Справа № 521/13243/23
Номер провадження:1-кп/521/932/24
20 листопада 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_6 ,
під час закритого судового засідання в режимі відеоконференції у кримінальному провадженні №521/13243/23 відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Херсоні, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, -
На розгляді Малиновського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України, при викладених в обвинувальному акті обставинах.
Під час судового засідання прокурором було заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на те, що ризики вчинення дій, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не перестали існувати.
Захисник обвинуваченого заперечував проти продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно його підзахисного ОСОБА_4 , та зазначив, що ризики вказані прокурором у його клопотанні є недоведеними та необґрунтованими.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора.
Розглянувши клопотання прокурора про продовження застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового засідання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. При цьому суд виходить з наступного.
Строк перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, який встановлений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 01.10.2024, спливає 29.11.2024. Закінчити судовий розгляд з постановленням судового рішення до вказаної дати не уявляється можливим з об'єктивних причини.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
У своєму клопотанні прокурор зазначає, що метою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному правопорушенні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховуватися від суду вказує те, що останній обвинувачується тяжкого злочину, покарання за який передбачено у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробі незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вказує те, що судом не допитано ще одного свідка, його покази мають суттєве значення у кримінальному провадженні, ОСОБА_4 , перебуваючи під більш м'яким запобіжним заходом, безперешкодно зможе впливати на свідка, із метою зміни ним показів та ухилення від кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу обвинуваченого, можна дійти висновку про те, що у разі застосування менш суворого запобіжного заходу буде неможливо запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов'язків.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд також враховує наступні обставини: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей.
Суд вважає, що перелічені прокурором доводи під час розгляду клопотання є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Оцінюючи доводи сторони захисту, у їх сукупності, суд не знаходить їх переважними та переконливими над доводами прокурора та вважає, що вони не спростовують ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на думку суду, немає.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 314-315, 334, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці (60 днів), тобто до 18.01.2025 з утриманням його в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
Розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 його процесуальних обов'язків, - не визначати.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захисникам та направити до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_7