Березівський районний суд Одеської області
20.11.2024
Справа № 494/963/24
Провадження № 2/494/404/24
20.11.2024 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Антонишиної І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №494/963/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
21.05.2024 року до Березівського районного суду Одеської області звернулася ОСОБА_1 з позовними вимогами до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2024 року, вказана справа передана до розгляду судді Березівського районного суду Одеської області Римарю І.А.
У своїй заяві позивач зазначила, що 30.03.2022 року між нею та відповідачем укладено шлюб, за час перебування у шлюбі у них народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На теперішній час ОСОБА_1 не працює, оскільки здійснює догляд за дітьми. Останнім часом стосунки між сторонами погіршились, вони разом не проживають, відсутнє взаєморозуміння та різні погляди на життя, щодо ведення спільного господарства та утримання дітей. ОСОБА_2 приховує від ОСОБА_1 свій заробіток, інколи надає грошові кошти, яких не вистачає на утримання дітей, угоди про сплату аліментів у добровільному порядку не досягнуто. Стан здоров'я та матеріальне становище дозволяє відповідачу утримувати своїх дітей. У зв'язку з вищевикладеним позивач просить суд задовольнити її заяву та стягнути з ОСОБА_2 кошти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до їх повноліття, а також просить стягнути з відповідача кошти на її утримання до досягнення дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу).
Ухвалою суду від 01.07.2024 року відкрито спрощене провадження по справі та призначено судовий розгляд.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 09.11.2024 року.
Позивач у судове засідання 20.11.2024 року не з'явилася. Проте, 20.11.2024 року на адресу суду від її представника надійшла заява про слухання справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує (а.с.40).
Відповідач у судові засідання 26.09.2024 року, 31.10.2024 року та 20.11.2024 року також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, так на його адресу направлялась ухвала про відкриття провадження по вказаній справі та судова повістка про виклик до суду (а.с.23,28), про що свідчить список рекомендованих відправлень (а.с.30), також виклик до суду здійснювався через оголошення на офіційному веб-сайті (а.с.29,35), а тому на підставі ст.128-130 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
За таких обставин, у зв'язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи без її участі, неявкою до суду відповідача, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.
В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Врахувавши думку представника позивача, викладену нею в її письмовій заяві, ігнорування викликів до суду відповідачем, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Суд вважає зазначити, що засадами сімейного законодавства України передбачений обов'язок батьків у матеріальних витратах дитини, незалежно від того, з ким із них дитина проживає.
Судом встановлено, що за час спільного проживання у позивача та відповідача народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.12-14).
Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Розквітівської сільської ради Березівського району Одеської області від 06.11.2024 року №307/02-23 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає по АДРЕСА_1 , до складу її сім'ї відносяться діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.37).
Згідно зі ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу №4 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, «Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування».
Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., «…батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини…».
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Згідно статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини.
Крім того, ст. 182 СК України передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.5 ст.183 СК України: Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що відповідач є батьком дітей і відповідно до ст. ст.180,181 СК України зобов'язаний надавати грошові кошти для утримання своїх дітей, до досягнення ними повноліття.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимогу про стягнення аліментів на утримання дітей необхідно задовольнити та стягувати з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дітей в розмірі 1/2 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до їх повноліття.
Положеннями статті 84 СК України, передбачено право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини, а саме: - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
При вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд виходить з положень ст. 84 Сімейного Кодексу України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», та бере до уваги стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров'я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов'язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.
Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з тим, що малолітні діти проживають з матір'ю (позивачем), діти не досягли трьох років, тому позивач має право на утримання від чоловіка - батька дітей коштів до досягнення дітьми трьох років.
Суд враховує, що звертаючись з позовом про стягнення на своє утримання аліментів в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) з відповідача, позивач обґрунтувала заявлений розмір аліментів, їх достатність та співмірність з огляду на життєві потреби.
З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважає можливим задовольнити вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення дітьми трьох років, починаючи з дати подання позовної заяви, а саме з 21.05.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В силу ч. 6 статті 141 ЦПК України, «якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України…»
Керуючись статтями 12, 13, 133, 141, 229, 265, 273 ЦПК України, статтями 80,84,85,180,181,183 Сімейного кодексу України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) аліменти на її утримання до досягнення дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Держави судовий збір у розмірі судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одиннадцять) грн. 20 коп.
Допустити до негайного виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Суддя І.А. Римар