, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (т. 3, а.с. 121-122).
Відповідно до положень ст. ст. 50, 65 КК України, відповідно до яких, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з цієї мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Згідно правової позиції Конституційного Суду України у рішенні № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання в тому, що виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів буде досягнуто при призначенні покарання у виді позбавлення волі без застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_4 заявили клопотання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року.
Суд враховує, що відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Статтею 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.
Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Відповідно до п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році", підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;
Судом встановлено, що злочин, інкримінований ОСОБА_4 , вчинений до набрання чинності Закону України "Про амністію у 2016 році", відноситься до необережних тяжких злочинів, обвинувачений погоджується на застосування амністії.
Обмежень щодо застосування відносно ОСОБА_4 амністії, передбачених ч. 4 ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році", судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, суд дійшов висновку про наявну можливість застосування до ОСОБА_4 . амністії.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Потерпілою ОСОБА_8 заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12488,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 300000,00 грн.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що цивільний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна тощо.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Однак, враховуючи, що на день смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_8 не являлася дружиною останнього, факт спільного проживання в порядку цивільного судочинства не встановлювався та встановлення такого факту не передбачено нормами КПК, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Окрім цього, в матеріалах справи наявний цивільний позов власника автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 411 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 , - ОСОБА_11 , який просив стягнути з ПП “СМВ-ТРАНС», якому належав автомобіль RENAULT MAGNUM, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , матеріальну шкоду у розмірі 321499,92 грн. та витрати на прибуття до органів досудового розслідування та суду у розмірі 14270,02 грн., солідарно з ПП “СМВ-ТРАНС» та з ОСОБА_4 20000,00 грн. моральної шкоди, та з ПАТ “СК “Перша» 100000,00 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_11 на судові засідання не з'являвся, заяв про розгляд справи без його участі суду не надав.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Тому, суд дійшов висновку про залишення цивільного позову ОСОБА_11 без розгляду.
Окрім цього, з ОСОБА_4 необхідно стягнути витрати на проведення експертиз на загальну суму 5628,08 грн., а саме: за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 3/159 від 28.03.2017 року в розмірі 703,68 грн., за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 3/160 від 29.03.2017 року в розмірі 703,68 грн., за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 3/161 від 29.03.2017 року в розмірі 2638,80 грн., за проведення судової експертизи обставин та механізму ДТП № 3/363 від 15.05.2017 року в розмірі 790,96 грн., за проведення автотоварознавчої експертизи № 11/56 від 20.06.2017 року в розмірі 790,96 грн.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Червоноармійського районного суду Житомирської області № 292/203/17 від 03.03.2017 року необхідно скасувати.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 100, 104, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 395 КПК України, п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" від 22.12.2016 року, суд, -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді 5(п'яти) років позбавлення волі на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Червоноармійського районного суду Житомирської області від 01.06.2017 року, - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 5628,08 грн. судових витрат, а саме: за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 3/159 від 28.03.2017 року в розмірі 703,68 грн., за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 3/160 від 29.03.2017 року в розмірі 703,68 грн., за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № 3/161 від 29.03.2017 року в розмірі 2638,80 грн., за проведення судової експертизи обставин та механізму ДТП № 3/363 від 15.05.2017 року в розмірі 790,96 грн., за проведення автотоварознавчої експертизи № 11/56 від 20.06.2017 року в розмірі 790,96 грн.
Речові докази:
- паперовий диск тахографа, вилучений з автомобіля марки RENAULT MAGNUM, д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходиться при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ПП “СМВ-ТРАНС» та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_11 до ПП “СМВ-ТРАНС», ПАТ “СК “Перша»та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_11 його право звернутися до суду із позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в порядку цивільного судочинства.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий : ОСОБА_1