20 листопада 2024 рокусправа № 380/12948/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79026, Львівська обл., місто Львів, вул. Стрийська, 35, у якій просить суд:
- визнати дії посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області щодо проведення перевірки позивача незаконними;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00023410901 від 18.01.2024;
- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 18.01.2024 № 00023430901.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: факти, які свідчать про можливі порушення. Однак, в порушення вказаних норм Податкового кодексу України, податковими інспекторами ГУ ДПС у Львівській області Гой Р. та ОСОБА_2 , наказ ГУ ДПС у Львівській області від 21.11.2023 №4215-ПП «Про проведення фактичних перевірок» не вручено ФОП ОСОБА_3 під розписку до початку проведення такої перевірки, що підтверджується копією наказу, які містяться в матеріалах справи. Також в Наказі ГУ ДПС «Про проведення фактичних перевірок від 21.11.2023 № 4215-ПП не вказано підстави для проведення фактичної перевірки, та не зазначено реквізити суб'єкта (найменування прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється). Крім того, в порушення пункту 80.4 статті 80 ПКУ перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 згаданого Кодексу не здійснена контрольна розрахункова операція, що підтверджується актом проведеної перевірки. Так, в порушення пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, податкові інспектори ГУ ДПС у Львівській області незаконно приступили до проведення перевірки, яка здійснювалась за місцем фактичного провадження діяльності ФОП ОСОБА_3 , який не вказаний ні в наказі, ні в направленні на перевірку, зокрема, і розташування господарської одиниці - торгівельного павільйону, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (як зазначено в Акті перевірки). Також позивач вказує, що в порушення статей 81,82 ПКУ, у направленні на перевірку ГУ ДПС у Львівській області від 21.11.2023 № 8442 не вказано найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, натомість вказано: «Направлення на перевірку. Суб'єкт господарювання за адресою: АДРЕСА_2 , а місцезнаходження об'єкта торгівлі ФОП ОСОБА_3 є АДРЕСА_2 - у витязі з додатку 1 до Наказу ГУ ДПС у Львівській області від 21.11.2023 № 4215-ПП вказано, що суб'єкт господарювання / об'єкт торгівлі зазначено місцезнаходження об'єкта торгівлі : АДРЕСА_2 , Код РНОКПП ФОП ОСОБА_3 про проведення перевірки в додатку не вказаний, та жодна інформація не вказана. З таких підстав, позивач вважає, що оскаржені рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
11.04.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що із змісту наказу про проведення фактичної перевірки та направлень на проведення такої фактичної перевірки можна зробити висновок, що в них відображена в повному обсязі необхідна визначена вимогами статті 81 ПК України інформація, зокрема: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта, який перевіряється та адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені згаданим Кодексом (підпункт 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України ), дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказом від 21.11.2023 № 4215-ПП «Про проведення фактичної перевірки» вирішено провести фактичні перевірки ряду суб'єктів господарювання та об'ктів, що підлягають перевірці, в т.ч. об'єкта за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим у наказі містяться посилання на відповідні додатки, та що відповідає вимогам чинного законодавства. Додаток до наказу є його невід'ємною частиною. Перевірка проведена у присутності позивача ( ОСОБА_3 ) про що свідчать направлення на проведення перевірки №№ 8441, 8442 від 21.11.2023, саме якому 21.11.2023 перед початком проведення перевірки вручено як копію наказу на проведення фактичної перевірки, так і відповідні направлення та, у яких після ознайомлення про проведення перевірки та її підстави власноручно об 14 год. 15 хв розписався про отримання наказу від 21.11.2023 № 4215-ПП. Отже, посилання позивача в позовній заяві на неотримання копії наказу та про неповідомлення про причини та підстави проведення такої перевірки не відповідають дійсності. Також не заслуговують на увагу посилання позивача на недотримання вимог пункту 80.4 статті 80 ПК України, оскільки перед початком фактичної перевірки не було здійснено контрольну розрахункову операцію, оскільки контрольна розрахункова операція (п. 80.4.) як і хронометраж (п. 80.8.) визначені як факультативні повноваження перевіряючих в ході фактичної перевірки, про що свідчить слово «може», тобто ці повноваження є додатковими. Отже, враховуючи наведені твердження, відповідач правомірно прийняв наказ про проведення фактичної перевірки та відповідно проведено фактичну перевірку позивача. Також не заслуговує на увагу посилання позивача про неознайомлення його з результатами проведеної перевірки (матеріалами перевірки), оскільки як вбачається із відмітки в Акті фактичної перевірки, останній відмовився від підписання та отримання примірника акта та ознайомлення з ним, про що складено відповідний Акт.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 24.06.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
ГУ ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 21.11.2023 № 4215-ПП «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку №№ 8441, 8442 від 21.11.2023 проведена фактична перевірка господарської одиниці - павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 суб'єкта господарської діяльності ФОП Сай щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи,зберігання та облік підакцизних товарів, зокрема спирту, тютюнових виробів та алкогольних напоїв.
За результатами проведеної фактичної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями (далі Закон № 265/95 - ВР) та підпунктом 226.5 пункту 226 статті 226 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), саме: зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка на упаковці тютюнових виробів та не надання на початок проведення фактичної перевірки документів, які підтверджують походження товарів (тютюнових виробів), які знаходились на зберіганні згідно відомостей про зняття залишків (додаток 1 до акта перевірки) на загальну суму - 72 250 грн.
Зокрема , перевірка встановила таке.
За адресою здійснення торгівлі АДРЕСА_2 , а саме в торгівельному павільйоні ФОПС ОСОБА_4 здійснює зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.
Прихідні накладні на тютюнові вироби згідно складеного опису товару до перевірки не представлено.
В торгівельний павільйон для проведення відповідних заходів викликано працівника відділення № 2 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області - дільничий М. Коляса.
Факт зберігання тютюнових виробів зафіксовано відповідними фотозасобами в присутності як працівника поліції, так і позивача та долучено до акта фактичної перевірки.
Від надання письмового пояснення позивач відмовився.
Виявлені перевіркою порушення відображено в акті фактичної перевірки від №30164/13/01-09-01/2628315750 від 22.11.2024.
На підставі Акта перевірки прийняті рішення від 18.01. 2024:
- податкове повідомлення - рішення 00023410901, яким до позивача за допущене порушення на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 72250,00 грн;
- рішення про застосування фінансових санкцій за допущене порушення на підставі статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 144 500,00 грн.
Вважаючи рішення № 00023410901 від 18.01.2024 та №00023430901 від 18.01.2024 протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згаданим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 ПК України, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).
Дія згаданого закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/ або безготівковій формі. Розділ ІІ Закону № 265/95-ВР врегульовує питання порядку проведення розрахунків суб'єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов'язків, які висуваються законодавцем до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
До 01 січня 2022 року пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР передбачав, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу(господарському об'єкті).
Законом №1914-IX, який набрав чинності 01 січня 2022 року, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР викладено в новій редакції: «Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством,облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті)».
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, диспозиція норми статті 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Відповідно до пункту 85.2 статті85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Цьому обов'язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об'єкти оподаткування, суми податкових зобов'язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.
Отже, взаємна дія правових положення абзац 2 пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР і пункту 85.2 статті 85 ПК України зобов'язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР такий обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів визначено саме на початок проведення перевірки.
Варто також зазначити, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (щодо обов'язку суб'єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу», яке міститься у кожній з цих норм.
Як вбачається із матеріалів перевірки позивача, на початок проведення перевірки, не надано документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів на господарському об'єкті, де проводилась перевірка, а також не надано документів про отримання товарно-матеріальних цінностей від інших суб'єктів господарювання, документів на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходились на господарському об'єкті (згідно додатку 1 до акта перевірки)
Окремо, суд вказує на врахування правового висновку сформованого Верховним Судом щодо правомірності застосування штрафних санкцій за ненадання суб'єктами господарювання документів які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) саме на початок проведення фактичної перевірки.
Так, у постанові від 11.01.2024 у справі № 420/12275/23 Верховним Судом сформовано позицію, відповідно до якої пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Згідно з підпунктами 14.1.4, 14.1.107, 14.1.109, 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний податок непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції) визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), а також особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами; підакцизні товари (продукція) товари за кодами згідно з УКТЗЕД, на які цим Кодексом встановлено ставки акцизного податку; марка акцизного податку спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
До акцизних товарів належать, зокрема, тютюнові вироби (пункт 215.1 статті 515 ПК України).
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95.
Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 11 вказаного Закону, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Приписами пункту 226.1 статті 226 ПК України передбачено, що у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.
Відповідно до пунктів 226.3, 226.5, 226.6, 226.7 статті 226 ПК України виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.
Згідно з пунктом 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: - алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; - алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; - алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.
Аналогічні вимоги закріплено і в пункті 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 (далі - Положення №1251).
Частина четверта статті 11 Закону № 481 визначає, що маркування тютюнових виробів, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином: на кожній одиниці тютюнової продукції (сигареті, цигарці тощо) вказується власна назва виробу.
