Справа № 120/10888/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
18 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови; зобов'язання вчинити дії,
позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною та скасування постанови, оформленої довідкою від 15.07.2024 року за №58/572 про придатність ОСОБА_1 до військової служби, зобов'язання вчинити дії.
Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира ОСОБА_2 та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі.
Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 19.08.2024 відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. Судове рішення мотивоване тим, що на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що переведення ОСОБА_1 до іншої військової частини є не військовим наказом у традиційному сенсі, а актом індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень. Це має іншу правову природу, яка відрізняється від наказу командира, пов'язаного з бойовими діями або безпосереднім військовим управлінням
Вважає, що в даному випадку, переведення військовослужбовця не є таким актом, який вимагає негайного виконання в контексті обороноздатності чи національної безпеки. Це адміністративне рішення, що підлягає правовому аналізу та може бути забезпечене позовом
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, у відповідності до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі також Закон № 548-XIV).
За приписами статті 28 Закону № 548-XIV єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
- наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
- наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати віддавати накази;
- забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Приписами статті 30 Закону № 548-XIV передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Як встановлено судом першої інстанції із прохальної частини заяви про забезпечення позову, заявник просить суд заборонити військовій частині НОМЕР_1 , в особі її командира ОСОБА_2 та іншим компетентним особам вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішення суду у справі
При цьому, як вірно зауважує суд першої інстанції, предметом спору у цій справі є визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов'язання військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 провести повторний огляд позивача, з метою визнання придатності для проходження військової служби.
Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом заборони командуванню Військової частини НОМЕР_1 в особі командира чи інших компетентних осіб вчиняти будь-які дії щодо переміщення, для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, до набрання законної сили рішенням суду у справі фактично зводиться до зупинення дій наказу, який може бути прийнятий у майбутньому і є явно непропорційним обмеженням у компетенції тієї чи іншої військової частини в умовах воєнного стану.
Крім того, прийняття військовою частиною НОМЕР_1 наказу, розпорядження щодо направлення ОСОБА_1 до іншої військової частини не охоплюються предметом позову в цій справі.
Доводи апеляційної скарги, що в даному випадку, переведення військовослужбовця не є таким актом, який вимагає негайного виконання в контексті обороноздатності чи національної безпеки, тому це адміністративне рішення, що підлягає правовому аналізу та може бути забезпечене позовом, колегія суддів вважає необґрунтованим та помилковим, оскільки на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю. При цьому, пункт 10 частини 3 статті 151 КАС України не конкретизує який саме наказ або розпорядження командира (начальника) може бути віддано військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Закон України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Колегія суддів зазначає, що направлення військовослужбовця для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини, або до іншого навчального центру здійснюється за наказом або розпорядженням командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
А відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову та відмовив в її задоволенні.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.