Справа №203/5220/24
Провадження №1-кс/0203/3065/2024
21 листопада 2024 року Кіровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю:
-прокурора ОСОБА_3 ;
-підозрюваного ОСОБА_4 ;
-захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Запоріжжя, раніше судимого, маючого середню-спеціальну освіту, не одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, курсанта 5 навчального взводу 4 навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 (військове звання - солдат), зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, заявлене у рамках кримінального провадження №62023170030001556,
1. 26 вересня 2024 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду із цим клопотанням, у якому зазначив, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час загальної мобілізації військової частини НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов'язок нести військову службу, 07.06.2023, о 0800, самовільно залишив місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , командуванню про причини свого вибуття не доповів, хоча об'єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та переховувався до 20.11.2024, коли й був затриманий.
2. У клопотанні слідчий просить суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави.
3. Необхідність застосування до підозрюваного саме такого виду запобіжного заходу слідчий мотивував наявністю ризиків його переховування від органу досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків, можливістю вчинення іншого кримінального правопорушення.
4. У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав у повному обсязі.
5. Підозрюваний, його захисник у суді проти задоволення клопотання слідчого заперечували, повідомивши, що підозрюваний хворіє на туберкульоз і потребує медичної допомоги з приводу травми руки.
6. Заслухавши пояснення прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на таке.
7. Судом встановлено, що за вказаними вище обставинами 06.10.2023 відкрите кримінальне провадження №62023170030001556, а 19.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. 20.09.2024 підозрюваного оголошено в розшук, а кримінальне провадження - зупинене.
8. Відповідно до статей 131, 132, 176, частини 2 статті 177, частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) запобіжний захід, різновидом якого є тримання під вартою, застосовується під час досудового розслідування до особи на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні такою особою кримінального правопорушення, а також за наявності хоча б одного з ризиків вчинення особою дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК.
9. Згідно з частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
10. За правилами, встановленими частиною 1 статті 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
11. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.
12. У справі Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.
13. У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
14. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
15. З огляду на приписи приведених вище норм, а також практику Європейського суду з прав людини, беручи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років, наявність ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК (можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше правопорушення), а також ураховуючи обставини, визначені статтею 178 КПК (відсутність хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою), доходжу висновку про те, що необхідним і достатнім для досягнення дієвості кримінального провадження, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
16. Керуючись статтями 176, 182, 183, 193, 194, 196, 369 - 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17 січня 2025 року, з утриманням у державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» Міністерства юстиції України.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1