На кожній пачці, коробці або сувенірній коробці вказується: найменування суб'єкта господарювання-виробника або тютюнової компанії; загальна та власна назви; наявність фільтруючого мундштука; кількість одиниць у пачці, коробці чи в сувенірній коробці; відомості щодо вмісту смоли та нікотину в диму однієї сигарети (щодо сигарет), які наносяться на зовнішню поверхню однієї меншої сторони упаковки тютюнових виробів і займають не менше 15 відсотків площі цієї сторони; медичні попередження, які наносяться відповідно до вимог, зазначених у цій частині статті; штриховий код.
На упаковці (за виключенням прозорих обгорток), в якій вироби знаходяться в пачках або коробках, вказується: загальна та власна назви виробу; кількість одиниць продукції в упаковці; медичні попередження, які наносяться відповідно до вимог, зазначених у цій частині статті.
Аналогічні вимоги закріплено і в пункті 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 (далі - Положення №1251).
Отже, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють зберігання тютюнових виробів, повинні додержуватись вимог абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», статті 226 ПК України та пункту 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251, щодо належного маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Згідно з частинами першою та другою статті 17 Закону № 481 за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 грн - абзацу 20 частини 2 статті 17 Закону №481.
Підпунктами 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 згаданого Кодексу, мають право:
- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків;
- застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Отже, відповідач встановив порушення позивачем норм статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального»
Водночас, суд зазначає, що підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 зазначеного пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Так, відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні,документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.
Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено положеннями статті 80 ПК України.
Згідно із пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.1 статті 81 Кодексу передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
1. направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
2. копії наказу про проведення перевірки;
3. службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Разом із тим, відповідно до вимог статті 81 ПК України, в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Як свідчать матеріали справи, в основу проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача відповідачем покладено підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
За приписами вказаного підпункту фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та з таких підстав:
у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Таким чином, предметом призначеної на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактичної перевірки можуть бути виключно такі підстави: 1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/ або рівномірами-лічильниками, а також 2) здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Як свідчить правова конструкція підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, в ньому поєднано дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки:
- першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами лічильниками;
- другою (самостійною, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту,алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, норма такого підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством.
Як вбачається із змісту спірного наказу та направлень на проведення такої фактичної перевірки №№ 8441, 8442 від 21.11.2023, фактичною підставою, крім правової (пункту 80.2.5 статті 80 ПК України) було саме здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
У свою чергу, суд зазначає, що для вирішення питання щодо здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, слід перевірити, якими функціями, відповідно до законодавства, наділений податковий орган у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Як слідує зі змісту приписів підпункту 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.
Отже, відповідач наділений повноваженнями проводити фактичні перевірки за наявності передбачених законом обставин, зокрема, у разі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального щодо дотримання платником податків законодавства під час здійснення господарської діяльності у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів (пального, алкогольних напоїв), в тому числі перевірку за результатами отриманої інформації про можливі порушення.
Зазначене узгоджується із правовими позиціями, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі 140/14625/20, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16.
Суд погоджується з аргументами відповідача про те, що перед початком фактичної перевірки не було здійснено контрольну розрахункову операцію, оскільки контрольна розрахункова операція (пункт 80.4.) як і хронометраж (пункт 80.8.) визначені як факультативні повноваження перевіряючих в ході фактичної перевірки, про що свідчить слово «може», тобто ці повноваження є додатковими.
Так, пунктом 80.4 статті 80 ПК України визначено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Слід зазначити, що виконання контролюючим органом своїх обов'язків щодо організації податкового контролю, зокрема шляхом проведення фактичної перевірки, не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, складання фінансової звітності та ведення бухгалтерського/ податкового обліку у відповідності до норм законодавства.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки.
Таким чином, формулювання підстави проведення перевірки не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі, що і було дотримано при оформлені наказу від 29.11.2023 № 2365-п.
Правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки.
Суд встановив, що перевірка проведена у присутності позивача, перед початком проведення перевірки позивачу вручено копію наказу на проведення фактичної перевірки, направлення на проведення перевірки, про ознайомлення з якими та отримав копію наказу, про що позивач особисто розписався.
З таких підстав, суд вважає, що аргументи позивача у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
Суд відхиляє аргументи позивача про те, що його не ознайомлено з результатами проведеної перевірки, оскільки як вбачається із відмітки в Акті фактичної перевірки, останній відмовився від підписання та отримання примірника Акта та ознайомлення з ним, про що складено відповідний Акт.
