Справа № 392/931/24
Провадження № 1-кп/392/243/24
08 листопада 2024 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Мала Виска клопотання начальника Маловисківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження № 12012120120000153 від 15.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, -
Прокурор Маловисківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження № 12012120120000153 від 15.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування клопотання зазначив, що групою прокурорів Маловисківського відділу Новоукраїнської окружної прокуратури, в порядку ст. 36 КПК України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012120190000153 від 15.12.2012 року, за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у таємному викраденні кози з пасовища неподалік с. Оникієво, Новоукраїнського району Кіровоградської області, тобто за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.05.2003 року близько 12.00 години ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи по березі ставка у с. Оникієво, Новоукраїнського району Кіровоградської області помітив козу, яка була припнута металевим цепом та належала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , скориставшись відсутністю сторонніх осіб, ОСОБА_4 спіймав козу, відв'язав її від цепка, скрутив козі шию та переніс її до присадибної ділянки домоволодіння ОСОБА_6 , розібрав тушу кози та відніс до приміщення бані, де в подальшому вона була виявлена та вилучена працівниками міліції. Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 80 грн.
27.05.2003 року у порядку ст. ст. 425, 426 КПК України 1960 року за вказаним фактом було складено протокол про обставини скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
28.05.2003 року на підставі ст. 430 КПК України 1960 року прокурором відносно ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 185 КК України.
29.05.2003 року було складено обвинувальний висновок по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_4 по ч. 1 ст. 185 КК України, який 30.05.2003 року направлено до Маловисківського районного суду.
30.07.2003 року постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області було оголошено розшук підсудного ОСОБА_4 та відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
24.09.2009 року постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області справу за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 185 КК України було повернуто прокурору Маловисківського району Кіровоградської області на додаткове розслідування.
15.12.2012 року відомості по зазначеному кримінальному провадженню внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012120190000153 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
08.07.2015 року ухвалою слідчого судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області було надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 , з метою приводу його до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
До теперішнього часу місцезнаходження ОСОБА_4 не встановлено, відповідно до обліків ІП Національної поліції України до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 не притягувався. Відповідно до довідок ОСК МВС України та ОСК ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_4 , з моменту вчинення злочину та до теперішнього часу, за вчинення інших кримінальних правопорушень не притягувався.
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00044091719 від 18.03.2024 року потерпілий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер 04.10.2019 року.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження часом вчинення вказаного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185 КК України є 12.00 година 21.05.2003 року, відтак вбачаються підстави для закриття кримінального провадження у звязку із закінченням строків давності.
Прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити, з підстав, зазначених у ньому, що підтверджується відповідною заявою.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, судом встановлено наступне.
Згідно з ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України відноситься до проступків. Санкція ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до п'яти років, або обмеженням волі на той самий строк.
Відповідно до вимог ст. 49 КК України матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених законом строків давності та відсутність обставин, що порушують перебіг строків давності.
Частиною 2 ст. 49 КК України визначено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку, - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 КК України давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у ст. ст. 109-114-2 КК України, катування, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, проти миру та безпеки людства, передбачених у ст. 437-439, ч. 1 ст. 442 КК України.
Частиною 2 ст. 286 КПК України визначено, що встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.02.2023 року по справі № 735/1121/20 підхід, за якого ухилення підозрюваного, обвинуваченого від розслідування або суду безумовно виключає застосування диференційованих строків давності, є хибним і призводить до безпідставної заміни цих строків загальними, які встановлені частиною другою ст. 49 КК України і є значно тривалішими. Наслідком цього може бути притягнення до відповідальності і застосування заходів примусу за межами термінів, визначених відповідними кримінально-правовими нормами, що рівнозначно покаранню без закону всупереч забороні, встановленій ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлені ч. 2 ст. 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів. Наприклад, у означеному випадку людина, котра вчинила крадіжку чи хуліганство без обтяжуючих обставин, підлягала би кримінальній відповідальності навіть через двадцять і більше років після скоєння проступку. За наведених обставин покарання було б очевидно несправедливим актом, несумісним із принципом гуманізму, і становило б лише помсту з боку держави. Адже незалежно від того, ухиляється особа від кримінальної відповідальності чи ні, з плином часу неминуче зменшується гострота сприйняття минулої злочинної поведінки потерпілим та іншими особами, знижується запит суспільства на покарання винного і втрачається актуальність застосування заходів кримінальної репресії.
