1Справа № 335/6238/24 1-кп/335/661/2024
21 листопада 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Запоріжжя кримінальне провадження № 12023082050002334 від 16.11.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, українця, громадянина України, який має повну середню освіту, не одружений, на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей не має, студент 3го курсу Запорізького Національного університету, офіційно працевлаштований в ТОВ «ЄВРО5» на посаді водія автотранспортних засобів, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою; АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,
16 листопада 2023 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_5 керуючи технічно справним автомобілем «AUDI А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині « НОМЕР_2 » на о. Хортиця зі сторони вул. Сергія Тюленіна в напрямку вул. Наукове містечко в м. Запоріжжі.
В цей час, у зустрічному для водія ОСОБА_5 напрямку, здійснював рух технічно справний автомобіль «DAEWOO MATIZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7 .
Під час руху, в районі вантового мосту при русі зі сторони вул. Тюленіна в м. Запоріжжя, де проїжджа частина має закруглення дороги вправо, водій ОСОБА_5 , діючи в порушення вимог правил безпеки дорожнього руху, змінив напрямок свого руху вправо, внаслідок чого допустив занос керованого ним транспортного засобу з подальшим виїздом на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автомобілем ««DAEWOO MATIZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7 .
Своїми діями водій ОСОБА_5 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 зі змінами та доповненнями, відповідно до яких: п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо- транспортної пригоди.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_7 отримала наступні тілесні ушкодження:
-закрита тупа травма тулуба: розрив селезінки із наступним її видаленням (спленектомія - операція 17.11.2023) зі скупченням крові та згортків в черевній порожнині, скупченням повітря (пневмоторакс) в лівій плевральній порожнині, переломи 7-го ребра по лівій середній аксілярній лінії, верхньої гілки правої лонної кістки та бокових мас крижу зліва, кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя;
-закритий уламковий перелом середньої третини лівої великогомілкової кістки, садню в ділянці лівої гомілки із наступним проведенням остеосинтезу великогомілкової кістки (операція 28.22.2023), кваліфікується як тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я;
-закрита черепно - мозкова травма: струс головного мозку, рвана рана нижньої губи та підборіддя, кваліфікується, як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
-підшкірна гематома в ділянці лівого ліктьового суглобу, сама по собі кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України.
Допитаний у судовому засіданні 15.11.2024 року обвинувачений ОСОБА_5 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням, повністю визнав себе винуватим, щиро розкаявся та пояснив, що 16 листопада 2023 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, він їхав з роботи, керував автомобілем «AUDI А6», та рухався по проїзній частині на о. Хортиця зі сторони вул. Сергія Тюленіна в напрямку вул. Наукове містечко в м. Запоріжжі. В районі вантового мосту проїжджа частина має закруглення дороги вправо, він про це не знав і, намагаючись увійти у це заокруглення він змінив напрямок свого руху вправо, але трапився занос його автомобіля вправо і він виїхав на на смугу зустрічного руху, де відбулось зіткнення з автомобілем «Деу Матиз». Він одразу ж вийшов з автомобіля, автомобіль не переміщував, підбіг до автомобіля потерпілої, намагався допомогти, викликав швидку. Пояснив, що потерпілій він подзвонив, відшкодував шкоду, вибачився перед нею. У скоєному щиро кається, усвідомив необхідність безумовного дотримання правил дорожнього руху, запевнив, що подібного більше не трапиться. У судовому засіданні також вибачився перед потерпілою.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, які ним і не оспорюються.
Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні 15.11.2024 року також підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини та пояснила, що 16 листопада 2023 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, вона керувала автомобілем «Деу Матиз» та рухалася по проїзній частині на о. Хортиця з Бабурки. В районі вантового мосту проїжджа частина має закруглення дороги вправо, вона їхала 50 км/год. і почала перед заокругленням знижувати швидкість, як раптом на зустріч її автомобілю виїхав автомобіль «Ауді» і трапилося зіткнення. Після цього була реанімація. Обвинувачений цікавився її станом, вибачився, відшкодував добровільно її моральну шкоду, допомогав матеріально з придбанням ліків, претензій до нього немає, вона прийняла його вибачення. На суворому покаранні не наполягає, вважає, що він має молодий вік, усвідомив наслідки порушення ним правил дорожнього руху, кається, а тому не вважає за необхідне ізолювати його від суспільства і просить призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, провів судове слідство у даному кримінальному провадженні щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченого, допитом потерпілої ОСОБА_8 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого та процесуальних документів щодо витрат на проведення експертиз та речових доказів.
За встановлених обставин, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.
Своїми діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. “ Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 згідно ст.66 КК України, суд визнає, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завдану потерпілій моральну щкоду.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких кримінальних правопорушень.
Згідно санкції ч. 2 ст. 286 КК України, зазначене у цій частині статті діяння, карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Обираючи ОСОБА_5 вид та міру покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, є студентом, офіційно працевлаштований водієм, добровільно відшкодував заподіяну потерпілій ОСОБА_8 злочином моральну шкоду, що підтверджується розпискою у матеріалах провадження.
Суд також враховує думку потерпілої, яка в суді не наполягає на обранні відносно останнього суворого покарання, наявність пом'якшуючих покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, вважає за необхідне обрати ОСОБА_5 покарання, передбачене санкцією статті, за якою він притягується до відповідальності у вигляді позбавлення волі в межах санкції даної статті.
З урахуванням всіх цих обставин у сукупності з відомостями про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, суд прийшов до висновку, що обвинувачений на теперішній час загрози для суспільства не становить, має міцні соціальні зв'язки, соціально адаптований, має молодий вік, є студентом, офіційно працевлаштований, підстав очікувати продовження обвинуваченим вчинення правопорушень суд не встановив. Обвинувачений є працездатним, та може бути суспільно корисним, прагне усунути наслідки скоєного.
Суд, приймаючи до уваги наявність пом'якшуючих покарання обставин, а також те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення вперше і з необережності, особу обвинуваченого, який на час розгляду провадження має постійне місце проживання, є студентом, офіційно працевлаштований, щиро кається, вважає можливим призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України, оскільки забезпечити виправлення обвинуваченого можливо без реального відбування ним покарання, але в умовах контролю за його поведінкою та виконанням покладених на нього обов'язків органами пробації протягом іспитового строку, який сам по собі втілює в собі погрозу реального відбування призначеного покарання у разі невиконання обвинуваченим умов випробування, що є необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого з метою захисту суспільства і враховує позицію потерпілої в її баченні справедливості.
Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами слід зазначити наступне.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
Питання про доцільність призначення факультативного додаткового покарання вирішується за розсудом суду з врахуванням обставин конкретної справи і з обов'язковим мотивуванням прийнятого рішення.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд, зважаючи на обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення (з необережності) та на особу обвинуваченого, який веде спосіб життя, що позитивно характеризується у суспільстві, його ставлення до вчиненого правопорушення, яке виражається в тому, що ОСОБА_5 усвідомив неправомірність своїх дій, щиро жаліє за тим що сталося, працює офіційно на посаді водія автотранспортних засобів офіційно працює водієм впродовж усієї своєї професійної діяльності, що стверджується відповідною довідкою директора ТОВ "ЄВРО5" і право керування транспортними засобами є джерелом отримання доходів, а також враховуючи введений на території України воєнний стан, що у свою чергу зумовлює життєво необхідним керування автомобілем, а також того, що обвинувачений на теперішній час загрози для суспільства не становить, має міцні соціальні зв'язки, соціально адаптований, підстав очікувати продовження обвинуваченим вчинення правопорушень суд не встановив, приходить до висновку за можливе не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Вирішуючи питання, про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та звільнення його від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд виходив з наступних мотивів.
Законодавець надав дискреційні повноваження судам у визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням.
Відповідно до ст. 75 КК України при вирішенні питання, чи є можливим виправлення засудженого без реального відбування покарання, суду необхідно обов'язково врахувати дані, які характеризують особу винного, а при позитивній відповіді навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи.
Відтак, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, котрий є студентом та має постійне джерело доходів, раніше не судимого, посткримінальну поведінку обвинуваченого, зокрема вину визнав повністю та щиро кається у вчиненому, добровільно відшкодував потерпілій завдану моральну шкоду, позицію потерпілої та прокурора щодо виду та міри покарання, наявність пом'якшуючих обставин та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому відповідно до вимог ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, за переконанням суду, відповідають не тільки тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання відповідає тяжкості та обставинам вчиненого злочину, особі обвинуваченого і є необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Крім того, санкцією ч.2 ст.286 КК України позбавлення права керування транспортними засобами згідно ст.55 КК України є факультативним додатковим покаранням і питання про його призначення є правом суду, а не обов'язком.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вбачається з наданих прокурором довідок про витрати на проведення експертизи у даному кримінальному провадженні, вартість складає 20446 гривень 56 копійок( судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №СЕ-19/108-23/18630-ІТ від 25.01.2024, вартість якої складає 4543 гривні 68 копійок: судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №СЕ-19/108-23/18629-ІТ від 24.01.2024. вартість якої складає 4543 гривні 68 копійок:судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціалістю «Транспортно-трасологічні дослідження» №СЕ-19/108-23/18667-ІГ від 31.01.2024. вартість якої складає 6815 гривень 52 копійки; судова інженерно-транспортна експертиза за експертною спеціальністю «Дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод» №СЕ-19/108- 24/719-ІТ від 30.01.2024, вартість якої складає 4543 гривні 68 копійок).
Вказані витрати документально підтверджені, а тому в порядку ст. 124 КПК України, підлягають стягненню на користь держави з ОСОБА_5 витрати на залучення експерта.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Цивільний позов не заявлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Арешт, накладений на транспортний засіб автомобіль «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27.11.2023 року, слід скасувати, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, враховуючи, що у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
Арешт, накладений на транспортний засіб автомобіль «DAEWOO MATIZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27.11.2023 року, слід скасувати, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, враховуючи, що у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
Запобіжний захід ОСОБА_5 не обирався і підстав для його обрання за відсутності клопотань суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.349,370,373,374 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст.286 КК України у вигляді покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі, без позбавленням права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2(двох) років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки передбачені ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази: транспортний засіб автомобіль «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 -перебуває на відповідальному зберіганні на майданчику тимчасового зберігання тримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області (номер книги обліку речових доказів. №9/27/1, порядковий номер 85) - повернути законному володільцю - ОСОБА_5 ; транспортний засіб автомобіль «DAEWOO MATIZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 перебуває на відповідальному зберіганні на майданчику тимчасового зберігання тримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області (номер книги обліку речових доказів. №9/27/1, порядковий номер 86) -повернути законному володільцю.
Стягнути із ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у сумі 20446 гривень 56 копійок.
Арешт, накладений на транспортний засіб автомобіль «AUDI A6», реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27.11.2023 року, скасувати.
Арешт, накладений на транспортний засіб автомобіль «DAEWOO MATIZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27.11.2023 року, скасувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1