м. Вінниця
12 листопада 2024 р. Справа № 120/18290/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Слободонюка М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Філіппова Ю.Ю.
представника позивача : Юхименко Л.Д.
представника відповідача: Кудрик Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2022 у справі № 120/18290/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/18290/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 09.05.2022 вказаний позов задоволено частково. Зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 по 10.09.2021 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 24.11.2021 № ХЛ64224, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням зазначених у цій довідці відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням уже виплачених сум пенсії; зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 11.09.2021 пенсію без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 16.07.2024 відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області у прийнятті звіту (вх. 37412 від 25.06.2024) про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2022 у справі № 120/18290/21-а та встановлено відповідачу новий строк для подання звіту про виконання судового рішення протягом трьох місяців з дня отримання копії ухвали.
14.10.2024 до суду надійшов новий звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.10.2024 №0200-0902-7/105548 (вх.№59011 від 14.10.24) про виконання рішення суду від 09.05.2022 у справі № 120/18290/21-а.
Мотивуючи свій звіт відповідач зазначає, що на виконання рішення суду Головним управлінням було нараховано ОСОБА_1 233953,40 грн. за період з 05.03.2019 по 31.10.2023, які включно до реєстру судових рішень, що ведеться органами Пенсійного фонду України. Вказана заборгованість буде виплачена позивачу після виділення коштів на відповідне фінансування з Державного бюджету України. Також боржник зазначив, що Головне управління повторно звернулось до Пенсійного фонду України із листом від 24.09.2024 щодо виділення коштів на виплату заборгованості по пенсійній виплаті ОСОБА_1 . У свою чергу Пенсійний Фонд України листом від 29.09.2024 №2800-030203-9/58687 наголосив, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду в межах бюджетних асигнувань на такі цілі.
Додатково відповідач у звіті наголошує, що станом на даний час бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не прийнятий, а тому сума коштів яка буде передбачена на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів буде визначена лише після його затвердження.
За таких обставин ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає, що ним виконано рішення суду від 09.05.2022 по справі № 120/18290/21-а в межах покладених судом зобов'язань та у відповідності до норм чинного законодавства.
Ухвалою суду від 24.10.2024 питання щодо розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання судового рішення призначено до судового розгляду на 12.11.2024.
В свою чергу від позивача ОСОБА_1 06.11.2024 надійшли письмові поясненні із запереченням на звіт органу Пенсійного фонду України та заявлено прохання про накладення на керівника боржника штрафу за невиконання судового рішення в повному обсязі в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та стягнення на його користь в примусовому порядку існуючі заборгованість по невиплаченій пенсії за судовим рішенням в розмірі 233953,40 грн.
У судовому засіданні представник ГУ ПФУ у Вінницькій області підтримала поданий звіт. Додатково зазначила, що на дату підготовки цього звіту постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 № 1156 затверджено бюджет Пенсійного фонду України, яким на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду виділено 500 млн. гривень. У зв'язку із цим відповідна сума коштів була пропорційно розподілена між територіальними органами пенсійного фонду та було здійснено погашення заборгованості по пенсійних виплатах за судовими рішеннями, які набрали законної сили по 19.11.2020. Наразі виплата існуючої заборгованості по позивачу не проведена, позаяк черговість його виплати не настала. Таким чином представник відповідача вказує, що повне погашення існуючої заборгованості буде проведено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат в порядку черговості після надходження відповідних коштів з Державного бюджету.
Представник позивача в судовому засіданні при вирішенні відповідного питання просить врахувати ті письмові пояснення, що були надані суду ОСОБА_1 .
Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, оцінивши звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 14.10.2024 (вх. № 59011) та наведені у ньому доводи, суд зважає на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року N 2-р (II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі N 560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа N 140/279/21.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, як вбачається зі звіту відповідача, долучених до нього матеріалів та наявних у справі доказів, Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , розмір якої станом на 11.09.2021 склав 19719,52 грн., з 01.07.2022 - 22418,72 грн., з 01.12.2022 - 22460,30 грн. Тобто, відповідачем в межах обумовленого в цій справі спірного періоду проведено перерахунок пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру.
Окрім того, на виконання судового рішення та за наслідками проведення відповідних перерахунків, відповідачем за період з 05.03.2019 по 31.10.2023 нараховано ОСОБА_1 суму 233953,40 грн., яка включена до Реєстру судових рішень, що ведеться органами Пенсійного фонду України.
Проте, щодо питання виплати позивачу цієї різниці між сумами фактично отриманої та нарахованої пенсії відповідач вказує, що така заборгованість буде виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України в межах затверджених бюджетних призначень Головного управління для здійснення відповідних виплат.
Так, з цього приводу суд вважає за необхідним зазначити, що згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 5 червня 2012 року N 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року N 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково за рахунок коштів Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Як зазначає відповідач, постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 631 було затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік в якому було передбачено 360 млн. грн. для погашення заборгованості за судовими рішеннями. В свою чергу, Планом доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на 2023 рік, затвердженого головою правління Пенсійного фонду України 29.06.2023, на погашення виплати заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду для відповідача було передбачено лише 12627,5 тис. грн.
Відповідач у звіті вказав, що з урахуванням виділених коштів, ГУ ПФУ у Вінницькій області проведено виплату заборгованості за судовими рішеннями в сумі 12,5 млн. грн., що набули законної сили за період з 09.07.2020 по 20.09.2020.
Додатково, вже в судовому засіданні представник відповідача повідомила суду, що 11.10.1024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1156 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік», якою на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду вибілено 500 млн. гривень, що стало наслідком проведення виплати заборгованості за судовими рішеннями, що набули законної сили за період з 21.09.2020 по 19.11.2020.
Разом із тим документального підтвердження вказаних обставин поданий до суду звіт не містить, позаяк він готувався ще до затвердження Урядом бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік.
Отже, із цього слідує, що виплата коштів на виконання рішень суду проводиться (хоч і з тривалою затримкою), однак в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
З поміж іншого, з матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання попередньої ухвали суду від 16.07.2024 звертався до Пенсійного фонду України з листом від 24.09.2024 стосовно виділення коштів на погашення заборгованості перед ОСОБА_1 за судовим рішенням від 09.05.2022 у справі № 120/18290/21-а. В свою чергу Пенсійний Фонд України листом від 29.09.2024 №2800-030203-9/58687 вкотре наголосив, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду в межах бюджетних асигнувань на такі цілі.
В даному випадку суд бере до увагу ту обставину, що у випадку надходження грошових коштів на рахунок відповідача за відповідним цільовим призначенням, Управління автоматизованим способом, пропорційно обсягу виділених з державного бюджету коштів та кількості отримувачів, здійснює розрахунок та часткову виплату заборгованості в порядку черговості таких виплат.
Тобто Головне управління виконує свої функції щодо виплати існуючої заборгованості за судовими рішеннями, однак виключно в межах наявних ресурсів.
За таких обставин суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в особі свого керівництва вживає можливі заходи з метою повного виконання судового рішення у цій справі, а фактична невиплата заборгованості зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття. Тому, за умови дотримання відповідачем встановленого порядку виконання судового рішення, рішення щодо накладення штрафу на керівника управління є передчасним, оскільки жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Аналогічну позицію Верховний Суд України висловив, зокрема, в ухвалі від 19 травня 2015 року N 21-1044а15 та в постанові від 22 листопада 2016 року у справі N 804/5081/13-а та підтримав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 24 січня 2018 року у справі N 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі N 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі N 560/523/19 та ухвалі від 23 січня 2021 року у справі N 611/26/17.
Як зазначив Верховний Суд у своїх ухвалах від 04.07.2023, від 12.12.2023 у справі № 200/3958/19-а, де предметом розгляду також був звіт органу Пенсійного фонду України щодо виконання судового рішення, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.
Таким чином зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, а також правових позицій Верховного Суду, суд доходить висновку, що в діях керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відсутня вина у формі умислу щодо невиконання судового рішення та виплати позивачу існуючої заборгованості по перерахованим пенсійним виплатам. Відтак, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин з боку відповідача.
З огляду на це суд не вбачає підстав для накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу за невиконання судового рішення від 09.05.2022 у справі № 120/18290/21-а, як про те просить позивач.
Суд в цьому випадку погоджується з доводами відповідача, що покладені судом зобов'язання на ГУ ПФУ у Вінницькій області можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області лише після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.
Разом із тим, наведені вище обставини, а саме відсутність фінансування Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виплату коштів ОСОБА_1 , невиділення Пенсійним фондом України коштів на такі цілі не свідчить про виконання належним чином та у повному обсязі рішення суду від 09.05.2022 у справі № 120/18290/21-а, а лише є підтвердженням того, що невиконання судового рішення об'єктивно не залежить лише від дій посадових осіб вказаного Управління. Додатково суд враховує, що поданий до суду звіт не містить посилань на реалізацію та виконання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2024 № 1156 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік», якою на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду виділено 500 млн. гривень.
Зважаючи на це, суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у поданому звіті не підтвердило документально повне виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2022 як і можливість його виконання/часткового виконання у зв'язку з затвердженням Урядом бюджету Пенсійного фонду України на 2024 рік. Тобто, таке судове рішення в частині виплати позивачу суми заборгованості по перерахованій пенсії залишається фактично не виконаним у повному обсязі.
Отже, підстав для прийняття звіту відповідача наразі в суду не має.
Таким чином враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі N 704/1547/17 про те, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту, суд вважає, що ГУ ПФ України у Вінницькій області слід встановити новий строк протягом чотирьох місяців з дня отримання цієї ухвали для подання звіту про виконання судового рішення в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості по перерахованій пенсії.
Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача в примусовому порядку існуючої суми заборгованості по невиплаченим пенсійним виплатам за судовим рішенням в розмірі 233953,40 грн. то суд враховує, що така вимога не відповідає предмету судового контролю згідно статті 382 КАС України, а тому не підлягає розгляду та вирішенню судом в цьому порядку.
Керуючись ст. 248, 355, 356, 382 КАС України, суд -
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області у прийнятті звіту (вх. № 59011 від 14.10.2024) про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2022 у справі № 120/18290/21-а.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання про накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області штрафу за невиконання судового рішення.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Вінницькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2022 у справі № 120/18290/21-а в частині виплати ОСОБА_1 заборгованості по перерахованій за цим судовим рішенням пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом чотирьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2022 у справі № 120/18290/21-а з письмовими доказами на підтвердження повного його виконання (виплати заборгованості).
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 14.11.24.
Суддя Слободонюк Михайло Васильович