20.11.2024 Єдиний унікальний номер 205/15718/24
1-кп/205/1124/24
Провадження №1-кп205\1124\24
Справа №205\15718\24
20 листопада 2024 року Ленінський районний суд
м.Дніпропетровська
у складі: головуючого: судді ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, в м.Дніпро, кримінальне провадження, яке зареєстроване в ЄРДР за №12024047120000039 від 08 листопада 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, раніше не засудженого, військовослужбовця ВЧ № НОМЕР_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_3 , згідно рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 червня 2017 року, зобов'язаний до сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі 1300 грн. від усіх видів заробітку (доходу) батька, щомісячно (з наступною індексацією відповідно до закону), починаючи з 01 березня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття чи змін у майновому становищі сторін, на користь матері - ОСОБА_5 . В той же час, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи обізнаним про рішення суду та попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, ігноруючи вимоги державного виконавця Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м.Дніпро про необхідність виконання аліментних зобов'язань за рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 червня 2017 року, в період часу з 01 листопада 2020 року до 01 листопада 2024 року почав злісно ухилятися від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, іншої будь-якої матеріальної допомоги не надавав, достовірно знаючи про необхідність виплати аліментів та усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, реалізуючи свій злочинний умисел на ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, тривалий час не виконував в добровільному порядку покладені на нього судовим рішенням зобов'язання по виплаті аліментів, жодних виплат по аліментам на утримання неповнолітньої дитини не здійснював та іншої допомоги не надавав, офіційно до Дніпровського міського центру зайнятості не звертався та заходів до працевлаштування не приймав, не маючи при цьому протипоказань за станом здоров'я до працевлаштування та інших поважних причин для відмови в працевлаштуванні, в результаті чого у нього утворилася заборгованість по аліментах в період злісного ухилення з листопада 2020 року по листопад 2024 року на суму 63700 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Загальна сума заборгованості по сплаті аліментів, станом на 01 листопада 2024 року складає 63700 грн.
Всі вищенаведені обставини не оспорюються учасниками судового провадження.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке кваліфікується за ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).
Прокурор звернувся з клопотанням про розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
До обвинувального акту відносно ОСОБА_3 . додана письмова заява обвинуваченого, яка складена у присутності захисника ОСОБА_6 , відповідно до якої ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини, згоден на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду та без його участі.
Потерпіла ОСОБА_7 також звернулася до суду із заявою, в якій зазначила, що не заперечує проти розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду та за відсутності всіх учасників справи.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст.12 КК України, належить до категорії кримінальних проступків, а також дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання, суд також враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
На підставі викладеного, враховуючі обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що наявні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без реального відбування покарання, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України і таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення і досягнення інших цілей покарання.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню на підставі ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 381-382 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ч.4 ст.76 КК України, нагляд за засудженим ОСОБА_3 в період дії іспитового строку покласти на командира військової частини за місцем проходження військової служби, а у випадку звільнення - на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання ОСОБА_3 .
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 - не обирався.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційного порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Головуючий: ОСОБА_1