18 листопада 2024 року №320/628/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548)
прозобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області щомісячно з 01.01.2016 року здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі - 61 відсоток відповідних сум грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду у Київській області протиправно не здійснено перерахунок пенсії та не виплачено, після виникнення у позивача права на включення до розрахунку пенсії 5%, у зв'язку із звільненням через хворобу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 12.02.2019 (суддя ОСОБА_2.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що у позивача відсутнє право на збільшення основного відсоткового розміру пенсії, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Рішенням Вищої ради правосуддя №411/0/15-24 від 13 лютого 2024 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №320/628/19 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №320/628/19 прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А. та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України. Проходив службу Луганському міському управлінні УМВС України в Луганській області до 18.06.2004 та був звільнений з ОВС України відповідно до «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» від 29 липня 1991 №114, (далі - Положення), в запас Збройних сил України за ст. 64 п. «б» (через хворобу).
Як зазначив позивач, що не заперечувалось відповідачем, перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ у розмірі 56% грошового забезпечення.
На думку позивача, з 01.01.2016 року у нього виникло право на включення до розрахунку пенсії за вислугу років 5%, оскільки він був звільнений через хворобу, однак пенсія у сумі 61% Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області не перерахована та не виплачена.
Позивач звернувся до відповідача із заявою за роз'ясненням щодо не проведення перерахунку з включенням 5% до грошового забезпечення, на що листом від 30.07.2018 року за №ВЕБ-10001-Ф-С-18-016905 йому було повідомлено про відмову у збільшенні основного розміру пенсії на 5%.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Частина 1 ст. 1 даного Закону встановлює, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Абзац 1 ст. 13 Закону Закон №2262-ХІІ передбачає, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
З 18.06.2004 позивач перебуває на обліку в територіальних управліннях Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 56% грошового забезпечення.
З метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей 23.12.2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23.12.2015 року №900-VIII, яким внесено зміни, зокрема, до ст. 43 та ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.
Так, абзац 16 ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачає, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до абз. 3, 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Також Законом №900-VIII п. 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., №40-41, ст. 379) доповнено абзацом другим і такого змісту:
"За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб".
При цьому, статтею 102 вказаного Закону передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Тобто, з вищевказаного вбачається, що збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим є підставою для перерахунку пенсії.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 (далі - Положення №114) (в редакції чинній на момент звільнення позивача).
Згідно абз. 1 ст. 1 даного Положення, до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.
Частиною 2 Положення №114 встановлено, що особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, присвоюються, серед інших, таке спеціальне звання як капітан міліції (середній начальницький склад).
Як вже зазначалося судом, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 64 п. «б» вказаного Наказу Міноборони (через хворобу).
Пунктом «Б» ст. 64 Положення №114 встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2016 року з врахуванням 5 % до основного розміру пенсії.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.07.2018 вбачається, що відомості щодо звільнення позивача зі служби у відставку відсутні.
Положеннями абзацу 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ встановлено призначення пенсії за вислугу років у розмірі 56 % грошового забезпечення у разі звільнення особи у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Як вбачається із матеріалів справи та вимог ст.64 п. «Б» Положення №114, позивача було звільнено зі служби у запас через хворобу, а не звільнено зі служби у відставку через хворобу (як це, наприклад, передбачено п. «Б» ст. 65 Положення №114).
Таким чином, оскільки будь-які відомості про те, що позивача було звільнено зі служби у відставку через хворобу, відсутні, тому й відсутні підстави для призначення йому пенсії за вислугу років у розмірі 61% грошового забезпечення, а отже позов в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щомісячно з 01.01.2016 року здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 61 відсотків відповідних сум грошового забезпечення задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішення законної сили, звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи те, що судове рішення в даній адміністративній справі ухвалено на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для задоволення вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду також відсутні.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову, відсутні правові підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України для стягнення судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.