Справа № 216/7473/24
провадження 2-а/216/63/24
іменем України
18 листопада 2024 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Максименко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта Хілька Андрія Руслановича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Позивач звернувся до Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаним позовом. В обґрунтування позову зазначив, що постановою інспектора 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта Хілька А.Р. серії ЕНА №3246430 від 12.10.2024 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн, у зв'язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно з даною постановою позивач порушив п.п. 22.3 а) Правил дорожнього руху України, а саме: перевозив вантаж не закріплений, а саме, дрова насипом, які наражають на небезпеку інших учасників дорожнього руху. Позивач вважає винесену постанову незаконною, такою, що винесена всупереч вимогами чинного законодавства, без з'ясування дійсних обставин справи, вказує, що при перевезені колотих дров нікого не наражав на небезпеку, дрова були щільно укладені, закріплені бортами з усіх сторін та не випадали з кузова автомобіля. Таким чином, оскаржувана постанова не містить доказів, на яких ґрунтується висновок про порушення правил перевезення вантажу, встановлених п.п. 22.3 а) Правил дорожнього руху, із змісту постанови вбачається, що вимоги норм закону щодо дослідження обставин справи поліцейським не були дотримані, так як відсутні будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, викладені у ній факти належними та допустимими доказами в порядку ст. 251 КУпАП не підтверджені. Зважаючи на викладене позивач просить скасувати спірну постанову.
Відповідача направив до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржувана постанова винесена в межах повноважень інспектора патрульної поліції в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому підстави для її скасування відсутні, що підтверджується відеозаписом, який додається до відзиву.
Позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи з'явився до суду на визначену дату та час, проте фактичного розгляду справи не дочекався та покинув приміщення суду. Клопотання про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідача до суду не з'явився, причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, визнавши їх достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення у справі, приходить до наступного висновку.
Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.
Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, що узгоджується із п. 1.3 Правил, згідно з яким учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до оскаржуваної постанови вбачається, що 05.10.2024, о 08 год. 19 хв. на автодорозі Н-23, біля с. Вільне Лозуватської ОТГ, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «ГАЗ 5204», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозив вантаж незакріплений, а саме, дрова насипом, які наражають на небезпеку інших учасників дорожнього руху. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 22.3 а) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Пунктами 12.1., 12.5. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Водночас, пунктом 22.3 а) Правил дорожнього руху України передбачено, що перевезення вантажу дозволяється за умови, що він не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху.
Адміністративним правопорушенням, відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП визначається перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
З оглянутого відеозапису з відеореєстратора, встановленого на службовому транспортному засобі працівників поліції та боді-камери працівника поліції, вбачається, що дійсно 05.10.2024, о 08 год. 19 хв., на автодорозі Н-23, біля с. Вільне Лозуватської ОТГ, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ГАЗ 5204», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який обладнаний кузовом-самоскидом з бічним бортами. У кузові водій перевозив колоті дрова насипом, при цьому, об'єм вантажу (дров) значно перевищував об'єм кузова автомобіля, а саме, дрова лежали зверху бічних бортів кузова, будь-які ув'язувальні засоби для кріплення вантажу (ланцюги, троси, тент) були відсутні, що в свою чергу наражає на небезпеку учасників дорожнього руху.
Таким чином, вказаним відеозаписом спростовуються доводи позивача про те, що останній, перевозячи вантаж, не наражав на небезпеку учасників дорожнього руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відеозапис з відеореєстратора, встановленого на службовому транспортному засобі працівників патрульної поліції, а також відеозапис з боді-камери працівника поліції, на яких зображений позивач, який керує транспортним засобом та перевозив незакріплений вантаж, який наражав на небезпеку інших учасників дорожнього руху, повністю відповідають вимогам ст.ст. 72-74 КАС України та є належними та допустимими доказами у даній справі.
З вищевикладеного вбачається, що дії інспектора патрульної поліції вчинені згідно з вимогами чинного законодавства, а постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3246430 від 12.10.2024 є правомірною.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд враховує, що завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті; ігнорування судом аргументів сторін є грубим порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності. Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що дії відповідача стосовно спірного питання відповідають вимогам діючого законодавства, а тому позов не підлягає задоволенню.
Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позові, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються, зводяться до переоцінки доказів у справі та жодним чином не звільняють позивача від відповідальності за порушення правил перевезення вантажів.
Частиною третьою статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, беручи до уваги вищевказане, суд приходить до висновку, що постанова інспектора 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта Хілька А.Р. серії ЕНА №3246430 від 12.10.2024, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки винесена на підставі доказів, які доводять факт вчинення правопорушення, а тому підлягає залишенню без змін, а позовна заява без задоволення.
Крім цього, оскільки у задоволенні позову відмовлено, суд відмовляє позивачу у стягненні на його користь судових витрат у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 122, 222, 245, 251, 258, 280, 283, 284, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 5, 14 Закону України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 90, 118-123, 139, 205, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295 КАС України суд,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта Хілька Андрія Руслановича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення суб'єкта владних повноважень, а саме: постанову інспектора 2 взводу 2 роти 2 батальйону полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта Хілька А.Р. серії ЕНА №3246430 від 12.10.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн - залишити без змін.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
- позивач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: полк патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 40108646, адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Вільної Ічкерії, 11.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