Справа № 185/14864/23
Номер провадження № 2/194/429/24
20 листопада 2024 року м.Тернівка
Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Корягіна В.О.,
за участю секретаря судового засідання Сафонової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання дійсним договору міни нерухомого майна, -
Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Павлоградського міскрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання дійсним договору міни нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 11 грудня 1998 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 було укладено договір міни нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , що належала відповідачам, та квартири АДРЕСА_2 , що належала позивачам, зареєстрований на Павлоградській товарній біржі за № 12/7-НДТ. При укладенні договору міни нерухомого майна сторонами договору було виконано всі істотні умови договору, здійснили виписку всіх мешканців з належних квартир, сплатили комунальні послуги, передали один одному ключі від квартир. На момент укладення договору міни нерухомості на біржі він не підлягав нотаріальному посвідченню. Визнання договору міни дійним позивачам потрібно для здійснення державної реєстрації квартири. Просять визнати дійсним договір міни нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 , укладений 11 грудня 1998 року між ними, та зареєстрований на Павлоградській товарній біржі за реєстровим № 12/7- НДТ.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, але в позовній заяві просять розглядати справу без їх участі.
Відповідачів судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.
Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 11 грудня 1998 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 було укладено договір міни нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 , що належала відповідачам, та квартири АДРЕСА_2 , що належала позивачам, зареєстрований на Павлоградській товарній біржі за № 12/7-НДТ.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 27 жовтня 2021 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 17 липня 1999 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 . Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2011 року по справі № 2-702/2011 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 розірвано.
Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого відділом ДРАЦС Тернівського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб 16 червня 2012 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_12 .
З відповіді приватного нотаріуса Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області С. Молодих від 13 вересня 2023 року вбачається, що Закон України «Про товарну біржу», який діяв на момент купівлі квартири, підтверджував, що договір купівлі-продажу, зареєстрований на товарній біржі, міг свідчити про право власності на житло і угоди. Зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Але, біржові угоди повинні були відповідати всім вимогам ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»: біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про товарну біржу» членами біржі є засновники, а також прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні та фізичні особи. Порядок прийняття у члени біржі та вибуття із складу її членів визначається статутом товарної біржі. Відповідно до ст. 220 Цивільного Кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно ч. 1 .nsf/link1/an_7396/ed_2020_02_13/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#7396" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.20ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 vo=1#7467" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004">статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 227 ЦК України (1963 року), договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Відповідно до ст. 47 ЦК України (1963 року), нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Однак сторонами при укладенні договору міни нерухомого майна, який був зареєстрований Павлоградською товарною біржею 11 грудня 1998 року за №12/7-НДТ, вказана вимога щодо нотаріального посвідчення не була дотримана.
Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Європейського Суду від 29 листопада 1991 року у справі «Пайн Велей Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
Отже, відповідно до Закону України «Про товарну біржу» позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що сторони договору на час укладання та реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна на Павлоградській товарній біржі, були членами Павлоградської товарної біржі.
Натомість, в судовому засіданні знайшов факт щодо домовленості та виконання сторонами договору міни, всіх істотних умов договору, договір міни нерухомого майна не визнавався недійсним.
Отже,суд вважає за необхідне позов про визнання дійсним договору міни нерухомого майна від 11 грудня 1998 року, зареєстрованого Павлоградською товарною біржею за №12/7-НДТ, задовольнити.
У зв'язку з тим, що і не наполягають на стягненні з відповідачів судового збору, що є їх правом, суд при ухваленні рішення зазначене питання не розглядає.
Керуючись ст. ст. 47,227 ЦК України (1963 року), 220,657 ЦК України, ст. ст. 19, 131, 141, 247, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання дійсним договору міни нерухомого майна, - задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір міни нерухомого майна: а саме: квартири АДРЕСА_1 , та квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , який зареєстровано 11 грудня 1998 року на Павлоградській товарній біржі за реєстровим № 12/7-НДТ.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заява про перегляд цього рішення може бути подана відповідачем в Тернівський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 20 листопада 2024 року.
Головуючий суддя: В.О. Корягін