Справа № 203/3145/24
Провадження № 2/0203/1357/2024
(ЗАОЧНЕ)
16.10.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,
за участю секретаря судового засідання - Клімової Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
19.06.2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулася ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якому позивач просить суд:
- визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем від 31.10.2020 року №83379 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 57 880,00 грн;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що виконавчий напис №83379, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., не відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки: заборгованість не є безспірною; боржником не отримувалося повідомлень-вимоги про усунення порушень; кредитний договір не є нотаріально посвідченим.
З огляду на вищевикладене, з метою захисту своїх прав, позивач вважала за необхідне звернутися до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідачем відзиву не надано.
Третіми особами письмових пояснень не надано.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 26.06.2024 було відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
У чергове судове засідання 16.10.2024 року сторони не з'явились, від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутністю.
Інші учасники справи були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Приватний виконавець подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та приватний нотаріус не повідомили суду причини неявки у судове засідання, будь-яких заяв чи клопотань щодо участі у судовому засіданні від них до суду не надходило.
Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, повторно не з'явився у судові засідання, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
Суд, з огляду на вказане, на підставі положень ст. ст. 128, 223, 247, 280-283 ЦПК України, розглянув справу за відсутності учасників справи в порядку заочного розгляду, та без фіксування судового процесу технічними засобами.
Під час судового розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, що містяться в матеріалах справи.
Судом встановлено, що 26.01.2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений договір №797209769, за яким товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 16650,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Кредитний договір не є нотаріально посвідченим.
31.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №83379 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (правонаступник ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ТОВ «ТАІЛОН ПЛЮС») заборгованості за кредитним договором №797209769 від 26.01.2020, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 57880,00 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. від 23.06.2021 було відкрито виконавче провадження №65879360 з виконання виконавчого напису №83379, вчиненого 31.10.2020, де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Грорай О.С. за реєстровим №83379.
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до положень статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з положеннями статті 87 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 (далі - Порядок, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.
Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.05.2020 року, справа № 320/7932/16-ц, Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, у подібних правовідносинах, а також Верховного Суду України, викладеною в постанові від 05.07.2017 року, справа № 6-887цс17, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - це надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати та бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», що для нотаріуса підтверджується формальними ознаками: наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
У постанові Верховного Суду від 23.01.2018 року, справа №310/9293/15-ц, зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 5, 6 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Частинами 1, 2, 3 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і в заємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі дока зам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідач не довів суду того факту, що на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису позивач мала безспірну кредитну заборгованість саме такого розміру, який зазначений у виконавчому написі станом на час його вчинення. Крім того, спірний виконавчий напис вчинено на підставі кредитного договору, який не є нотаріально посвідченим.
З-поміж іншого, відповідачем не доведено того, що під час вчинення виконавчого напису нотаріус отримував від позивача як боржника первинні документи щодо погашення кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», враховуючи, що позивач заперечує наявний розмір заборгованості, вказаний у виконавчому написі.
При цьому відповідачем не було доведено факту отримання позивачем вимоги відповідача про сплату наявної кредитної заборгованості. Тим більше, що позивач заперечує розмір кредитної заборгованості, зазначеної відповідачем.
Отже, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів суду безспірності розміру кредитної заборгованості, зазначеної нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі.
Своєю чергою, позивач звернулась до суду після вчинення виконавчого напису нотаріуса та заперечує наявність боргу у вказаному у ньому розмірі. Це є достатньою правовою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.
Таким чином, позовна вимога про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 31.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрованого в реєстрі за №83379, щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у загальному розмірі 57880,00 грн, - є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки заявлені позовні вимоги визнано судом обґрунтованими, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.
V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.
З огляду на викладене вище, оскаржуваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 211,20 грн.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис від 31.10.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за №83379, щодо стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Верховної Ради, буд. 34, офіс 511; код ЄДРПОУ 42254696) заборгованості у загальному розмірі 57880,00 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Верховної Ради, буд. 34, офіс 511; код ЄДРПОУ 42254696) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ф.М. Ханієва