Справа № 484/5633/24
Провадження № 2/484/1736/24
20.11.2024 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.
секретаря судового засідання - Кузьменко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
07.10.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив розділити спільне майно набуте ними за час шлюбу.
Свої вимоги, які були уточнені під час розгляду справи, представник позивача мотивував тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у зареєстрованому шлюбі.
Зазначений шлюб було розірвано 15 червня 2024 року Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) та було видано свідоцтво про розірвання шлюбу, актовий запис № 33.
За час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали наступне майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя:
нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64.8 кв.м., житловою площею 36.6 кв.м. вартістю 751 000 грн.
рухоме майно, а саме: диван Портофино Багира 18 (Є) вартістю 18799 грн., пральну машину LG F2V3HS0WW вартістю 21000 грн., холодильник Samsung RB38T676B1/UA вартістю 25000 грн.
Між AT «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір № 1894 від 27.04.2023 року, посвідчений ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області, щодо прийняття в іпотеку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64.8 кв.м., житловою площею 36.6 кв.м.
27.04.2023 року за № 1885 приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А., був посвідчений договір купівлі продажу вищезазначеної квартири, згідно якого квартира за адресою: АДРЕСА_1 , перейшла у власність ОСОБА_2 .
Продаж вищезазначеної квартири було вчинено за 751 000 грн., з яких 150 200 грн. ОСОБА_2 сплатила продавцю до підписання договору, а решту суми у розмірі 600 800 грн, зобов'язалась сплатити продавцю за рахунок кредитних коштів отриманих згідно договору іпотеки за № 1 894 від 27.04.2023 року.
З травня 2023 року по травень 2024 року (до розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою) подружжя сплачувало щомісячний платіж по договору іпотеки у розмірі 4500 грн.
Відповідач в договорі зазначила, що грошові кошти які були сплачені продавцю за нерухомість, є спільною сумісною власністю з чоловіком, ОСОБА_1 .
Оскільки, майно було придбане сторонами в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю, на праві спільної сумісної власності, тому ОСОБА_1 вважає за необхідне поділити спільне майно з ОСОБА_2 , по частині кожному.
Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим. зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц. провадження № 14- 325цс18.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік .мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2, 4 ст. 71 СК) або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК). За змістом ч. 4 ст. 71 СК присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК.
Відповідно до ч. 3 ст. 370 ЦК виділ частки з майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
ОСОБА_1 не претендує на те, щоби виділити 1/2 частку вищезазначеної квартири, припинивши право відповідача на частку у праві спільної сумісної власності з компенсацією їй за цю частку. Навпаки, він дав згоду на те, щоб отримати грошову компенсацію за частку у праві спільної сумісної власності на квартиру від відповідача.
За таких обставин, сплата ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частини внесків за квартиру замість належної йому частки у праві спільної власності на квартиру, є законним та таким, що направлений на справедливий захист його прав, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін.
На підставі ст.ст. 278-279 ЦПК України, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник відповідача в судове засідання надав заяву про визнання позову в повному обсязі, просив справу слухати без його участі та участі відповідача.
Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу ст. 60 СК України все майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Поділ майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спір про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання.
Згідно п. 24 тієї ж Постанови Пленуму Верховного Суду України до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Представник відповідача в судове засідання надав заяву про визнання позову, а тому фактично не заперечував придбання вказаного у позові майна під час шлюбу та способу його розподілу.
З огляду на викладене, оскільки добровільної згоди між позивачем та відповідачем щодо поділу спірного майна, набутого за час проживання у шлюбі, не досягнуто, вважаю за доцільне здійснити поділ вище вказаного майна у порядку запропонованому позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про поділ майна подружжя - задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 :
нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64.8 кв.м. житловою площею 36.6 кв.м., вартістю 751 000 грн.
рухоме майно, а саме: диван Портофино Багира 18 (Є) вартістю 18799 грн., пральну машину LG F2V3HS0WW вартістю 21000 грн., холодильник Samsung RB38T676B1/UA вартістю 25000 грн.
Виділити у приватну власність відповідачці ОСОБА_2 :
нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64.8 кв.м.. житловою площею 36.6 кв.м., вартістю 751 000 грн.
рухоме майно, а саме: диван Портофино Багира 18 (Є) вартістю 18799 грн., пральну машину LG F2V3HS0WW вартістю 21000 грн., холодильник Samsung RB38T676B1/UA вартістю 25000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , грошову компенсацію вартості спільного майна подружжя в сумі 134499 (сто тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: