"20" листопада 2024 р.
Справа № 642/815/24
Провадження 2/642/1420/24
20 листопада 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Проценко Л.Г.,
за участю секретаря Гойко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В лютому 2024 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Харкова із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 373731,39 грн., cудовий збір 3028,00 грн., а також судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.06.2024 у справі №642/815/24 позовні вимоги задоволено, зокрема вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 373 731,39 грн. (триста сімдесят три тисячі сімсот тридцять одну гривень 39 копійок), витрат за надання правової допомоги в розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень) та витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.08.2024 заяву ОСОБА_1 про перегляд вищевказаного заочного рішення задоволено, скасовано дане заочне рішення, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 03.10.2024р. (а.с. 70-71).
30.09.2024р. на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , у якому зазначено, що відповідач не отримував вищевказану ухвалу суду відповідно до вимог чинного законодавства, вищевказану ухвалу суду було отримано мамою відповідача, що підтверджується трекінгом поштового відправлення за № 0600956412134, в якому значиться, що поштове відправлення вручено члену сім'ї, яка передала таку ухвалу Відповідачу 23.09.2024. Таким чином, Відповідач з викладених вище об'єктивних причин не зміг реалізувати своє процесуальне право на подання відзиву у встановлений судом строк, а також на подання заяви про продовження строку на подання такого відзиву до закінчення строку, установленого в ухвалі від 16.08.2024, оскільки таку ухвалу він отримав лише 23.09.2024.
Також у відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовної заяви в повному обсязі посилаючись на такі обставини, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» не набуло статусу кредитора у спірних правовідносинах. Так, 31.07.2020 між AT «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 500837006, відповідно до умов якого AT «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 299 572,55 грн. на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23,00 %, строк кредиту - 84 місяці. З доданих до позовної заяви документів вбачається, що 20.12.2021 між AT «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором до відповідача ОСОБА_1 . Проте, позивачем разом з позовною заявою не надано доказів на підтвердження факту переходу до позивача права грошової вимоги до відповідача згідно укладеного між AT «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» договору факторингу № 4 від 20.12.2021.
Також наголошує, що позивачем на підтвердження передачі такого права грошової вимоги до відповідача долучено до матеріалів позовної заяви лише витяг з Додатку 1 -1 до договору факторингу № 4 від 20.12.2021 «Характеристика права вимоги переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами», в якому за порядковим №4161 зазначено в якості боржника ОСОБА_1 за договором 500837006 від 31.07.2020, загальна сума заборгованості по якому 373 731,39 грн., з яких 299 572,55 грн. заборгованість за тілом кредиту, 74 158,84 грн. - заборгованість, по відсоткам за користування кредитом. Проте, вказаний Додаток 1-1 не містить підписи керівника та печатки клієнта - AT «Альфа-Банк», що позбавляє можливості встановити, чи дійсно здійснювався перехід права вимоги саме за вказаним кредитним договором, чи погоджували сторони саме такий зміст додатку та чи укладався він взагалі.
Окрім того, позивачем не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження оплати ним на рахунок АТ «Альфа-Банк» ціни прав вимоги за договором факторингу № 4 від 20.12.2021, з дати здійснення якої право вимоги вважається відступленим фактору (п.2.3 Договору факторингу). Крім того, позивачем разом з позовною заявою не надано Акту приймання-передачі реєстру боржників за встановленою формою в Додатку № 2 до Договору факторингу, підписання якого відповідно до умов п. 2.3 вказаного договору здійснюється в дату оплати фактором ціни прав вимоги.
Тобто підсумовуючи, на думку відповідача, розрахунок заборгованості є невірним, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не надало доказів оплати ціни Договору факторингу №4; ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не надало акту приймання-передачі реєстру боржників, до договору факторингу та відповідач ставить під сумнів наданий до суду Додаток 1 -1 до договору факторингу №4. Просив, прийняти цей відзив та долучити до матеріалів справи, розглядати справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 , відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. (а.с.71-86).
24.10.2024р. на адресу суду надійшов відповідь на відзив, у якому, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» вказує, що виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта, так як є тим документом, який відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника. В матеріалах справи маються виписки по особовому рахунку відповідача ОСОБА_1 , з яких вбачається, що відповідач виконував платежі по кредитному договору. Враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 347 12292/16-ц, в якій зазначено, що не оспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до ст. 204 ЦК України свідчить про правомірність цього правочину. (а.с. 90-92).
До позовної заяву було долучено виписку по рахунку відповідача, що являється належним доказом факту видачі коштів та заборгованості відповідача. Щодо незгоди відповідача із сумою заборгованості - власного розрахунку заборгованості відповідач не надає. Щодо сумнівів відповідача про укладення договору факторингу та перехід права вимоги за договором, а саме про сплату ціни договору, а також не доданий акт приймання передачі, в додатках до відповіді на відзив на адресу суду та відповідача направлено копії Акту приймання-передачі реєстру боржників, а також платіжне доручення, яке є фактом оплати за договором факторингу. (а.с. 93-97).
Окрім того, додано витяг з додатку № 1-1 до договору факторингу №4 з підписами сторін, при надані повного Додатку ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», порушить права інших Боржників, що становлять банківську таємницю. (а.с. 95-97).
Просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі та проводити розгляд справи без участі позивача.
31.10.2024р. ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с.101).
Враховуючи неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.
Судом встановлено, що 31.07.2020 між AT «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 500837006 відповідно до умов якого, AT «Альфа-Банк» надав позичальнику кредит у сумі 299 572,55 грн, строк кредиту 84 місяці на споживчі потреби з відсотковою ставкою 23,00%. (а.с.5-7).
AT «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача ОСОБА_1 безготівковим шляхом кошти в розмірі 299 572,55 грн., в свою чергу ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно детального розрахунку заборгованості станом на 20.12.2021 загальний розмір заборгованості становив 373 731,39 грн, яка складалась з тіла кредиту в розмірі 299 572,55 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 74 158,84 грн. (а.с.13).
20.12.2021р. між AT «Альфа-Банк» та TOB «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 20.12.2021р. до договору факторингу №4 від 20.12.2021р., платіжним доручення №34291 від 20 грудня 2021 року, згідно якого 12878944,00 грн. сплачено за призначенням платежу «за право вимоги згідно договору факторингу №4 от 20.12.2021 года. Без ПДВ». Таким чином судом встановлено, що TOB «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором №500837006 від 31.07.2020 року. (а.с. 8-12).
Відповідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Позивачем до відповіді на відзив також додано додаток 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, та в ньому наявні підписи, печатки фактора ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та клієнта АТ «Альфа-Банк». (а.с. 95-97).
За таких обставин, у зв'язку з наданням позивачем доказів на підтвердження здійснення повної оплати ціни прав вимоги за вказаним вище договором, встановлено момент набуття позивачем прав вимоги за вищевказаним кредитним договором, які були відступлені за договором факторингу № 4 від 20.12.2021р.
Суд акцентує увагу, що позивачем доведено належними, достовірними та допустимими доказами обставини того, що ним набуто право вимоги до відповідача на умовах, визначених договором факторингу № 4 від 20.12.2021р.
Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано відомостей, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором про надання кредиту №500837006 у добровільному порядку.
Отже, оскільки відповідач порушив зобов'язання, встановлені Договором про надання кредиту № 500837006, докази своєчасної та повної оплати заборгованості за цим договором в матеріалах справи відсутні, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за цим договором у розмірі 373 731,39 грн.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно до частини 1 статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у сумі 7100,00 грн. (а.с.3)
Матеріали справи свідчать про те, що 02.10.2023 між TOB «ФК «Еліт Фінанс» та TOB «Перший інвестиційний клуб» було укладено договір про надання юридичних послуг № 02-10/23. За умовами зазначеного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець надає замовнику послуги захисту прав та інтересів замовника під час розгляду судом будь-якої інстанції справи у якій замовник є учасником.
Сторони погодили, що сума витрат, за надання замовником послуг по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором становить 7 100,00 гривень.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).
У даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, виконавцем юридичних послуг не здійснювався розрахунок заборгованості або вчинення інших подібних дій, які б потребували додаткового часу або спеціальних професійних навичок. За своїм змістом, позовна заява вочевидь є подібною до інших позовних заяв, які стосуються заборгованості за кредитним договором.
Враховуючи обсяг виконаної TOB «Перший інвестиційний клуб» роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» задоволено, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» 4000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, який підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 373731,39 грн (триста сімдесят три тисячі сімсот тридцять одну гривню 39 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» судові витрати за надання правової допомоги в розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони:
позивач: ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», місцезнаходження: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2, ЄДРПОУ 40340222;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.Г. Проценко