Водночас сам по собі факт ухилення від розслідування та суду не є кримінально караним діянням. Однак у разі беззастережної заміни передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, строків загальними з огляду на сам лише факт такого ухилення, незалежно від тривалості, особа в усякому разі опиниться в гіршому становищі порівняно з тією, котра до спливу диференційованих строків вчинить навіть низку нових злочинів, у тому числі тяжких. Зазначене є очевидно несумісним зі справедливістю як властивістю права, що вимагає співмірності юридичних наслідків протиправних дій їх соціальній небезпечності.
Крім цього, засоби забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків і відповідальність за дії, спрямовані на перешкоджання досудовому розслідуванню й суду, передбачені нормами КПК України. Так, неприбуття за викликом слідчого, прокурора чи судовим викликом без поважних причин тягне накладення грошового стягнення на підставі ч. 1 ст. 139 КПК України, а ухилення від досудового розслідування і суду може зумовлювати зміну запобіжного заходу на більш суворий згідно зі ст. 200 КПК України. Підхід, за якого ухилення підозрюваного, обвинуваченого від розслідування або суду безумовно виключає застосування диференційованих строків давності, є хибним і призводить до безпідставної заміни цих строків загальними, які встановлені частиною другою ст. 49 КК України і є значно тривалішими. Наслідком цього може бути притягнення до відповідальності і застосування заходів примусу за межами термінів, визначених відповідними кримінально-правовими нормами, що рівнозначно покаранню без закону всупереч забороні, встановленій ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У тексті ч. 2 ст. 49 КК всі три речення нерозривно пов'язані між собою. Зв'язуючою ланкою є зміст першого: факт ухилення особи від розслідування та суду і його правовий наслідок у виді зупинення строку давності. У другому реченні передбачено загальне правило, відповідно до якого після з'явлення з зізнанням або затримання особи диференційований строк давності відновлюється. У третьому реченні, що встановлює присічні строки, словосполучення "у цьому разі" перебуває у змістовому зв'язку як з першим, так і з другим реченнями, і стосується двох альтернативних ситуацій. У поєднанні з першим реченням це словосполучення означає: якщо особа не буде затримана і не з'явиться взагалі, то перебіг давності буде зупинений до спливу загальних строків, а після їх закінчення винний підлягатиме звільненню від кримінальної відповідальності. У взаємозв'язку третього речення з другим словосполучення "у цьому разі" ілюструє ситуацію, коли особа з'явиться або буде затримана, проте кримінальне провадження не завершиться до спливу загальних строків, що також зумовлює звільнення від кримінальної відповідальності за давністю.
Закінчення загальних строків, установлених ч. 2 ст. 49 КК України (п'ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п'ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 8 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз'яснив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 за результатами розгляду справи № 200/4664/14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не зобов'язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.
Закриття провадження у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України є безумовним, та з огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України таке рішення приймається судом за клопотанням прокурора.
Під час досудового розслідування, з метою здобуття доказів та встановлення особи, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення, проведено ряд слідчих дій, однак, встановити місцеперебування ОСОБА_4 , який підозрюється у вчинені вказаного кримінального правопорушення, не представилось можливим, що підтверджується матеріалами кримінального провадження № 12012120120000153 від 15.12.2012 року, та довідкою про стан розшуку підозрюваного ОСОБА_4 від 01.11.2024 року, що додані прокурором до клопотання та досліджені судом під час розгляду вказаного клопотання (а.к. 8-149).
На підставі викладеного, враховуючи те, що в ході досудового розслідування проведені всі можливі та необхідні слідчі (розшукові) дії, направлені на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, однак підозрюваний ОСОБА_4 переховується від органу досудового розслідування на протязі тривалого часу та його місцезнаходження невідоме; враховуючи, що кримінальне правопорушення, в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 не відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у ст. ст. 109-114-2 КК України, катування, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, проти миру та безпеки людства, передбачених у ст. ст. 437-439 КК України та ч. 1 ст. 442 КК України, а також, що завершити досудове розслідування з повідомленням ОСОБА_4 неможливо, беручи до уваги, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше ніж 21 рік і, таким чином, закінчився строк притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, що відноситься до категорії кримінальних проступків, на даний час є достатні підстави для закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Керуючись ст. ст. 12, 49 Кримінального кодексу України, ст. ст. 284, 376, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012120120000153 від 15.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя ОСОБА_7