Провадження № 22-ц/803/10264/24 Справа № 216/1025/24 Суддя у 1-й інстанції - БУТЕНКО М. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
21 листопада 2024 року м.Кривий Ріг
Справа № 216/1025/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Дербін Дмитро Олександрович, на ухвалу Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2024 року, яка постановлена суддею Бутенко М.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 вересня 2024 року, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні приватною власністю, шляхом виселення.
Ухвалою Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2024 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та зупинено провадження у цивільній справі № 216/1025/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні приватною власністю, шляхом виселення, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі № 210/6100/23 за виділеними матеріалами позовних вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Іванова Світлана Ярославівна, про визнання правочину недійсним, застосування реституції, визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Дербін Д.О., просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неврахування того, що сама по собі взаємопов?язаність справ, ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до вирішення справи 210/6100/23. Вважає, що суд, незалежно від результатів розгляду справи №210/6100/23, має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №216/1025/24.
При цьому, зауважує на тому, що суд взагалі вирішив питання про зупинення провадження у справі за відсутності правових підстав, адже від позивача ОСОБА_1 жодних клопотань про зупинення провадження у справі не надходило, а тому незрозуміло на якій підставі суд розглядав таке клопотання.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та виходив з того, що позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про зупинення провадження по цій справі до розгляду іншої цивільної справи №210/6100/23 за виділеними матеріалами позовних вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Іванова Світлана Ярославівна, про визнання правочину недійсним, застосування реституції, визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності, яка призначена до розгляду у Центрально-Міському райсуді м. Кривого Рогу, а тому суд зобов?язаний зупинити провадження у справі. Інших підстав для зупинення провадження у справі судом не наведено, висновки щодо неможливості розгляду цивільної справи №216/1025/24 до розгляду по суті цивільної справи №210/6100/23 в оскаржуваній ухвалі суду відсутні.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитись, враховуючи наступне.
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими.
За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
В матеріалах цивільної справи №216/1025/24 відсутня заява позивача ОСОБА_1 заяву про зупинення провадження по цій справі до розгляду іншої цивільної справи №210/6100/23, й доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими та заслуговують на увагу.
При цьому, на аркуші справи № 87 наявна заява відповідачки ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі, що не було враховано судом першої інстанції.
Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.
Так, зокрема, пунктом 6 частини першої вищевказаної норми права передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, -до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв'язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.
Разом з тим, всупереч наведених вимог законодавства, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об'єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог та заперечень відповідача.
Суд першої інстанії обмежився лише посиланням на наявність заяви позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, із якою, як встановлено колегією суддів, останній до суду першої інстанції не звертався та, навпаки, категорично заперечує проти зупинення провадження у цій справі.
Слід зазначити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/5425/18 та від 20 червня 2019 року в справі № 910/12694/18.
Таким чином, суд дійшов передчасного та необгрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 210/6100/23 за виділеними матеріалами позовних вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Іванова Світлана Ярославівна, про визнання правочину недійсним, застосування реституції, визнання майна особистою приватною власністю, поділ спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності, а суд апеляційної інстанції не може по суті перевірити правильність висновків суду першої інстанції, оскільки оскаржувана ухвала суду таких висновків не містить.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі.
З урахуванням викладеного, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню за ч. 1 п. 3, 4 ст. 379 ЦПК України із направленням справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
Питання щодо розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не вирішується, оскільки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, це питання суд вирішує під час ухвалення рішення, а тому питання про розподіл судових витрат, понесених учасниками справи у зв?язку з переглядом ухвали суду в апеляційній інстанції, буде вирішено судом першої інстанції під час ухвалення рішення по суті.
Керуючись ст.ст. 367, 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 379, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Дербін Дмитро Олександрович, - задовольнити.
Ухвалу Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 вересня 2024 року - скасувати.
Направити цивільну справу №216/1025/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні приватною власністю, шляхом виселення, до Центрально - Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 21 листопада 2024 року.
Головуючий:
Судді: