21 листопада 2024 року
м. Київ
справа №240/34362/23
адміністративне провадження №К/990/42092/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Бучик А.Ю., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №240/34362/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати йому з 01 грудня 2023 року пенсії по інвалідності, інвалідність яка пов'язана з аварією на ЧАЕС у розмірі, визначеному ч.3 ст.54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01 грудня 2023 року нарахування та виплату йому пенсії по інвалідності, інвалідність яка пов'язана з впливом аварії на ЧАЕС, у розмірі, визначеному ч. 3 ст. 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інваліду 2 групи, що дорівнює 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком щомісячно (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у цій справі ухвалою від 19.12.2023 відкрив провадження, вирішив розглядати і розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
04.11.2024 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій він просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №240/34362/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Одночасно з касаційною скаргою позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду касаційної інстанції. У вказаному клопотанні, зазначає, що під час проголошення постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду позивач присутній не був. Сьомий апеляційний адміністративний суд постанову на його адресу не направляв. Постанову суду отримано за заявою до Житомирського окружного адміністративного суду, рекомендованим листом від 24.10.2024, про що уповноваженим працівником поштового зв'язку проставлено підпис. Факт отримання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду в поштовому конверті, який був долучений до справи, підтверджується відміткою на 1-й сторінці постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду вих. №59176/24 від 15.10.2024.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Суд виходить з наступного.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).
Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили частину четверту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду по вищезазначеним справам, та п. 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. При виборі правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Скаржник вважає, що наявне неоднакове застосування правозастосовчої практики, та додатково порушення судами 2-х інстанцій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що є неприпустими, та невраховані висновки Верховного Суду по аналогічним справам, а саме подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді у справах №400/12171/21, №460/20412/23, №460/13832/23.
Сьомий апеляційний адміністративний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №460/20412/23. Таким чином, висновки попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування норми статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, яка б передбачала виплати пенсії позивачу у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, є необґрунтованими та такими, що не узгоджується з положенням чинного законодавства та позицією Верховного Суду.
Також скаржник зазначає, що касаційна скарга у справі №240/34362/23 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики для позивача.
Наведені скаржником аргументи потребують ретельної перевірки та вивчення матеріалів справи, чого не можна виконати на стадії відкриття касаційного провадження, тому проаналізувавши підстави на яких подано касаційну скаргу у цій справі, Cуд погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №240/34362/23.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 334, 335, 338, 359 КАС України, Верховний Суд,
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 на касаційне оскарження та поновити його.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №240/34362/23.
Витребувати з Житомирського окружного адміністративного суду справу №240/34362/23.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді А.Ю. Бучик
С.М. Чиркін