м. Вінниця
15 листопада 2024 р. Справа № 120/2668/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) в/ч НОМЕР_1 матрос ОСОБА_1 26.07.2023 отримав мінно-вибухову травму, закритий перелом гомілки та проходив лікування. При цьому позивачу не нараховано та не виплачено додаткове грошове забезпечення збільшене до 100 000 грн. за безпосередню участь у бойових діях за червень 2023 року та під час проходження лікування після отриманого поранення за вересень 2023 року.
Вказане слугувало підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 08.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема зазначає, що аналіз приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 вказує на право військовослужбовців Збройних Сил України на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць. Разом з тим, приписи Порядку № 260 пов'язують виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн до обставин виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
Однак, документальних доказів наявності умов у позивача, до матеріалів позовної заяви не надано (як то довідок, наказів військової частини, тощо), причин неможливості їх надання також не зазначено.
Також представник відповідача вказує, що у позовній заяві не вказуються обставини та підстави для отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, за час участі у бойових діях.
У свою чергу відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №153 від 28.06.2023 позивача залучено до виконання завдань у складі оперативно-тактичного угрупування “Донецьк» ОСУВ “Таврія» з 29.06.2023, до вказаного періоду позивач не залучався до виконання бойових завдань військовою частиною НОМЕР_1 , що свідчить про відсутність у позивача правових підстав для отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн у зазначений у позовній заяві період, а саме червень 2023. При цьому, у військовій частині НОМЕР_1 відсутня інформація про залучення позивача протягом червня 2023 року до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Представник відповідача звертає увагу, що згідно довідки про грошове забезпечення та інші доходи №41/3789 від 07.03.2024 в період з липня 2023 року по листопад 2023 року позивач отримав перерахунок додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за період виконання бойових завдань пов'язаних із захистом Батьківщини, пропорційно часу виконання таких завдань та за час перебування на лікуванні у зв'язку з отриманням поранення під час виконання бойового завдання, також військовою частиною НОМЕР_1 була здійснена виплата додаткової грошової винагороди за час перебування у відпустці за станом здоров'я пропорційно дням перебування у такій відпустці, тому підстав для задоволення позовної заяви не вбачається.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №153 від 28.06.2023 позивача залучено до виконання завдань у складі оперативно-тактичного угрупування “Донецьк» ОСУВ “Таврія» з 29.06.2023.
26.07.2023 під час виконання обов'язків військової служби та бойового завдання, пов'язаного із захистом незалежності та територіальної цілісності держави, під час бойових дій позивач отримав мінно-вибухову травму, закритий перелом лівої гомілки, що підтверджується довідкою про обставини травми матроса ОСОБА_1 №40/6680.
У зв'язку з вищевказаною травмою, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах з 27.07.2023 по 22.08.2023, що підтверджується виписками з медичної карти стаціонарного хворого.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2024 № 18 матроса ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Згідно Довідки про грошове забезпечення та інші доходи №41/3789 від 07.03.2024 ОСОБА_1 з липня 2023 року по листопад 2023 року відповідач здійснив нарахування додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за період виконання бойових завдань пов'язаних із захистом Батьківщини, пропорційно часу виконання таких завдань та за час перебування на лікуванні у зв'язку з отриманням поранення під час виконання бойового завдання, також за час перебування у відпустці за станом здоров'я пропорційно дням перебування у такій відпустці, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Зокрема, позивачу в липні 2023 року нараховано - 950483,87 грн, у серпні 2023 року - 90 322,58 грн, у вересні 2023 року - 81 000,00 грн, в жовтні 2023 року - 77 419,35 грн, в листопаді 2023 року - 20 000 грн.
Разом із тим, представник позивача зазначив, що позивачу не нараховано та не виплачено додаткове грошове забезпечення збільшене до 100 000 грн за безпосередню участь у бойових діях за червень 2023 року та під час проходження лікування після отриманого поранення за вересень 2023 року.
Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
У Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 Конституційний Суд України зазначив, що частину п'яту статті 17 Конституції України викладено так, що реалізація права на соціальний захист осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки" (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); а також, що з урахуванням вимог частини п'ятої статті 17 Конституції України метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина друга статті 17 Основного Закону України).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за № 2232-XIІ (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан. Строк дії Указу в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України та діє до теперішнього часу.
Підпунктом 2 пункту 4 Указу № 64/2022 Кабінету Міністрів України доручено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі по тексту - Постанова №168).
В силу пункту 1 Постанови №168 (в редакції чинній у період з 23.02.2022 по 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка", виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
У відповідності до пункту 1 Постанови №168 (в редакції чинній з 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
За змістом пунктів 2-1, 3 Постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Отже, з 24.02.2022 у військовослужбовців Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
З системного аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку про те, що керівниками відповідних міністерств та державних органів визначаються порядок і умови виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць в розрахунку пропорційно часу участі військовослужбовців у бойових діях або які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).
Порядок і умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23 червня 2022 року № 912/з/29, яке є обов'язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01 червня 2022 року.
За пунктами 1-2 Окремого доручення, під терміном безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів " (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;
бойових завдань з ведення руху опору на тимчасово окупованих (захоплених) противником;
завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;
бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей;
здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою;
здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.
Пунктом 2 Окремого доручення № 912/з/29 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлюється виплата щомісячної додаткової винагороди (пропорційно з розрахунку на місяць) в розмірах:
100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях та заходах);
30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
За змістом абз. 3, 4 п. 3 Окремого доручення документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
Відповідно до п. 4 Окремого доручення у підставах про видання таких довідок (додаток № 1 або додаток № 2) обов'язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
Згідно з п. 5 Окремого доручення виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
У цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).
Таким чином, з аналізу наведених вище правових норм, суд дійшов висновку про те, що підставою для виплати спірної додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є відповідні накази командирів (начальників), а документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини за формою, затвердженою додатком № 1 Окремого доручення.
Спірним у цих правовідносинах є наявність у позивача права на виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови №168 за безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримувані збройної агресії) за червень 2023 року, та за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого закладу у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини за вересень 2023 року.
Стосовно періоду безпосередньої участі позивача у бойових діях (забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримувані збройної агресії) слід зазначити наступне.
Так, відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №153 від 28.06.2023 позивача залучено до виконання завдань у складі оперативно-тактичного угрупування “Донецьк» ОСУВ “Таврія» з 29.06.2023.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що до вказаного періоду позивач залучався до виконання бойових завдань військовою частиною НОМЕР_1 .
При цьому, відповідач зазначає, що у військової частини НОМЕР_1 відсутня інформація про залучення позивача протягом червня 2023 року до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, тому таких доказів надати не мають можливості.
Підтверджуючих доказів щодо залучення ОСОБА_1 до безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у червні 2023 року ані позивач, ані його представник також не надали.
Відтак, вказане свідчить про відсутність у позивача правових підстав для отримання додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за червень 2023.
Водночас, матеріалами справи підтверджується факт виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн пропорційно до днів безпосередньої участі позивача у відповідних заходах в період з липня 2023 року по листопад 2023 року, тому судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати спірної доплати позивачу.
Таким чином, належних та допустимих доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у інших періодах, сторонами не надано.
Відносно періоду за час перебування на стаціонарному лікуванні позивача в закладах охорони здоров'я (вересень 2023 року), слід враховувати, що абзацом 5 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі по тексту - Порядок №260).
За приписами пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, відповідно до пункту 11 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.
Отже, на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язані із захистом Батьківщини, встановлена додаткова винагорода в розмірі 100000,00 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого та перебування у відпустці у зв'язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Судом встановлено, що 26.07.2023 під час виконання обов'язків військової служби та бойового завдання, пов'язаного із захистом незалежності та територіальної цілісності держави, під час бойових дій позивач отримав мінно-вибухову травму, закритий перелом лівої гомілки, що підтверджується довідкою про обставини травми матроса ОСОБА_1 №40/6680.
У зв'язку з вищевказаною травмою, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах з 27.07.2023 по 22.08.2023, що підтверджується виписками з медичної карти стаціонарного хворого.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів перебування позивача у вересні 2023 року на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманням поранення під час виконання бойового завдання.
Крім того, згідно Довідки про грошове забезпечення та інші доходи №41/3789 від 07.03.2024 ОСОБА_1 з липня 2023 року по листопад 2023 року відповідач здійснив нарахування додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн за період виконання бойових завдань пов'язаних із захистом Батьківщини, пропорційно часу виконання таких завдань та за час перебування на лікуванні у зв'язку з отриманням поранення під час виконання бойового завдання, також за час перебування у відпустці за станом здоров'я пропорційно дням перебування у такій відпустці, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Зокрема, позивачу в липні 2023 року нараховано - 950483,87 грн, у серпні 2023 року - 90 322,58 грн, у вересні 2023 року - 81 000,00 грн, в жовтні 2023 року - 77 419,35 грн, в листопаді 2023 року - 20 000 грн.
Тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання військової частини виплатити позивачу додаткову винагороду за період перебування на лікуванні у вересні 2023 року.
Враховуючи встановлені обставини справи в сукупності з долученими доказами, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність дій щодо нарахування грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди позивачу, натомість позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено свої заперечення проти наданих відповідачем доказів та доводів.
Тому, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправної бездіяльності відповідача в межах спірних правовідносин.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Суддя Віятик Наталія Володимирівна