Справа № 953/3590/23
н/п 2/953/514/24
08 листопада 2024 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого - судді Муратової С.О.,
за участю секретаря - Драгана О.А.,
розглянувши у відкритому спрощеному судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -
встановив:
11.05.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 11.12.2014 у розмірі 52713,32 грн., станом на 23.02.2023, судові витрати у розмірі 2684,00 грн.
В своїй позовній заяві позивач вказує, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву №б/н від 11.12.2014. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ «Приватбанк» «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами банку», які викладені на сайті банку, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. В подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 42000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Позивач вказував, що оскільки відповідачем умови кредитного договору в частині погашення кредиту не виконуються, то це призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 23.02.2023 становить 52713,32 грн. з яких: 43119,96 грн. - заборгованість за тілом кредита; 9593,36 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. У зв'язку з викладеним АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з даною позовною заявою та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 1-5).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (а.с. 87).
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 29.05.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 89).
04.12.2023 до канцелярії суду надійшли пояснення відповідача ОСОБА_1 , в яких він зазначає, що до початку бойових дій в Україні він сумлінно виконував обов'язки перед банком. Сплачував необхідну суму повністю і в терміни установленні банком. Не мав жодної претензії, а ні штрафів, а ні пені. В лютому 2022 року, після початку бойових дій в м. Харків його житло було частково пошкоджено і він побоюючись за своє життя виїхав із міста Харків. Зараз має статус ВПО. Повернутися до м. Харків не має можливості, тривають бойові дії, обстріли, житло у незадовільному стані. Від обов'язків перед банком не відмовляється, але не має зараз можливості їх виконувати через форс мажорні обставини, в країні діє воєнний стан. Фінансовий стан значно погіршувався. Його підприємницька діяльність знаходиться в занепаді і практично не приносить доходу в період дії воєнного стану. Якщо по результатам 2021 року він мав виручку 648540 грн., то в 2022 року 69350 грн., причому основна сума виручки 60600 грн. припадає на січень 2022 року, тобто до початку війни, виходить сума виручки за період 11 місяців 2022 року складає 8750 грн. сума виручки а за півріччя 2023 року 56800 грн. Вказує, що його дохід становить не більше 25% від коштів отриманих від замовників видавничих послуг. З постійного доходу: пенсіонні виплати (2760 грн.) та допомога ВПО від держави (2000 грн.). Практично його дохід менше прожиткового мінімуму. Причому він змушений додатково оплачувати за житло та комунальні послуги за новим місцем реєстрації. Доводиться обмежувати себе в ліках, кількості та якості їжі. Від співпраці з представником банку не відмовлявся, детально описав свою ситуацію і як йому здалося знайшов розуміння і вважав, що питання погашення заборгованості відкладено до поліпшення ситуації, принаймні до скасування військового стану. Наприкінці жовтня до нього звернувся представник банку з питанням: чи не змінилися його фінансові умови та отримавши негативну відповідь, повідомив, що картка заблокована на витрати, відсотки не нараховуються і попросив по можливості перерахувати можливу для нього суму, що він і зробив. Виконав 01.11.2023 платіж на суму 213,32 грн. Таким чином сума заборгованості становить станом на 01.11.23 52 500 грн. Вказані вище обставини свідчать про неможливість виконання умов кредитного договору в повному обсязі в період дії воєнного стану. Враховуючи вказані вище обставини, просив ухвалити рішення, яким вимоги позивача, що були пред'явлені в позові, до відповідача задовольнити повністю у стандартних умовах чинного кредитного договору після припинення дії воєнного стану в країні, або надати час для підписання з банком мирової угоди по реструктуризації заборгованості (а.с. 113-115).
В судове засідання позивач не з'явився, повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду справи, в прохальній частині заяви просив в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом (а.с. 4).
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 07.12.2023, 26.01.2024, 13.03.2024, 20.03.2024, 04.06.2024 до канцелярії суду надійшли заяви ОСОБА_1 , в яких він просив відкласти судове засідання, надіслати йому скан копії матеріалів позовної заяви (а.с. 128-129, 131-133, 137, 140-141, 144, 156), судом 21.03.2024 за місце проживання як ВПО ОСОБА_1 направлялася позовна заява з додатками, крім того на електрону адресу ОСОБА_1 , зазначену в його заявах про відкладення судового засідання, 07.05.2024 та 28.10.2024 направлялися скановані копії позовної заяви з додатками (а.с. 148, 151, 166), однак в судові засідання, ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи, заяв про відкладення судового засідання, про розгляд справи за його відсутності, інших клопотань, до канцелярії суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 12.12.2014, ОСОБА_1 , ІНН НОМЕР_1 , підтвердив своїм підписом, що він згоден з тим, що дана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 39).
Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 11.12.2014, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 23.02.2023, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 52713,32 грн. (а.с. 15-19).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2статті 77 ЦПК України.
Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У порушення зазначених норм закону та умов вказаних договорів, відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 23.02.2023 виникла заборгованість за кредитним договором та додатковою угодою до нього.
Так, згідно з наданим розрахунком, заборгованість за кредитним договором становить 52713,32 грн., яка складається з наступного: 43119,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9593,36 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 15-19).
Доказів щодо неправильності складеного Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем, який належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, до суду не надано. Інший розрахунок заборгованості, суду не представлено.
Отже, виходячи з таких встановлених принципів цивільного судочинства, як змагальність та диспозитивність, що передбачені ст. 12, 13 ЦПК України, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, суд, оцінюючи докази окремо кожний та в їх сукупності, приходить до висновку про належність та допустимість представленого Банком на обґрунтування вимог розрахунку заборгованості.
Щодо пояснень відповідача про наявністю форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
Так, 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжено режим воєнного стану.
Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов'язань може доводитися будь-якими доказами (постанова Верховного Суду у справі № 912 3323/20 від 21.11.2021).
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідне яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)".
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні», ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону, ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 № 44(5), передбачено, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональгою ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідно до рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1ст. 617 ЦК України).
Однак суд зазначає, що матеріали справи не містять відповідного сертифікату ТПП України, якими підтверджувались би обставини непереборної сили в виді військової агресії Російської Федерації проти України, що не дали можливості відповідачу виконати свої зобов'язання перед позивачем за договором кредиту від 11.12.2014, оскільки відповідно до закону не надано доказів звернення ОСОБА_1 до ТПП України за встановленням таких обставин по конкретному зобов'язанню перед позивачем, виконання яких стало неможливим через військову агресію Російської Федерації проти України.
Тобто, відповідачем не доведено неможливості виконання зобов'язань саме за цим кредитним договором від 11.12.2014, оскільки сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2023 у cправі № 910/8580/22 зазначено: «покликання скаржника на те, що збройна агресія російської федерації та введення воєнного стану є загальновідомою обставиною, що підтверджується листом ТПП України, не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання обов'язку з поставки товару саме за спірним Договором. Колегія суддів погоджується у цій частині з висновками судів попередніх інстанцій, що лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного Договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов'язанням. Суд наголошує, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Суд підкреслює, що сторони є суб'єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17)».
Банк не застосовував штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, до ОСОБА_1 , вимога погасити проценти та тіло кредиту не є мірою відповідальності, а є звичайними умовами договору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з винної сторони всі судові витрати, а тому з відповідача на користь позивача стягується судовий збір в сумі 2684,00 грн., сплачені позивачем при подачі позовної заяви (а.с. 83).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 11.12.2014 у розмірі 52713,32 грн. (п'ятдесят дві тисячі сімсот тринадцять гривень тридцять дві копійки) станом на 23.02.2023, яка складається з наступного: 43119,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9593,36 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Суддя Муратова С.О.