Справа № 600/1574/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
19 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в квітні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2023 року №0191585-2412-2412-UA73060610000066784 про нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 40852,50 грн.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.07.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником об'єкта нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 04 квітня 2013 року (посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П.), укладеного між позивачем як покупцем та Приватним підприємством Виробничо-комерційною фірмою «Кераміка-Буковина» як продавцем, та складається з: майстерні, літ.Д, загальною площею 174,0 кв. м; газопр.ГРП, літ.К, площею 8,7 кв. м; кахельного цеху, літ. Р-1, площею 1294,9 кв. м; адмінбудівлі, літ. У-1, площею 457,1 кв. м; будівлі столової, літ. У-2, загальною площею 171,40 кв. м.
Вказане також підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 квітня 2013 року №2000210 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23 листопада 2023 року №355644686.
20 червня 2023 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення №0191585-2412-2412-UA73060610000066784 відносно ОСОБА_1 , яким останньому нараховано суму податку в розмірі 40852,50 грн на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, об'єктом якого є нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за податковий період - 2022 рік.
Вказане податкове повідомлення-рішення вручено позивачу 25 жовтня 2023 року засобами поштового зв'язку, що підтверджується відповідною відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується учасниками справи, що позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2023 року №0191585-2412-2412-UA73060610000066784 до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . Державною податковою службою України листом від 05 січня 2024 року №291/6/99-00-06-01-03-06 податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 20 червня 2023 року №0191585-2412-2412-UA73060610000066784 залишено без змін.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 20 червня 2023 року №0191585-2412-2412-UA73060610000066784, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно з даними ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 в автоматичному режимі було проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та сформовано податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2023 року №0191585-2412-2412-UA73060610000066784, яким зобов'язано позивача сплатити 40852,50 грн за належний йому об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за податковий період 2022 року.
Водночас позивач не погоджується із нарахованим йому податком, оскільки належний йому об'єкт нерухомого майна зазнав пошкоджень внаслідок пожежі і частково був знищений, що унеможливлює подальше використання.
Так, з наявних у справі матеріалів убачається, що факт виникнення пожежі об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується:
- актом про пожежу від 30 червня 2017 року, складеним комісією ЧМВ Управління ДСНС України у Чернівецькій області, відповідно до якого 30 червня 2017 року з 03 год. 35 хв. в одній з кімнат нежитлової будівлі на підлозі біля віконного пройому виникла пожежа, з було виявлено мешканцем сусідньої будівлі. Пожежу було ліквідовано о 05 год. 30 хв. 30 червня 2017 року. Пожежею знищено: вікна, двері, речі господарського вжитку, пошкоджено: стіни, перекриття, покриття, підлогу. Причиною пожежі вказано: необережне поводження з вогнем. Примірник акту обстеження отримано ОСОБА_1 ;
- листом Чернівецького районного управління Головного управління ДСНС у Чернівецькій області від 24 січня 2022 року №20/305, в якому вказано, що 30 червня 2017 року мала місце пожежа в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , ймовірною причиною виникнення пожежі є необережне поводження з вогнем. В результаті пожежі пошкоджено дану будівлю, а саме - вікна, двері, стіни, перекриття, покриття;
- довідкою Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації Чернівецької міської ради від 25 січня 2022 року №124, в якій вказано, що при обстеженні адмінбудівлі літ. У-1 та будівлі їдальні літ. У-2 на АДРЕСА_1 виявлено, що дані будівлі пошкоджені та не використовуються по призначенню.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що 25 січня 2022 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління ДПС у Чернівецькій області із заявою про скасування нарахованого йому податку на нерухоме майно за 2018-2020 роки у зв'язку з пошкодженням будівлі пожежею 30 червня 2017 року і невикористанням її за призначенням. До вказаної заяви ОСОБА_1 додав копію довідки про пожежу від 24 січня 2022 року №20/305, копію акта про пожежу від 30 червня 2017 року, копію довідки ЧМКБТІ від 25 січня 2022 року №124.
За результатами розгляду вказаної заяви Головне управління ДПС у Чернівецькій області листом від 01 лютого 2022 року №1118/6/24-13-24-07 повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, за 2018-2020 роки на підставі поданих до заяви документів. Вказане мотивовано тим, що згідно наданих даних органами державної реєстрації прав на нерухоме майно у власності платника податку ( ОСОБА_1 ) перебуває нежитлове приміщення площею 628,5 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до рішення Чернівецької міської ради від 09 лютого 2017 року №581 ставка податку для нежилих приміщень на 2018-2020 рр. становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. На підставі наданих даних сформовано та вручено особисто платнику податкові повідомлення-рішення щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018-2020 рр. Підстав щодо скасування податкових повідомлень-рішень по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018-2020 рр. на підставі поданих ОСОБА_1 документів щодо пошкодження пожежею 30 червня 2017 року нежитлового приміщення в Головного управління ДПС у Чернівецькій області немає.
Крім цього, податковим органом у листі від 01 лютого 2022 року №1118/6/24-13-24-07 наголошено, що для подальшого внесення даних по нежитловому приміщенню, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 потрібно звернутися до органів державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Зазначений лист податкового органу ОСОБА_1 отримав 11 лютого 2024 року, про що в листі міститься відповідна відмітка.
В подальшому, як встановлено судом із системи «Діловодство спеціалізованого суду», Головне управління ДПС у Чернівецькій області зверталось до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на загальну суму 72836,73 грн до місцевого бюджету.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року у справі №600/3139/22-а, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року, позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволень повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг на суму 72836,73 грн до місцевого бюджету.
Так, судом в адміністративній справі №600/3139/22-а було встановлено, що згідно наявного розрахунку заборгованості по ОСОБА_1 за ним рахується податковий борг по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на загальну суму 72836,73 грн. Вказану заборгованість нараховано відповідачу згідно податкових повідомлень-рішень форми “Ф»:
- №0574218/18-2407-2412 від 24.11.2021, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 23399,05 грн. за 2018 рік;
- №0574218/19-2407-2412 від 24.11.2021, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 26227,30 грн. за 2019 рік;
- №0574218-2407-2412 від 24.11.2021, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 27210,38 грн. за 2020 рік.
Наведені податкові повідомлення-рішення вручені відповідачу особисто, що підтверджується особистим підписом на корінцях вказаних податкових повідомлень-рішень. Суми платежів в розумінні ПК України є узгодженими.
Окрім цього, відповідачеві на офіційну адресу надсилалась податкова вимога форми “Ф» №1948-13 від 02.03.2021 із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення і яка на день розгляду справи у суді не є відкликаною.
Водночас, відповідач в адміністративній справі №600/3139/22-а - ОСОБА_1 вказував про невірне нарахування йому суми податкового зобов'язання. Проте суд, вирішуючи спір, вказав, що в межах даної справи судом не надається оцінка правомірності податкових повідомлень-рішень, якими відповідачу визначено суму податкового зобов'язання. Така оцінка може бути надана лише у разі оскарження таких податкових повідомлень-рішень відповідачем в адміністративному або судовому порядку. Натомість, доказів оскарження вказаних рішень в адміністративному або судовому порядку суду надано не було, як і не надано доказів сплати визначених ними податкових зобов'язань.
Вирішуючи питання про правомірність нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковим податковим-рішенням від 20 червня 2023 року №0191585-2412-2412-UA73060610000066784, яке він оскаржує у даному позові, суд виходить з того, що згідно з відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23 листопада 2023 року №355644686 позивачу належить на праві власності об'єкт нерухомого майна (нежитлової нерухомості), загальною площею 2106,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто, станом на день винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення (20 червня 2023 року) указаний вище об'єкт нерухомого майна, який є нежитловим приміщенням, належав позивачу на праві власності.
При цьому суд звертає увагу позивача на те, що податковий орган надавав йому рекомендацію звернутися до органів державної реєстрації прав на нерухоме майно, про що зазначено в листі від 01 лютого 2022 року №1118/6/24-13-24-07.
Про вказане також наголошувала і Державна податкова служба України у рішенні за результатами розгляду скарги від 05 січня 2024 року №291/6/99-00-06-01-03-06, зазначивши, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №355644686 від 23 листопада 2023 року) відсутня інформація щодо змін даних про право власності та даних про пошкодження нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з цим доказів щодо вчинення дій, спрямованих на зняття з експлуатації об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , або ж припинення права власності чи іншого речового права на нього із проведенням відповідних реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивачем до суду не надано.
Відомостей щодо того, що об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , не є об'єктом оподаткування, перелік яких визначених пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, позивач ні податковому органу, ні суду не подавав.
Інших правових підстав, передбачених Податковим кодексом України, які звільняли би позивача від сплати податку за належне йому нежитлове приміщення, у позові не зазначено і таких не встановлено судом в ході розгляду даної справи.
Вказане дає підстави для висновку, що позивач, маючи у власності об'єкт нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , право власності чи інше речове право на яке не припинено, зобов'язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2023 року №0191585-2412-2412-UA73060610000066784, є законним. Приймаючи його, контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
На підставі вказаного суд першої інстанції дійшов висновку, що правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2023 року №0191585-2412-2412-UA73060610000066784 відсутні. Відтак, заявлений позов не підлягає задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.
За змістом підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається в тому числі із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством встановлено сукупність умов, які є підставою для обчислення податкових зобов'язань з податку на нерухомість, а саме: 1) платниками податку на нерухоме майно, є власники об'єктів нерухомості; 2) база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами у справі, згідно з відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23 листопада 2023 року №355644686 позивачу належить на праві власності об'єкт нерухомого майна (нежитлової нерухомості), загальною площею 2106,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
В свою чергу, позивач зазначає, що у названому вище об'єкті нежитлової нерухомості сталась пожежа, після чого такий частково знищено, а його використання стало неможливим.
Згідно з встановлених обставин, факт виникнення пожежі об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується:
- актом про пожежу від 30 червня 2017 року, складеним комісією ЧМВ Управління ДСНС України у Чернівецькій області, відповідно до якого 30 червня 2017 року з 03 год. 35 хв. в одній з кімнат нежитлової будівлі на підлозі біля віконного пройому виникла пожежа, з було виявлено мешканцем сусідньої будівлі. Пожежу було ліквідовано о 05 год. 30 хв. 30 червня 2017 року. Пожежею знищено: вікна, двері, речі господарського вжитку, пошкоджено: стіни, перекриття, покриття, підлогу. Причиною пожежі вказано: необережне поводження з вогнем. Примірник акту обстеження отримано ОСОБА_1 ;
- листом Чернівецького районного управління Головного управління ДСНС у Чернівецькій області від 24 січня 2022 року №20/305, в якому вказано, що 30 червня 2017 року мала місце пожежа в нежитловій будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , ймовірною причиною виникнення пожежі є необережне поводження з вогнем. В результаті пожежі пошкоджено дану будівлю, а саме - вікна, двері, стіни, перекриття, покриття;
- довідкою Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації Чернівецької міської ради від 25 січня 2022 року №124, в якій вказано, що при обстеженні адмінбудівлі літ. У-1 та будівлі їдальні літ. У-2 на АДРЕСА_1 виявлено, що дані будівлі пошкоджені та не використовуються по призначенню.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що позивачем не здійснювались дії щодо виключення адмінбудівлі літ. У-1 та будівлі їдальні літ. У-2 на АДРЕСА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також, як вірно вказав суд першої інстанції, позивачу було рекомендовано звернутись до органів державної реєстрації прав на нерухоме майно щодо приведення у відповідність даних про право власності на вказаний об'єкт нерухомості (ГУ ДПС у Чернівецькій області лист від 01.02.2022 №1118 (а.с.39)).
В свою чергу, позивачем не було здійснено даних дій.
Крім того, посилання позивача на факт пожежі в 2017 році і довідку Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації Чернівецької міської ради станом на січень 2022 року, без виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не дає можливість встановлення використання даних приміщень (адмінбудівлі літ. У-1 та будівлі їдальні літ. У-2 на АДРЕСА_1 ) впродовж 2022 року.
Щодо доводів апелянта в частині відсутності складової нарахування податку, а саме нежитлової нерухомості, колегія суддів зазначає, що згідно з пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з матеріалами справи, а саме відомостями інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 23 листопада 2023 року №355644686 позивачу належить на праві власності об'єкт нерухомого майна (нежитлової нерухомості), загальною площею 2106,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Дана обставина позивачем не заперечується.
Отже, в межах діючого законодавства, адмінбудівля літ. У-1 та будівлі їдальні літ. У-2 на АДРЕСА_1 , площею 628,50 кв.м., є нежитловими приміщеннями, належать позивачу на праві власності.
Тобто, доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Інших доводів апеляційна скарга не містить, а фактично передає рішення суду першої інстанції в межах даної справи.
З урахуванням вказаного, оскільки позивачем не спростовано висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права власності на нежитлове приміщення загальною площею 628,50 кв.м., адмінбудівля літ. У-1 та будівлі їдальні літ. У-2 на АДРЕСА_1 , та відсутні законодавчі підстави для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно у контролюючого органу були наявні підстави для нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Тобто, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2023 року №0191585-2412-2412-UA73060610000066784.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.