Справа № 404/10663/23
Номер провадження 1-кс/404/3374/24
18 листопада 2024 року м. Кропивницький
Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кіровського районного суду міста Кіровограда матеріали клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна застосованого на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 січня 2024 року по кримінальному провадженню №12023121010003467 за ч.1 ст. 146, ч. 1 ст. 307 КК України, -
ОСОБА_3 , звернулась із клопотанням до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з вимогою скасувати арешт з мобільного телефону «iPhone» imei НОМЕР_1 ; imei2 НОМЕР_2 , що був накладений на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 січня 2024 року по кримінальному провадженню №12023121010003467 за ч.1 ст. 146, ч. 1 ст. 307 КК України.
ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились.
Прокурор в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд клопотання без її участі.
Клопотання обґрунтоване тим, що минув тривалий час з накладення арешту на майно, подальше застосування заходу забезпечення є невиправданим і перешкоджає користуванню та розпорядженню майном власника. Власник майна позбавлена права користування майном, всі експертизи проведені, тому просить скасувати арешт з мобільного телефону «iPhone» imei НОМЕР_1 ; imei2 НОМЕР_2 .
16 січня 2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду був накладений арешт на мобільний телефон «iPhone» imei НОМЕР_1 ; imei2 НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_3 та інше майно вилучене в ході обшуку нежитлового приміщення, загальною площею 168,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, слідчий суддя Кіровського районного суду виніс вмотивоване та обґрунтоване рішення. З'ясував завдання цього кримінального провадження, мету та правові підстави передбачені чинним КПК України, для накладення арешту на мобільний телефон «iPhone» imei НОМЕР_1 ; imei2 НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_3 та інше майно вилучене в ході обшуку нежитлового приміщення, загальною площею 168,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно були з'ясовані всі обставини, з якими Закон пов'язує можливість (підстави) для накладення арешту на вилучене майно, також перевірено співмірність, мету і завдання цього кримінального провадження. У випадку скасування арешту з'явиться ризик того, що зацікавлені особи зможуть безперешкодно: розібрати, знищити, приховати, продати речовий доказ.
Відчуження мобільного телефону позбавить сторін кримінального провадження доступу до правосуддя, оскільки сторін провадження позбавлять змоги ознайомитись з такою складовою матеріалів кримінального провадження, як речовий доказ. Наслідком повернення мобільного телефону, стане реальний ризик невиконання вимог ст. 290 КПК України.
У свою чергу суд першої, апеляційної, касаційної інстанції втратить можливість дотриматись основної засади кримінального провадження передбаченої ст. 23 КПК України, - безпосередність дослідження доказів.
Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З огляду на перераховані обставини констатую, що після скасування арешту буде порушено право всіх сторін та учасників кримінального провадження, оскільки всі вони безповоротно втратять можливість встановити дійсні обставини, встановити винну особу, тобто завдання цього кримінального провадження не буде досягнуто, оскільки без арештованого майна безрезультатними стануть спроби встановити винну особу, а потерпілі втратять право у цьому кримінальному провадженні на відшкодування шкоди від злочину.
У майбутньому буде істотно порушено право підозрюваного і потерпілого оскільки без мобільного телефону неможливим стане підтвердження чи спростування правової позиції сторони захисту, а також проведення повторних, комплексних, комісійних експертиз.
Завданням слідчого судді є дотримання прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні (п. 18 ч. ч.1 ст. 2 КПК України). Сукупність перелічених обставин вимагає від слідчого суддю врахувати інтереси не тільки володільця, але й інших сторін, учасників кримінального провадження у тому числі суспільні інтереси. Таким чином розумним стане продовження дії арешту. Продовжують існувати розумні підстави вважати, що вказане майно буде приховано, передано, пошкоджено або знищено. Існує реальна потреба для збереження майна у первинному/незмінному стані.
Продовження дії арешту узгоджується з вимогами п.1 ч. 1 ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи». Держава зобов'язана забезпечити ефективне розслідування і таке завдання переважає тимчасове обмеження майнових прав володільця арештованого мобільного телефону.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Власник майна, представник власника не подали переконливі докази на підтвердження того, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення відпала потреба.
