Справа № 521/14848/24
Номер провадження 3/521/8448/24
13 листопада 2024 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м. Одеси Плавич І.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП,
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 112696 від 16.08.2024 року за ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, 15.08.2024 року об 22 годині 13 хвилин у м. Одесі по Люстдорфській дорозі, 13, керуючи електросамокатом , не виконав вимоги полійцейського про зупинку тз. , яку поліцейський здійсннив увімкненим звуковим сигналом.
ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.
За даним фактом поліцейським УПП в Одеській області ДПП відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 122-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не відомі.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 122-2 КУпАП, підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 112696 від 16.08.2024 р.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
В якості доказів, на підтвердження вини ОСОБА_1 до протоколу серії ЕПР1 № 112696 від 16.08.2024 долучено:
- копія протоколу серії ЕПР1 № 112696 від 16.08.2024р.
Вказані докази не підтверджують наявність в його діях вказаного правопорушення, також в протоколі зазначено в якості доказу відеозапис, який відсутній.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст. 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.
Це повністю узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно яких обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 122-2, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд,-
Провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 122-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя: І.В. Плавич