Суд погоджується із аргументами відповідача, відповідно до яких посилання позивача на норми частини шостої статті 78 КАС України та наявність постанови Буського районного суду Львівської області від 02.02.2024 у справі №943/2292/23, відповідно до якої закрито адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статті 164-5 ч.1 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення є безпідставним.
Так, дійсно відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому частина шоста статті 78 КАС України визначає, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Поряд з цим частині сьома статті 78 КАС України визначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Отже, як вбачається з постанови Буського районного суду Львівської області від 02.02.2024 у справі № 943/2292/23 суд надавав оцінку наявності/відсутності складу адміністративного правопорушення за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку, за порушення якого нормами статті 164-5 КАС України і встановлена відповідна відповідальність саме для посадових осіб підприємств - виробників, імпортерів і продавців таких товарів.
Як вбачається із акта фактичної перевірки, при проведені такої перевірки працівниками ГУ ДПС у Львівській області встановлено порушення саме зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку, а не зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів з підробленими чи фальсифікованими марками акцизного податку, тобто різні види правопорушень, які не є тотожними між собою.
Таким чином, Буським районним судом Львівської області у постанові від 02.02.2024 по справі № 943/2292/23 не досліджувались обставини та відповідно не надавалася правова оцінка саме встановленому перевіркою факту зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд вважає за необхідне вказати, що наказом від 21.11.2023 року № 4215-ПП «Про проведення фактичної перевірки» вирішено провести фактичні перевірки ряду суб'єктів господарювання та об'єктів, що підлягають перевірці, в т.ч. об'єкта за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим у наказі містяться посилання на відповідні додатки.
Додаток до наказу є його невід'ємною частиною.
Так, вимоги до складення й оформлення наказів та додатків до різних видів організаційно-розпорядчих документів визначені у пунктах 44 - 47 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних і місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності» (далі - Постанова № 55), а також у пунктах 86 - 87 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої Постановою № 55.
Суд наголошує на тому, що відповідно до витягу з додатку 1 до наказу ГУ ДПС у Львівській області від. 21.11.2023 № 4215-ПП суб'єктом господарювання, який підлягає перевірці є суб'єкт господарювання за адресою АДРЕСА_2 . Найменування П.І.Б. платника податку та РНОКПП суб'єкта господарювання у зазначеному додатку не вказані.
Згідно з направленням на перевірку від 21.11.2023 № 8441 та від 21.11.2023 № 8442 ГУ ДПС у Львівській області проводить з 21.11.2023 фактичну перевірку суб'єкта господарювання за адресою АДРЕСА_2 . Найменування П.І. Б. платника податку та РНОКПП суб'єкта господарювання у зазначеному додатку не вказані, хоча відповідно до форми зазначеного направлення контролюючий орган у направленні повинен був зазначити найменування, П.І.Б. платника податку, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер та серію паспорта для фізичних осіб, або реквізити об'єкта, перевірка якого проводиться.
Суд вказує на те, що відповідно до статті 81 ПК України в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом. У постановах від 28.12.2022 у справах №420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі №640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.
Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17 і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм Податкового кодексу України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень, прийнятих за її наслідками.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21.
Отже, встановлення обставин щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої й було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, є достатнім для висновку про їх протиправність та яким судами першочергово надається оцінка, а тому, в межах розгляду даної справи, відсутня необхідність перевірки судом порушення позивачем вимог податкового законодавства, як підстави для донарахування сум грошових зобов'язань.
Отже, наказ про проведення перевірки виданий із порушеннями вимог статті 81 ПК України, оскільки ані в наказі, ані в додатку до наказу не вказано найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється).
Оскільки наказ від 21.11.2023 року № 4215-ПП «Про проведення фактичної перевірки» виданий з порушенням вимог законодавства, суд вважає, що відповідач немав підстав для проводення перевірки на підставі зазначеного наказу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.03.2024 у справі № 160/12714/22, Верховний Суд вчергове наголошує, що оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Отже, оскаржені рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
З урахуванням викладеного, суд висновує про протиправність оскаржених рішень відповідача, у зв'язку з чим такі необхідно скасувати.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо проведення перевірки позивача, суд зазначає, що такі дії не мають самостійного юридичного значення та повністю охоплюються позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень. У зв'язку з тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, у задоволенні такої позовної вимоги необхідно відмовити повністю.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2167,5грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд
адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Львівській області №00023410901 від 18.01.2024.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування фінансових санкцій № 00023430901 від 18.01.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ ВП 43968090, місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 2167 (дві тисячі сто шістдесят сім)грн 50 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович