Справа № 600/1399/24-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов Олег Валерійович
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
19 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Мацького Є.М. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано пункти 3,4,5,6,7,8 Припису Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці від 06.02.2024 року №ПЗ/ЧВ/01/0159/П/ОП.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 01.02.2024 року № 32/ПЗ-ЗК, направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 02.02.2024 №ПЗ/1/639-24, працівниками Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці проведено позапланову перевірку у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
За результатами проведеної у період з 02.02.2024 року по 05.02.2024 року перевірки складено акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду від 05.02.2024 року № ПЗ/ЧВ/01/0159.
В даному акті перевірки зафіксовано порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області законодавства про працю, а саме:
1. Не представлена програма вступного інструктажу з охорони праці, чим порушено вимоги статті 13 Закону України «Про охорону праці» та пункту 6.3 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» НПАОП 0.00-4.12-05;
2. Не представлений журнал реєстрації вступного інструктажу з охорони праці із підписом про проходження вступного інструктажу потерпілого ОСОБА_1 , чим порушено вимоги статті 13 Закону України «Про охорону праці» та пункту 6.3 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» НПАОП 0.00-4.12-05;
3. Потерпілому ОСОБА_1 не проведено інструктаж з охорони праці за його посадою - робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків, чим порушено вимоги статті 18 Закону України «Про охорону праці» та пунктів 6.4, 6.5 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» НПАОП 0.00-4.12-05;
В інструкціях з охорони праці № 1 «З охорони праці для працівників структурних підрозділів Головного Управління», №5 «По електробезпеці», за якими проводився інструктаж потерпілому ОСОБА_1 , у розділі «Загальні положення» не зазначено перелік і характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для професії робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків, особливості їх впливу на працівника та перелік видів спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, які мають видаватися працівнику зазначеної професії згідно з чинними нормами, із зазначенням вимог до їх використання. Цим самим позивач порушив статтю 13 Закону України «Про охорону праці» та підпункт 1 пункту 4 розділу ІІ «Положення про розробку інструкцій з охорони праці» НПАОП 0.00-4.15-98;
Не представлено картку видачі спецодягу та спецвзуття потерпілому ОСОБА_1 , чим порушено статтю 13 Закону України «Про охорону праці» та пунктів 8, 9 Розділу ІІІ «Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів захисту» НПАОП 0.00-7.17-18;
Працівника ОСОБА_1 під час укладення трудового договору не поінформовано під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, чим порушено частину другу статті 5 Закону України «Про охорону праці»;
Не забезпечено проведення попереднього (при прийнятті на роботу) та періодичних медичних оглядів робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 , зайнятого на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, чим порушено частину першу статті 169 КЗпП України та частину першу статті 17 Закону України «Про охорону праці»;
Не забезпечено дотримання вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, чим порушено пункти 2.3-2.5, 2.21, 3.1-3.8 та 3.10 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 № 246 «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій»;
Не забезпечено проведення лабораторних досліджень умов праці на робочому місці працівника, чим порушено абзац восьмий частини другої статті 13 Закону України «Про охорону праці».
З метою усунення порушень, зафіксованих в акті перевірки, працівниками Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці винесено припис про усунення виявлених порушень від 06.02.2024 року №ПЗ/ЧВ/01/0159/П/ОП, яким зобов'язано позивача у строк до 05.03.2024 року усунути виявлені порушення.
Як підтверджується представником позивача, примірники акту та припису Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області отримало від управління інспекційної діяльності у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці супровідним листом 12.02.2024 року за вх.№413/5, після чого 13.02.2024 року (вих.№2400-0802-8/6331) засобами поштового зв'язку повернуло примірник припису від 06.02.2024 року №ПЗ/ЧВ/01/0159/П/ОП та примірник акту від 05.02.2024 року №ПЗ/ЧВ/01/0159, підписаний із зауваженнями.
Судом також встановлено, що 19.02.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало скаргу (вих.№2400-0802-8/7129) на припис від 06.02.2024 року №ПЗ/ЧВ/01/0159/П/ОП.
У відповідь на подану скаргу Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці листом від 07.03.2024 року №ПЗ/3.1/1367-24 «Про надання роз'яснень» повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відсутність підстав для скасування припису від 06.02.2024 року №ПЗ/ЧВ/01/0159/П/ОП.
Акт від 05.02.2024 року №ПЗ/ЧВ/01/0159 та припис про усунення виявлених порушень від 06.02.2024 року №ПЗ/ЧВ/01/0159/П/ОП позивач вважає протиправними що і обумовило звернення до суду з цим позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини щодо державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності є Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V від 05.04.2007 року (далі Закон № 877-V). Даний закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 6 Закону № 877-V підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) визначено настання аварії, пожежі, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Колегія суддів не надає оцінку рішенню суду першої інстанції в частині обгрунтованості підстав для проведення позапланового заходу державного контролю відповідачем та правомірності дій відповідача щодо призначення перевірки, оскільки рішення суду в даній частині сторонами не оскаржено.
Відтак, колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача в частині допущення позивачем порушень законодавства, які викладені в акті перевірки від 05.02.2024 року №ПЗ/ЧВ/01/0159 та лягли в основу прийнятого оскаржуваного припису.
Так, в акті перевірки зафіксовано порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області законодавства про працю, а саме:
- не представлена програма вступного інструктажу з охорони праці, чим порушено вимоги статті 13 Закону України «Про охорону праці» та пункту 6.3 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» НПАОП 0.00-4.12-05;
- не представлений журнал реєстрації вступного інструктажу з охорони праці із підписом про проходження вступного інструктажу потерпілого ОСОБА_1 , чим порушено вимоги статті 13 Закону України «Про охорону праці» та пункту 6.3 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» НПАОП 0.00-4.12-05;
- потерпілому ОСОБА_1 не проведено інструктаж з охорони праці за його посадою - робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків, чим порушено вимоги статті 18 Закону України «Про охорону праці» та пунктів 6.4, 6.5 «Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» НПАОП 0.00-4.12-05;
- в інструкціях з охорони праці № 1 «З охорони праці для працівників структурних підрозділів Головного Управління», №5 «По електробезпеці», за якими проводився інструктаж потерпілому ОСОБА_1 , у розділі «Загальні положення» не зазначено перелік і характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для професії робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків, особливості їх впливу на працівника та перелік видів спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, які мають видаватися працівнику зазначеної професії згідно з чинними нормами, із зазначенням вимог до їх використання. Цим самим позивач порушив статтю 13 Закону України «Про охорону праці» та підпункт 1 пункту 4 розділу ІІ «Положення про розробку інструкцій з охорони праці» НПАОП 0.00-4.15-98;
- не представлено картку видачі спецодягу та спецвзуття потерпілому ОСОБА_1 , чим порушено статтю 13 Закону України «Про охорону праці» та пунктів 8, 9 Розділу ІІІ «Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів захисту» НПАОП 0.00-7.17-18;
- працівника ОСОБА_1 під час укладення трудового договору не поінформовано під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, чим порушено частину другу статті 5 Закону України «Про охорону праці»;
- не забезпечено проведення попереднього (при прийнятті на роботу) та періодичних медичних оглядів робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 , зайнятого на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, чим порушено частину першу статті 169 КЗпП України та частину першу статті 17 Закону України «Про охорону праці»;
- не забезпечено дотримання вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, чим порушено пункти 2.3-2.5, 2.21, 3.1-3.8 та 3.10 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 № 246 «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій»;
- не забезпечено проведення лабораторних досліджень умов праці на робочому місці працівника, чим порушено абзац восьмий частини другої статті 13 Закону України «Про охорону праці».
Вказані порушення, окрім пункту 3 визначені як такі, які підлягають усуненню Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Щодо порушення в частині не представлення програми вступного інструктажу з охорони праці (порушення статті 13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII та пункту 6.3 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці №15 від 26.01.2005 року «Про затвердження Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05) та Переліку робіт з підвищеною небезпекою»), колегія суддів виходить з наступного.
Як визначено частиною 1 статті 13 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно частини 2 статті 13 Закон № 2694-XII з цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:
- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;
- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;
- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;
- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог (частина 3 статті 13 Закон № 2694-XII).
При укладенні трудового договору про дистанційну роботу, про надомну роботу на роботодавця покладається обов'язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівника з питань охорони праці і протипожежної безпеки в межах використання таким працівником обладнання та засобів, рекомендованих або наданих роботодавцем (частина 4 статті 13 Закон № 2694-XII).
Такий інструктаж (навчання) може проводитися дистанційно, з використанням інформаційно-комунікаційних технологій, зокрема шляхом відеозв'язку. У такому разі підтвердженням проведення інструктажу (навчання) вважається факт обміну відповідними електронними документами між роботодавцем та працівником (частина 5 статті 13 Закон № 2694-XII).
При виконанні дистанційної роботи роботодавець несе відповідальність за безпечність і належний технічний стан обладнання та засобів виробництва, що передаються працівнику для виконання дистанційної роботи (частина 6 статті 13 Закон № 2694-XII).
Згідно пункту 6.3 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці №15 від 26.01.2005 року «Про затвердження Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05) та Переліку робіт з підвищеною небезпекою» вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються роботодавцем.
Як зазначено у позовній заяві, а також у зауваженнях Головного управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до акту перевірки, провідним інженером відділу господарського обслуговування та матеріально технічного забезпечення управління адміністративного забезпечення Головного управління Довбенчук В.В. в усній формі, з використанням наочних посібників (стендів, плакатів, брошур, тощо), проводяться інструктажі з охорони праці для всіх новопризначених працівників Головного управління відповідно до Програми вступного інструктажу з охорони праці.
Наведене свідчить, що у позивача проводяться інструктажі з охорони праці за відсутності розробленої та затвердженої відповідної програми, наявність якої передбачена вимогами пункту 6.3. Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05).
Таким чином, вказане свідчить про дійсність виявленого під час перевірки порушення згідно акту та припису в частині не представлення програми вступного інструктажу з охорони праці.
Щодо порушення не представлення журналу реєстрації вступного інструктажу з охорони праці із підписом про проходження вступного інструктажу потерпілого ОСОБА_1 (порушення статті 13 Закону № 2694-XII та пункту 6.3 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), варто зазначити, що відповідно до пункту 6.3 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05) запис про проведення вступного інструктажу для осіб, які приймаються на роботу відповідно до наказу (розпорядження) роботодавця, робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (додаток 5), який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.
Судом встановлено, що на момент проведення перевірки відділом господарського обслуговування та матеріально технічного забезпечення управління адміністративного забезпечення Головного управління був наданий для огляду журнал вступного інструктажу, ведення якого розпочато з 01.01.2020. Поряд з цим, щопівроку, починаючи з 21.12.2018, ОСОБА_1 проходив відповідні інструктажі, про що ставив підпис в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці. Журнал вступного інструктажу з підписом ОСОБА_1 про проходження вступного інструктажу від 30.11.2018 (дата працевлаштування) не був наданий для огляду в зв'язку із його втратою під час переїзду Головного управління з вул. Оренбурзької, 7а на площу Центральну, 3 м. Чернівці в 2019 році.
Разом з тим, відповідно до статті 481 «Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012р. № 578/5, Журнали реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці зберігаються протягом 10 років після закінчення журналу.
Згідно наказу ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 30.11.2018 року № 465-о судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на посаду робітника з комплексного обслуговування і ремонту будинків з 03.12.2018 року. Таким чином, Журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці із його підписом повинен зберігатися службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу протягом законодавчо встановленого терміну та надаватися на вимогу посадових осіб органу державного нагляду (контролю) під час перевірки.
При цьому, як вірно вказав суд першої інстанції, втрата позивачем журналу вступного інструктажу з підписом ОСОБА_1 про проходження вступного інструктажу від 30.11.2018 року є лише твердженням позивача без доказового підтвердження існування такого журналу та свідчить ні про що інше, як про неналежне ведення документообігу.
Вказане свідчить про дійсність виявленого під час перевірки порушення згідно акту та припису в частині не представлення журналу реєстрації вступного інструктажу з охорони праці із підписом про проходження вступного інструктажу ОСОБА_1 ..
Щодо порушення стосовного того, що в інструкціях з охорони праці №1 «З охорони працівників структурних підрозділів Головного управління», №5 «По електробезпеці», за якими проводився інструктаж потерпілому ОСОБА_1 , у розділі «Загальні положення» не зазначено перелік і характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для професії робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків, особливості їх впливу на працівника та перелік видів спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, які мають видаватися працівнику зазначеної професії згідно з чинними нормами, із зазначенням вимог до їх використання (порушення статті 13 Закону №2694-XII та підпункт 1 пункту 4 розділу ІІ «Положення про розробку інструкцій з охорони праці» НПАОП 0.00-4.15-98).
Так, підпунктом 1 пункту 4 розділу ІІ Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №9 від 29.01.1998 року «Про затвердження Положення про розробку інструкцій з охорони праці (ДНАОП 0.00-4.15-98)» передбачено, що розділ "Загальні положення" посадової інструкції має містити:
- відомості про сферу застосування інструкції;
- загальні відомості про об'єкт розробки (визначення робочого місця працівника конкретної професії (конкретного виду робіт) залежно від тривалості його перебування на цьому місці протягом робочої зміни (постійне чи непостійне));
- стислу характеристику технологічного процесу та обладнання, що застосовується на цьому робочому місці, цій виробничій дільниці, в цьому цеху;
- умови та порядок допуску працівників до самостійної роботи за професією або до виконання певного виду робіт (вимоги щодо віку, стажу роботи, статі, стану здоров'я, проходження медоглядів, професійної освіти та спеціального навчання з питань охорони праці, інструктажів, перевірки знань з питань охорони праці тощо);
- правила внутрішнього трудового розпорядку, що стосуються питань охорони праці для конкретного виду робіт або конкретної професії, а також відомості про специфічні особливості організації праці та технологічних процесів і трудові обов'язки працівників цієї професії (виконавців цього виду робіт);
- перелік і характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для цієї професії (цього виду робіт), особливості їх впливу на працівника;
- перелік видів спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, які мають видаватися працівникам конкретної професії (виконавцям конкретного виду робіт) згідно з чинними нормами, із зазначенням вимог до їх використання згідно із законодавством;
- санітарні норми і правила особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник при виконанні роботи.
Положеннями пункту 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року, визначено, що атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» передбачено, що гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться лабораторіями, атестованими Держпраці і МОЗ в порядку, визначеному Мінсоцполітики разом з МОЗ. Оцінка умов праці під час атестації робочих місць проводиться з метою встановлення класів (ступенів) шкідливих умов праці відповідно до Державних санітарних норм та правил "Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затверджених МОЗ.
Визначення шкідливого виробничого фактору та шкідливих умов праці містить наказ Міністерства охорони здоров'я України №248 від 08.04.2014 року «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»».
Як вірно зазначив суд першої інстанції, дана норма чинного законодавства діє за умови проведення атестації робочих місць за умовами праці, передбаченої Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці». Водночас, органи Пенсійного фонду України не підлягають проведенню атестації робочих місць за умовами праці.
Варто зазначити, що сутність порушення статті 13 Закону № 2694-XII та підпункт 1 пункту 4 розділу ІІ «Положення про розробку інструкцій з охорони праці» (НПАОП 0.00-4.15-98) на думку відповідача полягає у тому, що в інструкціях з охорони праці №1 «З охорони працівників структурних підрозділів Головного управління», №5 «По електробезпеці», за якими проводився інструктаж потерпілому ОСОБА_1 , у розділі «Загальні положення» не зазначено перелік і характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для професії робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків, особливості їх впливу на працівника та перелік видів спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, які мають видаватися працівнику зазначеної професії згідно з чинними нормами, із зазначенням вимог до їх використання.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що в даному випадку зазначення в інструкціях основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів не є доцільним, а відповідачем обрано формалізований та не комплексний підхід застосування положення чинного законодавства.
В частині зазначення положень щодо опису спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, які мають видаватися працівникам конкретної професії, то суд також погоджується із позицією позивача про те, що наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Про затвердження Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості» №62 від 16.04.2009 року професійна назва роботи ОСОБА_1 - робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків, не передбачена.
Отже, вказане свідчить про відсутність виявленого під час перевірки порушення №4 згідно акту (згідно припису порушення №3).
Відносно порушення в частині не представлення картки видачі спецодягу та спецвзуття потерпілому ОСОБА_1 (порушення статті 13 Закону №2694-XII та пунктів 8, 9 розділу ІІІ «Інші положення» Наказу Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці» №1804 від 29.11.2018 року (НПАОП 0.00-7.17-18), колегія суддів виходить з наступного.
Так, пунктами 8, 9 розділу ІІІ «Інші положення» Наказу Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров'я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці» №1804 від 29.11.2018 року (НПАОП 0.00-7.17-18) передбачено, що роботодавець зобов'язаний організувати на підприємстві належний облік і контроль за видачею у встановлені строки ЗІЗ (всі засоби, які призначені для носіння і використання працівником з метою індивідуального захисту від одного або більше ризиків, які могли б становити загрозу безпеці та здоров'ю на роботі, а також будь-які пристосування, аксесуари чи змінні компоненти, призначені для цієї мети) працівникам. Видача працівникам і повернення ними ЗІЗ має обліковуватися в особистій картці обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ, форма якої наведена у додатку 1 до цих Мінімальних вимог.
Однак, вище судом визначено, що наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Про затвердження Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості» №62 від 16.04.2009 року професійна назва роботи ОСОБА_1 робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків, не передбачена.
В даному випадку, посада ОСОБА_1 , як робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків відділу господарського обслуговування та матеріальнотехнічного забезпечення управління адміністративного забезпечення, не передбачена наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду «Про затвердження Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам загальних професій різних галузей промисловості» №62 від 16.04.2009 року.
Таким чином, оскільки обов'язок щодо організації на підприємстві належного обліку і контролю за видачею у встановлені строки ЗІЗ на позивача не розповсюджується, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність виявленого під час перевірки порушення №5 згідно акту (згідно припису порушення №4).
Щодо порушення в частині того, що працівників під час укладання трудового договору належить інформували під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів (порушення частини 2 статті 5 Закону № 2694-XII) варто зазначити, що відповідно до частини 2 статті 5 Закону № 2694-XII під час укладання трудових договорів (крім трудового договору про дистанційну роботу, про надомну роботу) роботодавець повинен поінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору та з урахуванням особливостей спрощеного режиму регулювання трудових відносин, визначеного главою III-Б Кодексу законів про працю України.
Тобто, у разі якщо працівник працює в шкідливих, небезпечних умовах праці роботодавець відповідно до статті 5 Закону № 2694-XII повинен поінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці шкідливих або небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Пунктом 7 частини 4 статті 49-6 КЗпП України визначено, що до істотних умов трудового договору належать гарантії і компенсації за роботу із шкідливими та/або небезпечними умовами праці, у разі наявності на робочому місці працівника відповідних умов, із зазначенням їх характеристик.
Визначення шкідливого виробничого фактору та шкідливих умов праці містить наказ Міністерства охорони здоров'я України №248 від 08.04.2014 року «Про затвердження Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу»».
Знову ж таки, суд наголошує, що покладення на органи Пенсійного фонду України обов'язку щодо інформування під час укладання трудових договорів (крім трудового договору про дистанційну роботу, про надомну роботу) працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, є недоцільним, оскільки такі вимоги законодавства діють за умови проведення атестації робочих місць за умовами праці, передбаченої Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці». Водночас, органи Пенсійного фонду України не підлягають проведенню атестації робочих місць за умовами праці.
Тому, обов'язок інформування під розписку працівників про умови праці та про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів на Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не розповсюджується.
Щодо порушення в частині не забезпечення проведення попереднього (при прийнятті на роботу) та періодичних медичних оглядів робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків ОСОБА_1 , зайнятого на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі (порушення частини 1 статті 169 КЗпП України, частини 1 статті 17 № 2694-XII), колегія суддів враховує, що згідно частини 1 статті 169 КЗпП України роботодавець зобов'язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 2694-XII роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров'я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Варто зазначити, що органи Пенсійного фонду України не підлягають проведенню атестації робочих місць за умовами праці, що б вказувало про наявність посад, на яких працівники були б зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.
Більше того, Постановою Кабінету Міністрів України №559 від 23.05.2001 року «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок» затверджений Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам та Порядок проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що як професія (професійна назва роботи) робітників з комплексного обслуговування й ремонту будинків відділу господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення управління адміністративного забезпечення Головного управління, так і установа Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не передбачені зазначеним Переліком та Порядком.
Щодо порушення в частині не забезпечення дотримання вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій (порушення пунктів 2.3-2.5, 2.21, 3.1-3.9, 3.10 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 № 246 «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій») варто зазначити, що положення вищевказаних пунктів наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 № 246 «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» визначено наступне:
- пункт 2.3. На підставі Акта визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, роботодавець складає протягом місяця у чотирьох примірниках поіменні списки працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам, за формою, зазначеною у додатку 2 на паперовому та електронному носіях, узгоджує їх у санітарно-епідеміологічній станції. Один примірник списку залишається на підприємстві (у відповідальної за організацію медогляду посадової особи), другий - надсилається до закладів охорони здоров'я, третій - до закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, четвертий - до робочого органу виконавчої дирекції Фонду;
- пункт 2.4. Для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець повинен укласти або вчасно поновити договір з закладом охорони здоров'я та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду. Під час прийняття на роботу в разі переведення на іншу важку роботу, роботу із шкідливими чи небезпечними умовами праці роботодавець повинен видати направлення на обов'язковий попередній медичний огляд працівника (далі - направлення) за формою, зазначеною у додатку 3;
- пункт 2.5. Роботодавець за рахунок власних коштів забезпечує організацію проведення медичних оглядів, витрати на поглиблене медичне обстеження працівника з підозрою на професійні та виробничо зумовлені захворювання та їх медичну реабілітацію, диспансеризацію працівників груп ризику розвитку професійних захворювань;
- пункт 2.21. Роботодавець зберігає за працівником на період проходження медогляду місце роботи (посаду) і середній заробіток та за результатами медичного огляду інформує працівника про можливість (неможливість) продовжувати роботу за професією;
- пункт 3.1. Роботодавець організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і подає ці дані відповідній санітарно-епідеміологічній станції;
- пункт 3.2. Роботодавець повинен під час укладання трудового договору поінформувати працівника під підписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи;
- пункт 3.3. Роботодавець погоджує план-графік проведення медичних оглядів закладами охорони здоров'я;
- пункт 3.4. Роботодавець забезпечує своєчасну та організовану явку працівників на медичні огляди та обстеження;
- пункт 3.5. Роботодавець здійснює контроль за проведенням медоглядів у строки, погоджені з закладами охорони здоров'я, призначає відповідальних осіб за організацію медогляду.
Аналіз вказаних положень Наказу №246, свідчить, що доводи відповідача про їх розповсюдження на позивача є помилковими, адже відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №559 від 23.05.2001 року «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок» Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій не розповсюджується як на робітників з комплексного обслуговування й ремонту будинків відділу господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення управління адміністративного забезпечення Головного управління, так і на роботодавця Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Відносно порушення в частині не забезпечення проведення лабораторних досліджень умов праці на робочому місці працівника (порушення абзацу 8 частини 2 статті 13 Закону № 2694-XII) колегія суддів виходить з того, що згідно абзацу 8 частини 2 статті 13 Закону № 2694-XII роботодавець організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів.
Поряд з цим, пункт 3.1. Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 №246 «Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» роботодавець організовує лабораторні дослідження умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду, і подає ці дані відповідній санітарно-епідеміологічній станції;
Отже, наведені норми свідчать про те, що проведення лабораторних досліджень умов праці на робочому місці працівника є доцільним у разі роботи працівника із шкідливими та/або небезпечними умовами праці, натомість обов'язок проведення лабораторних досліджень умов праці на робочому місці працівника не поширюються на органи Пенсійного фонду України.
Таким чином, беручи до уваги встановлені у праві обставини та зазначені у даній постанові положення закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки акту та оскаржуваного припису в частині пунктів 3,4,5, 6,7,8 є помилковими, що свідчить про необґрунтованість такого припису у цій частині. За таких обставин, оскаржуваний припис підлягає скасуванню в частині пунктів 3,4,5,6,7,8.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Мацький Є.М. Граб Л.С.