22.11.2024
Єдиний унікальний номер 389/4179/24 провадження №1-кс/389/981/24
22 листопада 2024 року місто Знам'янка
Слідчий суддя Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_4 , про арешт майна,
Слідчий СВ ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням у якому просить накласти арешт на: штани спортивні сірого кольору, чорну футболку, підштаники оливкового кольору, труси чорні, кофту оливкового кольору, лівий та правий кросівки сіро-чорного кольору, 13 металевих уламків різної форми з рваними краями, які вилучено протоколом огляду трупа ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнані речовими доказами, які є предметами вчиненого кримінального правопорушення, з метою попередження приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, відчуження тимчасово вилученого майна, заборони користуватися та розпоряджатися вищевказаним майном.
Клопотання обгрунтовано наступним. 19 листопада 2024 року о 17.56 год. по лінії «102» до ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшло повідомлення про те, що 19.11.2024 року близько 04:00 год військовослужбовець ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщенні літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 , покінчив із життям самогубством.
Крім того, 19.11.2024 близько 04:00 год військовослужбовець ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в приміщенні літньої кухні за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом підриву гранати вчинив закінчений замах на вбивство своєї дружини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, та госпіталізована до реанімаційного відділення КНП "Знам'янська міська лікарня ім.А.В.Лисенка" Знам'янської міської ради.
Також, 19.11.2024 під час проведення слідчих дій, встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , без передбаченого законом дозволу зберігав вибухові пристрої.
За вказаними фактами 20.11.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121020000863, №12024121020000864 та №12024121020000865, які у подальшому об'єднані в одне провадження за №12024121020000864 від 20.11.2024 за ч.1 ст.263, ч.1 ст.115, ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України.
В період часу з 20.04 до 22.41 год. 19.11.2024, у відповідності до ч.3 ст.233 КПК України, слідчим проведено огляд місця події у невідкладних випадках, в результаті якого був проведений огляд приміщенні літньої кухні, розташованої за адресою АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під час якого виявлено труп ОСОБА_5 . 20.11.2024 під час огляду трупа ОСОБА_5 в Знам'янському відділенні судово-медичних експертиз Кіровоградського ОБСМЕ було вилучено: штани спортивні сірого кольору, чорну футболку, підштаники оливкового кольору, труси чорні, кофту оливкового кольору, лівий та правий кросівки сіро-чорного кольору, 13 металевих уламків різної форми з рваними краями . Вказані виявлені та вилучені речі, постановою слідчого від 20.11.2024 визнано речовими доказами та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП АДРЕСА_2 , яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .
Зважаючи на те, що вилучені 20.11.2024 речі визнано речовими доказами, які мають суттєве значення в подальшому для досудового розслідування, оскільки на них можуть зберігатися сліди вчиненого кримінального правопорушення, вони необхідні для проведення експертиз, які у подальшому можуть бути використані як докази під час судового розгляду провадження, з метою попередження приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, відчуження тимчасово вилученого майна є необхідність у забороні користування та розпорядження даним майном, слідчий звернувся до суду з даним клопотанням.
Слідчий ОСОБА_3 до суду не з'явився, надав письмову заяву з проханням розглянути клопотання за його відсутності. Власник (володілець) тимчасового вилученого майна - відсутній.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно з ч.5 ст.171 КПК клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучене.
Відповідно до з ч.1 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Частиною 2 статті 131 КПК України передбачено такий вид заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Згідно з ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. При цьому з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися у наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Окрім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду, що передбачено ч.2 ст.168 КПК України.
Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При вирішенні питання про арешт майна враховується правова підстава для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.
У провадженні слідчих СВ ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, у тому числі ОСОБА_3 , на підставі повідомлення ОСОБА_7 від 19.11.2024, повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб від 19.11.2024 та самостійного виявлення слідчим від 20.11.2024, перебуває об'єднане кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121020000863 від 20.11.2024, за ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
Дослідивши додані до клопотання: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121020000863 від 20.11.2024, за ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, рапорти від 19.11.2024, рапорт від 20.11.2024, протокол огляду трупа від 20.11.2024, постанову про визнання речових доказів та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 20.11.2024, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Вилучені під час огляду речі та предмети мають статус тимчасово вилученого майна тільки в тому випадку, якщо осіб (законних володільців) позбавлено можливості ним володіти, користуватися та розпоряджатися.
За викладеного, слідчим не доведена така мета забезпечення арешту, як збереження речових доказів, для запобігання їх приховування, пошкодження, втрати, знищення, використання або перетворення щодо речей на накладення арешту на які ставиться питання, оскільки у частини вказаних речей немає конкретного власника (володільця), який міг би вчинити дії, для запобігання вчинення яких слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на це майно, а власник і володілець іншої частини - помер.
Тим більше, що вказані речі у встановленому законом порядку визнані речовими доказами що надає можливість проведення всіх необхідних слідчих дій під час досудового розслідування для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.98, 131,170-175, 376 КПК України, слідчий суддя,
У задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №1 (м.Знам'янка) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Знам'янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_4 , у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024121020000863 від 20.11.2024, за ч.1 ст.115, ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, про арешт майна, а саме: штанів спортивних сірого кольору, чорної футболки, підштаників оливкового кольору, трусів чорних, кофти оливкового кольору, лівого та правого кросівок сіро-чорного кольору, 13 металевих уламків різної форми з рваними краями - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1