Провадження № 2-з/359/3801/2024
Справа № 359/12139/24
Іменем України
12 листопада 2024 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шуть Сергія Сергійовича про забезпечення позову, -
14 жовтня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шуть С.С. до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову, якою просить суд накласти арешт на садовий будинок загальною площею 96,5 кв.м., житлова площа 41,8 кв.м., зазначений в плані літерою «А-ІІ», господарчі та побутові споруди: вбиральня - «Б», скважина -«К», огорожа - «№1-4», вимощення - «І-ІІ», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування садового будинку від 17 жовтня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіщак Л.Я. та зареєстрований в реєстрі №1700. Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0492 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3220882600:04:001:0538, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування земельної ділянки від 17 жовтня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіщак Л.Я. та зареєстрований в реєстрі №1702.
Заяву обґрунтовано тим, що 26 лютого 2020 року Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 462 471,54 грн. Забезпечення позову у при розгляді вказаної цивільної справи не застосовувалось, оскільки ОСОБА_3 добровільно частинами погашала борг до березня 2016 року. 30 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. було відкрито виконавче провадження за заявою стягувача у порядку Закону України «Про виконавче провадження». 02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 стало відомо, що 17 жовтня 2016 року відповідач ОСОБА_3 уклала договір дарування зі своїм малолітнім сином ОСОБА_2 щодо садового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за АДРЕСА_3 та земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:0538, площею 0,0492 га, які знаходяться в Садовому товаристві «Південний» садівничого масиву «Вишеньки» Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. Заявник стверджує, що всі дії щодо підготовки до укладення правочину впродовж періоду з березня по жовтень 2016 року у своїй послідовності свідчать про те, що договори дарування від 17 жовтня 2016 року є фіктивними та укладені без наміру створення правових наслідків з умислом і реальною метою на ухилення ОСОБА_3 від виконання її грошових зобов'язань перед ОСОБА_1 , а також з метою приховування цього майна від виконання зобов'язань у майбутньому. Представник заявника ОСОБА_4 вказав, що у разі невжиття заходів забезпечення позову та як наслідок, відчуження майна, це може утруднити або не уможливити виконання судового рішення. Забезпечення позову ОСОБА_1 подав разом з цивільним позовом про визнання недійсним договору дарування на спірний будинок та договору дарування на земельну ділянку.
Дана заява про забезпечення позову, разом з матеріалами позовної заяви, передана 12 листопада 2024 року, згідно журналу реєстрації вхідної кореспонденції суду, на розгляд судді Яковлєвій Л.В..
Згідно положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Суд, згідно ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України, може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів за без-печення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припу-щення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Відповідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України п. 4 постанови за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Судом встановлено, що разом із заявою про забезпечення позову до Бориспільського міськрайонного суду Київської області позивачем подано позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кіщак Людмила Яківна про визнання договорів дарування недійсними.
Провадження у вказаній справі на дату розгляду заяви про забезпечення позову ще не відкрито.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Крім того, відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
За змістом ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За змістом правового висновку Верховного суду, наведеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі за № 183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
З викладених у заяві про забезпечення позову обставин та приєднаних до неї доказів вбачається, що між сторонами існує спір щодо неповернення відповідачем ОСОБА_3 позики.
Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:001:0538, площею 0,0492 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, с/рада, Гнідинська «Південний» садове товариство масив «Вишеньки» зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_2 .
Крім того, садовий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_3 , що знаходиться в садовому товаристві «Південний» садівничого масиву «Вишеньки», Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .. Наведене підтверджується Договором дарування садового будинку від 17 жовтня 2016 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіщак Л.Я.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову зтими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суддя вважає, що будь-які дії спрямовані на відчуження майна можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
На підставі наведеного, враховуючи наявність спору між сторонами, а також те, що з наявних в матеріалах справи доказів та документів, встановлено, що з урахуванням співмірності заходів із позовними вимогами, а також того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та порушити права відповідача по справі, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові та доказів того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови від позову.
Відповідно ч. 10, 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 149 - 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шуть Сергія Сергійовича про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на садовий будинок загальною площею 96,5 кв.м., житлова площа 41,8 кв.м., зазначений в плані літерою «А-ІІ», господарчі та побутові споруди: вбиральня - «Б», скважина -«К», огорожа - «№1-4», вимощення - «І-ІІ», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування садового будинку від 17 жовтня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіщак Людмилою Яківною та зареєстрований в реєстрі №1700.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0492 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3220882600:04:001:0538, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування земельної ділянки від 17 жовтня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіщак Людмилою Яківною та зареєстрований в реєстрі №1702.
В межах виконання даної ухвали визначити стягувачем: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_4 ), боржником визначити : ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ) та ОСОБА_2 , (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ) через законного представника ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ).
Строк пред'явлення ухвали до виконання - в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред'явлення виконавчого документа.
Копію даної ухвали суду, відповідно ч. 2 ст. 157 ЦПК України, направити для відома сторонам та для виконання Бориспільському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 63).
Ухвала судді набирає законної сили з моменту її винесення - 12 листопада 2024 року і підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання. Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://bpm.ko.court.gov.ua/sud1005.
Суддя Яковлєва Л.В.