справа № 462/7623/24
20 листопада 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 12024141390000807 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Милятин Буського району Львівської області, українця, громадянина України, розлученого, із середньою спеціальною освітою, який не працює, розлучений, є особою з інвалідністю ІІ групи, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, суд
у березні 2024, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_4 , всупереч вимог Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України № 622 від 21.08.1998, не маючи передбаченого законом дозволу, діючи з прямим умислом та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, придбав знайшовши у лісосмузі с. Брюховичі м. Львова обріз, який є нестандартною, вогнепальною зброєю, обрізом одноствольної мисливської, гладкоствольної рушниці НОМЕР_1 калібру моделі «ЗК», №М61494, 1951 р. промислового радянського виробництва, виготовлений шляхом саморобної переробки - вкорочення передньої частини ствола до залишкової довжини 286 мм та прикладу до пістолетного руків'я, призначений та придатний до проведення пострілів мисливськими патронами 16 калібру, після чого незаконно зберігав його за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні допитаний обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, додатково зазначив, що зброю зберігав для самооборони.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні просив суд врахувати визнання вини ОСОБА_4 та призначити йому гуманне покарання із врахуванням особи обвинуваченого та обставин справи.
Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.
За таких обставин, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_4 доведена повністю, дії обвинуваченого органом досудового слідства кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 263 КК України, так як обвинувачений незаконно придбав та зберігав вогнепальну зброю.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Вирішуючи питання про обрання покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження рішенням міжвідомчої комісії з питань встановлення факту участі у Революції Гідності та отримання ними під час Революції Гідності ушкоджень здоров'я від 19.06.2017 року встановлені хронічні зміни особистості, що виникли у ОСОБА_4 після подій 20.02.2014 року, внаслідок перенесеної важкої психоемоційної травми та мають прямий причинно-наслідковий зв'язок із перенесеними психотравмуючими подіями 20.02.2014, які відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня, ОСОБА_4 21.06.2023 року отримав посвідчення серії НОМЕР_2 про те, що є особою з інвалідністю 2 групи і має право пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, посвідчення дійсне до 01.07.2026 року, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №373343 ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності внаслідок отриманої травми, захворювання під час участі у Революції гідності, знаходиться на обліку і амбулаторному лікуванні в психоневрологічному диспансері з 2017 року по теперішній час з приводу хронічний посттравматичний стресовий розлад (F 431), F06.2 хронічний органічний маячний розлад, ухвалою Буського районного суду Львівської області від 08.04.2015 року до ОСОБА_4 було застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку /матеріали кримінального провадження арк. 90, 91, 93, 95, 98-99, 102/.
Вказані обставини суд визнає такими, які пом'якшую покарання обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має на утриманні малолітню дитину, має місце постійного проживання у м. Львові, на обліку у медичному центрі превенції та терапії узалежнень не перебуває, раніше не судимий /матеріали кримінального провадження арк. 86-87, 93/.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також те, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, згідно досудової доповіді органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, як і ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній, те, що він є особою з інвалідністю другої групи внаслідок отриманої травми, захворювання під час участі у Революції гідності та внаслідок війни, суд вважає за можливе на підставі ч. 1 ст. 69 КК України при призначенні йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України покарання у виді штрафу.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Згідно вимог ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати, пов'язані із залученням експерта. Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Із матеріалів справи вбачається, що документально підтверджені витрати на проведення судової експертизи у справі загалом становлять 3029 /три тисячі двадцять дев'ять/ гривень 12 копійок /матеріали кримінального провадження арк. 71/, які підлягають до стягнення із обвинуваченого на користь держави, оскільки проведення даної експертизи було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.
На підставі ч.9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 50, 65-67, 69, 263 КК України, ст. 100, 118, 124, 368, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначити покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Речові докази: предмет конструктивно схожого на зброю (обріз) - знищити /матеріали кримінального провадження арк.33-34/- знищити.
Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 3029 /три тисячі двадцять дев'ять/ гривень 12 копійок процесуальних витрат.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя: ОСОБА_1