Справа № 299/8512/23
Іменем України
12 листопада 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Джуги С.Д.,
суддів - Кожух О.А., Мацунича М.В.
з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2024 року у складі судді Кашуба А.В., у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - виконавчий комітет Виноградівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,
У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву ОСОБА_2 мотивував тим, що заявник проживає однією сім'єю зі своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за якою він веде постійний догляд, оскільки вона через ряд захворювань (дитина інвалід) потребує постійного стороннього догляду вдома. Інші особи, які можуть здійснювати за нею догляд, відсутні. Вказував, що від встановлення факту здійснення заявником постійного догляду за особою, яка цього потребує, залежить виникнення у нього прав та обов'язків, визначених законами України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про соціальні послуги».
За наведених обставин заявник просив суд встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за відсутності інших осіб здійснює постійний догляд за своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною-інвалідом віком до 18 років, що потребує постійного стороннього догляду.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 березня 2024 року заяву ОСОБА_2 - задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за відсутності інших осіб здійснює постійний догляд за своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка через свій вік та ряд хронічних захворювань (дитина інвалід) потребує постійного стороннього догляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі) просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що 20 листопада 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, від якого у сторін народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що між сторонами фактично припинені шлюбні відносини, вони проживають окремо з березня 2023 року, у зв'язку з чим апелянт самостійно займається доглядом та вихованням дітей, зокрема, доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій діагностовано аутизм. Стверджує, що ОСОБА_2 відношення до фактичного та щоденного догляду за хворою дочкою не має, а встановлення даного юридичного факту має для нього значення у контексті отримання відстрочки від мобілізації, у зв'язку з чим він приховав від апелянта інформацію про звернення ним до суду для встановлення факту постійного догляду за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що наявність оскаржуваного рішення позбавляє її можливості звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів, оскільки таке право виникає у того із батьків, який окремо проживає разом із дитиною і здійснює фактичне виховання, догляд та утримання.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Судова колегія, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши і дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.30).
Від даного шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилися син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.31), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.31 зворот).
Відповідно до корінця медичного висновку №53 про дитину-інваліда віком до 18 років від 12.04.2022 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною інвалідом (а.с.10).
Згідно Витягу з протоколу ЛКК №42 від 05.04.2022 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз розлад особистості та поведінки з дитячого віку з аутистичними спектрами, недорозвитком мовлення, порушенням активності та уваги внаслідок дисфункциї ЦНС (а.с.11).
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
За частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України і не є вичерпним.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховним Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23) та інших.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Такими ж критеріями керувалася Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року в справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Згідно із ч.6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
У справі, яка переглядається, заявник просить встановити факт здійснення постійного догляду за донькою, яка є дитиною з інвалідністю віком до 18 років та потребує постійного стороннього догляду, за відсутності інших осіб. У поданій заяві ним стверджується, що інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за донькою (законного опікуна, піклувальника) не має. Необхідність встановлення даного факту пов'язує з виникненням у нього прав та обов'язків, визначених законами України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про соціальні послуги».
Дружина заявника, а також мати дитини з інвалідністю, щодо якої останній просить встановити факт здійснення постійного догляду за відсутності інших осіб, як особа, яка не брала участі у справі, подала апеляційну скаргу. Зазначила, що оскаржуваним рішенням суду вирішено питання про її права, інтереси та обов'язки, оскільки вона буде позбавлена можливості подати заяву про стягнення аліментів, адже таке право виникає у того з батьків, який окремо проживає разом із дитиною та здійснює фактичне виховання, догляд та утримання. Вказує, що постійний догляд за дитиною з інвалідністю здійснюється виключно апелянтом, натомість заявник з нею майже і не бачиться.
Статтею 88 СК України встановлено, що якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.
Таким чином, оскільки у даному випадку між сторонами існує спір щодо участі одного з батьків у постійному догляді за дитиною з інвалідністю, встановлення факту якого пов'язане з наступним вирішенням питання про право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, відтак заява ОСОБА_2 про встановлення факту здійснення постійного догляду за донькою, яка є дитиною з інвалідністю віком до 18 років та потребує постійного стороннього догляду, за відсутності інших осіб не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки наявний спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Окрім того, звертаючись із заявою до суду заявник не зазначив усіх заінтересованих осіб у даній справі, а саме матір дитини з інвалідністю ОСОБА_1 . Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, вирішив справу без залучення усіх заінтересованих осіб, інтересів яких стосується дана заява.
За наведених обставин, судова колегія приходить до висновку, що із заяви поданої ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право і рішення суду першої інстанції у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню, а заява підлягає залишенню без розгляду із роз'ясненням права ОСОБА_2 на звернення до суду із позовом на загальних підставах.
Керуючись ст. ст. 294, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - виконавчий комітет Виноградівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 22 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: