Справа № 559/2131/23
Провадження № 2/559/43/2024
04 листопада 2024 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участі секретаря судового засідання Окренець Д.В., представника відповідача Стахова А.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики -
І. Стислий виклад позиції учасників.
1.1 В обґрунтування позовних вимог позивач на те, що 12.03.2018 між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошових коштів і розмірі 67500 доларів США, які відповідача зобов'язувався повернути до 13.03.2019. Станом на день подання позову відповідач заборгованість не повернув, на усні вимоги повернути борг не реагує, що й змусило звернутися до суду. Просить стягнути з ОСОБА_3 67500 доларів США за договором позики. Крім того, умовами договору передбачено, що позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен місяць прострочення зобов'язання. Враховуючи те, що відповідач вчасно не повернув суму позики, з нього підлягає стягненню пеня, яка за період з 13.04.2019 до 13.06.2023 складає 33750 доларів США. Також просить стягнути судові витрати у справі.
1.2 Представник відповідача адвокат Стахов А.О. подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги в частині стягнення суми позики в розмірі 67500 доларів США визнає, оскільки дійсно така сума відповідачем була одержана та не повернута на даний час. Стосовно стягнення пені у розмірі 33750 доларів США, то вимоги в цій частині відповідачем визнаються частково на суму 5000 доларів США. У відзиві вказує, що правовідносини сторін за договором позики виникли у зв'язку із фінансування спільного бізнесу. Однак, темпи розвитку бізнесу не виправдалися, що зумовила складнощі у поверненні відповідачем позики. В подальшому між сторонами виникла домовленість про погашення заборгованості за рахунок квартири, яка належить відповідачу на праві власності, однак врегулювання заборгованості за рахунок квартири також мало складнощі, пов'язані з судовим спором між ОСОБА_3 та колишньою власницею квартири, тому борг лишився не сплаченим. Відповідач вважає, що вказані вище обставини, в сукупності із введенням на території України воєнного стану є тими обставинами, які мають істотне значення та є підставою для зменшення пені. Крім того, заявлена сума пені становить половину від основної суми боргу, що є непомірним тягарем для відповідача. Тому, просить позовні вимоги задовольнити частково.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
2.1. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду від 27.06.2023 в межах даної справи задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .
2.2. 03.07.2023 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 24.04.2024 витребувано оригінал розписки, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. 11.07.2024 на виконання ухвали суду від 24.04.2024 від позивача надійшов оригінал боргової розписки.
2.3. Позивач просить розгляд справи проводити у його відсутності, про що подав відповідну заяву. Зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.
2.4. Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що відповідач визнає основну суму боргу у розмірі 67500 доларів США, тобто фактичну позику, яка на сьогоднішній день не повернута. Усі заперечення сторони відповідача зводяться лише до зменшення розміру пені, яка нарахована у розмірі 33750 доларів США, оскільки вважають, що вона завищена та відповідно до норм чинного законодавства може бути зменшена за наявності істотних обставин. Дані договірні відносини виникли між двома братами, у яких спільний бізнес і ця позика надавалася відповідачу для фінансування його проекту у бізнесі, та відповідача розраховував, що цей бізнес проект буде мати трішки кращі темпи розвитку, ніж це відбулося. Саме тому вийшла затримка у поверненні позики. В подальшому між сторонами мала місце домовленість, що цей борг буде погашено за рахунок квартири, яка належить відповідачу. Однак через складні судові процесу з колишнім власником квартири відповідач не зміг цього зробити. І позивач прийняв рішення все-таки звертатися до суду, що є його правом. Брати намагались досягти мирової угоди вже в процесі вирішення справи судом, але не змогли дійти згоди. Вважає, що договірні зобов'язання не виконанні не з вини відповідача, бо він розраховував на розвиток бізнесу брата, тому за ст. 551 ЦК України ця пеня підлягає зменшенню, оскільки вона перетворюється у каральний механізм, так як становить більшу половину самої позики. Тому, просить пеню зменшити та стягнути пеню у розмірі 5000 доларів США.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 12.03.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики, згідно якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти в сумі 67500 доларів США, строком на 12 місяців або на 1 рік. Згідно п. 2.1 Договору позичальник зобов'язується повернути кошти в сумі 67500 доларів США у строк до 12.03.2019. Факт отримання грошових коштів підтверджується підписами під договором, що досліджений судом в оригіналі. Також, п. 3.1 Договору передбачено, що при порушенні строку повернення позики у строк, встановлений Договором, позичальник сплачує пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен місяць прострочення, починаючи з першого дня прострочення і закінчуючи днем повного повернення позики (а.с.102).
IV. Норми права, які застосував суд.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Відповідно правової позиції Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2015 року №6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Статтею 204 ЦК України визначено принцип презумпції правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підтвердження невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню суми позики позивач надав суду оригінал договору позики від 12.03.2018.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 25.04.2012 року у справі № 6-24ц12, наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання.
Можливість стягнення боргу в іноземній валюті підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 р. у справі 464/3790/16-ц: «Тому як укладення, так і виконання окремих договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України».
Прострочення виконання зобов'язання є підставою для нарахування штрафних санкцій, передбачених пунктом 3.1 Договору позики у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.3 ст. 553 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час.
Згідно роз'яснень, що містяться в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», … у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.
Згідно ч.1 та ч.6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч.7 ст. 158 ЦПК України).
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
5.1. Суд приходить до висновку, що позивач надав належні та допустимі докази існування між ним та ОСОБА_3 зобов'язальних правовідносин. Наявність оригіналу Договору позики у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. Доказів часткової або повної сплати заборгованості суду не надано. Крім того, відповідач у цій частині позовні вимоги визнає, тому суд вважає за необхідне задовольнити їх у цій частині та стягнути з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 67500 доларів США.
5.2. Щодо вимоги позивача про стягнення пені за невиконане грошове зобов'язання суд зазначає наступне. Дійсно умовами договору передбачена відповідальність позичальника у виді пені за невиконання грошового зобов'язання у розмірі 1% від суми боргу за кожен місяць прострочення зобов'язання. За період прострочення з 13.04.2019 до 13.06.2023 позивачем нарахована пеня у розмірі 33750 доларів США, тобто неустойка фактично становить половину розміру боргу. Сторона відповідача заперечуючи проти такого розміру пені вказує на те, що договірні зобов'язання не виконанні з багатьох причин: спільний бізнес з позивачем не розвивався тими темпами, на які розраховувалось, квартира, за рахунок якої можна було погасити борг, стала предметом іншого судового спору, в Україні почався і триває з 24.02.2022 правовий режим воєнного стану, тож просить зменшити пеню до 5000 доларів США, врахувавши всі ці істотні обставини і скориставшись правом за ч.3 ст. 551 ЦК України. Тут суд погоджується зі стороною відповідача частково.
5.3. Дійсно, суд вправі зменшити неустойку, якою є пеня в цій ситуації, користуючись можливістю розсуду щодо штрафних санкцій, які надає ч.3 ст. 551 ЦК України. Позивач не заперечував у заяві по суті справи в відповідь на відзив відповідача, що борг не повернуто через невдалі темпи розвитку спільного бізнесу сторін, однак і доказів існуванню цього фактору матеріали справи взагалі не містять, тому суд до уваги це як істотну обставину не бере. Щодо бажання відповідача погасити борг за рахунок квартири відповідача у м.Києві і судових спорів навколо неї з іншими сторонами, в зв'язку з чим не вдалось реалізувати плани, то це підтверджується даними ЄДРСР, з якими суд ознайомився в межах розгляду заяви позивача про застосування заходів забезпечення позову, накладаючи арешт на цю квартиру, а також це визнається усіма учасниками, тож є істотною обставиною. І також представник відповідача правильно посилається на такий суттєвий фактор як правовий режим воєнного стану в Україні в розрізі виконання обов'язку зі сплати пені на користь позикодавця. Однак, сторона відповідача жодним чином не обґрунтувала, чому просить зменшити розмір пені саме до 5000 доларів США за договором позики.
5.4. Одночасно суд зауважує, що під час воєнного стану згідно п.18 Перехідних положень ЦК України пеня не нараховується, тобто за період з 22.04.2022 і до 13.06.2023 така неустойка стягнута бути не може, навіть якщо про неї сторони домовились, укладаючи договір позики. І за загальним правилом ч.2 ст. 258 ЦК України, якщо сторона просить застосувати строки позовної давності, то в випадку пені вони становлять 1 рік, але сторона відповідача не просила застосувати наслідки спливу строків позовної давності і називає цифру нижчу, ніж пеня за рік, тому суд на підставі цієї норми не діє. Проте, користуючись правом зменшити розмір пені згідно ч.3 ст. 551 ЦК України, суд констатує неможливість стягнення пені з 22.04.2022 в зв'язку з умовами воєнного стану, що є одночасно істотною умовою в цій ситуації, як і накладений арешт судом на квартиру відповідача в межах іншої справи, і використовує термін 1 рік для обґрунтування зменшеного розміру пені. Таким чином, судом здійснено розрахунок пені за 12 місяців, що становить 8100 доларів США (650 доларів США за п.3.1 Договору * 12=8100), які підлягають стягненню з відповідача. Така сума пені становить 12% від суми боргу, а її розмір є справедливим ситуації. Тому в цій частині позовні вимоги суд задовольняє частково.
5.5. Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (75%), що становить 10467,20 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд -
позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 67 500 (шістдесят сім тисяч п'ятсот) доларів США боргу за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню в розмірі 8 100 (вісім тисяч сто) доларів США за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 10 467 (десяти тисяч чотириста шістдесят сім) гривень 60 копійок.
В решті в задоволені позовних вимог відмовити.
Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили цим судовим рішенням.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник відповідача: адвокат Стахов Андрій Олексійович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса вул. Мала Бердичівська, 16-а, Житомир, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3
В зв'язку з роботою в умовах воєнного стану та надмірною завантаженістю повний текст судового рішення складено 15 листопада 2024 року.
Суддя О.Ю. Жуковська