Разом з цим тривалість розслідування обумовлена низкою поважних причин, якими є:
запровадження на території України правового режиму воєнного стану; відмова власника майна ОСОБА_3 в судовому засіданні добровільно надати слідству пароль для подолання систем логічного захисту мобільного телефону.
Сукупність перерахованих поважних причин зумовлена наявністю об'єктивних обставин, які виправдовують розумні строки проведення цього досудового розслідування.
Вимоги про дотримання розумних строків кримінального провадження законодавчо закріплені у ст. 28 КПК України та відповідають існуючій практиці ЄСПЛ та нормам Конвенції стосовно дотримання прав людини у цій сфері.
Зокрема, відповідно до ч. 1 статті 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Практика ЄСПЛ (що має враховуватися судами з огляду на положення ст. 17 Закону України від 23.02.2006 р. № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») виходить із того, що ефективність розслідування включає вимоги щодо оперативності та розумної швидкості. Навіть якщо існують обставини, які перешкоджають прогресу розслідування в конкретній ситуації, оперативне реагування національних органів влади є надзвичайно важливим для підтримання віри громадян в їх відданість принципам верховенства права та здатність запобігати проявам сприяння незаконним діям або терпимості до них (рішення у справах «Риженко проти України», «Silih v. Slovenia»).
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) зазначив, що «поняття розумний строк досудового слідства є оціночним, тобто таким, що визначається у кожному конкретному випадку з огляду на сукупність усіх обставин вчинення і розслідування злочину». Визначення розумного строку досудового слідства залежить від багатьох факторів, включаючи обсяг і складність справи, кількість слідчих дій, число потерпілих та свідків, необхідність проведення експертиз та отримання висновків тощо. Але за будь-яких обставин строк досудового слідства не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство повинно бути закінчене у кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, що передбачено ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні у строк, що перевищує значний проміжок часу, нівелює таку засаду кримінального провадження, як розумні строки, визначену в ст. 28 КПК України.
Необхідно зазначити, що 02.03.2022 року Рада Суддів України опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, де зазначила, що процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Згідно цих рекомендацій, введення в Україні режиму воєнного стану 24.02.2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об'єктивною та поважною причиною проведення тривалого досудового розслідування.
Відповідно до ч.1 ст.113 КПК України процесуальні строки визначено як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов'язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
Згідно ч. 8 ст. 615 КПК України, строк дії воєнного стану не зараховується до загального строку досудового розслідування.
Незалежно від тривалості застосування арешту, дії представників сторони обвинувачення продовжують залишатись правомірними, оскільки в цьому кримінальному провадженні не закінчились передбачені законом строки досудового розслідування, отже власник арештованого майна передчасно заявив клопотання про скасування заходу забезпечення.
Звертаю увагу, що можлива бездіяльність чи неефективна організація проведення досудового розслідування є приводом для ініціювання дисциплінарних проваджень стосовно слідчого з прокурором, проте не може бути законною підставою для скасування ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда про накладення арешту на мобільний телефон.
Ухвала слідчого судді про накладення арешту залишається чинною. Не зазнали змін умови, підстави та обставини, що стали умовою для застосування арешту. Злочин, що розслідується не декриміналізовано. Не зменшилась суспільна небезпека винних дій. Ініціатор клопотання не довів, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Адвокат не подав доказів настання для володільця майна негативних наслідків під час зберігання мобільного телефону під арештом.
У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона повинна повернути володільцю ту саму річ або відшкодувати її вартість ( ч. 4 ст. 100 КПК України). У цьому провадженні відсутній факт знищення, пошкодження арештованого мобільного телефону. Навіть якщо така подія і виникне, то володілець має право вимагати відшкодування, а не передчасно звертатись з клопотанням про скасування арешту та повернення арештованого речового доказу. Керуючись ст. 174 КПК України,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна застосованого на підставі ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16 січня 2024 року по кримінальному провадженню №12023121010003467 за ч.1 ст. 146, ч. 1 ст. 307 КК України, відмовити.
Ухвала про відмову в скасуванні арешту не оскаржується в апеляційному порядку. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого судового засідання.
Сідчий суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1