Справа № 367/3923/24
Провадження №2/367/3804/2024
Іменем України
20 листопада 2024 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області
у складі: головуючого судді Одарюка М.П.,
за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені в порядку спрощеного провадження цивільну справу № 367/3923/24 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,-
В квітні 2024 року Моторне (транспортне) страхове бюро (МТСБ) України звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних із здійсненням регламентованої виплати потерпілому у розмірі 28 321,22 грн., витрат за послуги експерта 1 550,00 грн., а також судових витрат. В обґрунтування позову зазначив, що 03 квітня 2022 року о 15 год. 10 хв. в м. Києві, Святошинський район, дорога Кільцева сталося ДТП за участю автомобіля марки CHEVROLET, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки AUDI, державний номерний знак НОМЕР_2 . На дату скоєння цієї пригоди відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина відповідача у скоєнні вищевказаної ДТП підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2022 року у справі № 759/5090/22. В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль AUDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , цивільно - правова відповідальність якого була застрахована згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності № 204274272, укладеного із ПАТ "НАСК "ОРАНТА", строк дії якого до 31 травня 2022 року. Згідно звіту № 63 про оцінку автомобіля AUDI А41.8і, номерний знак НОМЕР_2 , проведено суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП розмір завданих збитків становить 30 232,10 грн. Зазначена шкода, особисто відповідачем не була відшкодована потерпілій особі. ОСОБА_2 з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з відповідною заявою. Оскільки власник транспортного засобу не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, МТСБУ згідно ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив виплату страхового відшкодування власнику потерпілій особі в сумі 28 321,22 грн. Крім того, позивач поніс додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди - 1 550,00 грн., які просить позивач стягнути з ОСОБА_1 на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України та п. 38.2.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про час та місце розгляду справи згідно зі ст. 128 ЦПК України, в судове засідання не з'явився, за місцем реєстрації відсутній.
Пунктом 4 частини 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При одночасному існуванні умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.
Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 03 квітня 2022 року о 15 годині 10 хвилин в м. Києві, Кільцева дорога (поворот на вул. Київська, с. Софіївська Борщагівка) водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки CHEVROLET, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, не був уважний, не слідкував за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив наїзд на перешкоду, а саме: бетоні блоки, після чого здійснив зіткнення з транспортним засобом AUDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями порушив пункти 2.3 (б), 12.1,13.1,2.9 (а) Правил дорожнього руху України.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 14 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частиною 1 статті 130 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.
04 квітня 2022 року ОСОБА_2 подав до МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, а також заяву про відшкодування шкоди, оскільки особа, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Для визначення матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля AUDI А41.8і, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач МТСБУ надало відповідне доручення ФОП ОСОБА_3 .. За послуги суб'єкта оціночної діяльності МТСБУ понесло витрати у розмірі 1 550,00 грн. (оплата послуг аваркома (експерта)), що підтверджується платіжною інструкцією № 819005 від 20.04.2022.
Як вбачається зі звіту № 63 від 19.04.2022 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику AUDI А41.8і, номерний знак НОМЕР_2 , в результаті пошкодження його при ДТП складає 30 232,10 грн.
На підставі наказу МТСБУ № 3/5974 від 18.07.2022, за платіжною інструкцією №884800 від 18.07.2022, ОСОБА_2 перераховано 28 321,22 грн.
За вимогами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода,завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визнається у відповідній частині залежно від обставин, що мають істотне значення.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті11,599,1166 ЦК України).
Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник).
Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
За приписами статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому вказаним Законом передбачені випадки виплати відшкодування шкоди потерпілим у разі використання транспортного засобу власником, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
За нормами частини першої статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2.статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1статті 13 цього Закону.
Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
За таких обстави суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних із здійсненням регламентованої виплати потерпілому.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. суд зазначає наступне.
За приписами ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат визначається: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За положеннями ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Матеріали справи містять ордер серії ВН № 1337519 від 19 лютого 2024 року.
Проте, ні позивач, ні представника позивача не подали суду договір про надання правничої допомоги про який зазначено в позовній заяві та акту приймання - передачи наданих послуг.
Суд звертає увагу, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №757/13974/21-ц, до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським об'єднанням чи бюро.
При цьому, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказане узгоджується із правовим висновком, зробленим Верховним Судом у справі № 922/1163/18.
Крім того, відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у справі № 922/2604/20.
Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, який укладений з позивачем, суд позбавлений можливості, в тому числі, пересвідчитись щодо пов'язаності витрат на правничу допомогу з вказаною справою, дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару, тощо.
Суд наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
З огляду на викладене вище, а також враховуючи той факт, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
За правилами ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 264, 265, 274, 280-282 ЦПК, суд,-
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України виплачене страхове відшкодування у розмірі 28 321 (двадцять вісім тисяч триста двадцять одну) гривню 22 копійки, понесені витрати по оплаті послуг аваркома 1550 (одна тисяча пятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, судового збору 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, а всього - 32 899 (тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 22 копійки.
Відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач - Моторне ( транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1
Суддя М.П. Одарюк