19 листопада 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження, за апеляційною скаргою прокурора Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 , на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати. Матеріали справи за клопотанням засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання на підставі ст. 81 КК України направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду, відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор пояснює, що під час судового засідання, яке відбулося 03.10.2024, засуджений ОСОБА_6 просив суд залишити його клопотання про застосування положень ст. 81 КК України, без розгляду. Однак, в порушення зазначених вимог законодавства, судом відмовлено в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 , чим, на думку прокурора, обмежено процесуальні права засудженого,гарантовані йому законодавством. Вважає, що ухвала Вознесенського міськрайонного суду від 03.10.2024, є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з підстав істотного порушення вимог кримінального та кримінального процесуального законодавства.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
До Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшло клопотання ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, яке спочатку він підтримував, а потім просив залишити без розгляду.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2024 року, відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд дослідивши матеріали провадження та матеріали особової справи, зробив висновок про те, що дані про особу засудженого ОСОБА_6 та його поведінку за період відбування, а саме притягнення до відповідальності за порушення порядку відбування покарання, наявність діючих стягнень, не свідчать про доведення його виправлення та наявність всіх визначених ст.81 КК України підстав для застосування умовно-дострокового звільнення.
Обставини встановлені апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів своєї апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироку суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Згідно з ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Як вбачається з матеріалів судової справи, до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшло клопотання ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. В судовому засіданні засуджений спочатку підтримував своє клопотання, а потім просив залишити його без розгляду. Натомість суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Проте суд апеляційної інстанції не погоджується з таким рішенням суду
Так, згідно з п. 19 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 26 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є диспозитивність, яка полягає у вільному використанні суб'єктами кримінального провадження своїми процесуальними правами в межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи, що заявлене засудженим ОСОБА_6 клопотання про залишення без розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі є правом заявника, а також вимоги ч. 6 с т. 9 КПК України, згідно з якими у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, з метою забезпечення заявнику права на доступ до правосуддя, суд, апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення клопотання без розгляду, в такому випадку суб'єкт провадження буде мати право повторно звернутися з таким клопотанням до суду.
З огляду на вищенаведене, ухвала Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2024 року, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 409, 418, 419, 424, 532, 537, 539 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 , - задовольнити частково.
Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 жовтня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - скасувати.
Клопотання засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді