Рішення від 21.11.2024 по справі 303/7453/24

Справа №303/7453/24

2/303/1505/24

Ряд. стат. звіту - 38

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до ТзОВ ФК «Аланд», третя особа, яка не заявляює самостійних вимог: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТзОВ ФК «Аланд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивований тим, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Малкової М.В. перебуває виконавче проваження ВП №63656022 по виконанню виконавчого напису №30818 вчинений 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТзОВ ФК «Аланд» заборгованість у розмірі 18 592,32 гривень. Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис є незаконним, оскільки приватному нотаріусу не було надано відповідних документів, що підтверджували б безпірну заборгованість, а також позивачем не було отримано повідомлення про вимогу сплати заборгованості, також вона не згідна із сумою стягнення зазначеною у виконавчому написі.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.09.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, а третій особі, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору запропоновано у вказаний строк подати письмові пояснення щодо позову.

Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Малковою М.В. від 18.11.2020 року було відкрито виконавче провадження ВП №63656022 на підставі виконавчого напису №30818 виданого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Малковою М.В. від 18.11.2020 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТзОВ ФК «Аланд» заборгованість у розмірі 18 592,32 гривень.

Суд вважає, що спірний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 ст.39 ЗУ «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Згідно з п.19 ст.34 ЗУ «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Згідно із ст.87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Так, згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Отже, відповідно до змісту наведених вище норм законодавства вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Тобто відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Водночас, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший - підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). При цьому, недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №554/6777/17.

Відповідно до норм ст.88 ЗУ «Про нотаріат» безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

Отже, однією з основних умов вчинення виконавчих написів є наявність документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника. Ознакою безспірності є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутність будь-яких суперечностей у поданих документах. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172.

Відповідно, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджувати факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватись таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, слід зазначити, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16.

Згідно із ст.50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Так, проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що нотаріус під час вчинення оспорюваного виконавчого напису не дотримався всіх вимог передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій, оскільки позивач ОСОБА_1 стверджує, що вона із сумою заборгованості не згідна, зазначена сума у виконавчому написі є спірною, а відповідач у свою чергу вказані твердження не спростував, відзив на позовну заяву не подав.

Отже, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягала стягненню з відповідача, чим порушив норми ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У зв'язку з наведеним заборгованість по кредиту має спірний характер, виконавчий напис №30818, вчинений 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

Суд зазначає, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Разом із цим, ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 01 листопада 2017 року у справі №К/800/6492/17 залишено постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - без змін, якою в свою чергу визнано незаконною та не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині пункту 2 змін, яким Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Таким чином, на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса - 08.09.2020 року, постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року втратила законної сили внаслідок визнання судовим рішенням нечинною та незаконною, тобто нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис лише про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.

Водночас, матеріали справи не містять відомостей про нотаріальне посвідчення кредитного договору, на підставі якого було вчинено виконавчий напис, що також свідчить про його вчинення за відсутності передбачених для цього підстав.

Отже, викладене у своїй сукупності свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 87, 88 ЗУ «Про нотаріат», ст.ст.10, 57, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за №30818 від 08.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ ФК «Аланд» заборгованість в розмірі 18 592,32 гривень, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», код ЄДРПОУ 42642578, місце знаходження: 01033, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.14, офіс 301.

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місце знаходження: 10008, м.Житомир, вул.В.Бердичівська, 35.

Повний текст рішення суду складений 21.11.2024 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір

Попередній документ
123199455
Наступний документ
123199457
Інформація про рішення:
№ рішення: 123199456
№ справи: 303/7453/24
Дата рішення: 21.11.2024
Дата публікації: 25.11.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (21.11.2024)
Дата надходження: 09.09.2024
Предмет позову: про визнання виконавчого напису таким,що не підлягає виконанню