Провадження № 11-кп/803/2254/24 Справа № 209/905/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 (з власних технічних засобів)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 із доповненнями, поданою на вирок Дніпропетровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянку України, із професійно-технічною освітою, не працююча, незаміжня, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимої:
- 15.03.2021 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 1 ст. 185 КК України до обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст.ст. 75,76 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим строком на 1 рік. Вироком Дніпровського апеляційного суду від 13.01.2022 р. вирок від 15.03.2021 р. змінено, призначено засудженій 80 годин громадських робіт, 20.05.2022 р. знята з обліку у зв'язку з відбуттям покарання у повному обсязі;
- 24.10.2022 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнена від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки,
визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст.190 КК України, та призначено покарання:
-за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років ;
-за ч. 2 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки .
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
На підставі ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 жовтня 2022 року у вигляді 2 (двох) місяців позбавлення волі, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 2 (два) місяці.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 визначений з моменту її фактичного затримання з 02 лютого 2023 року.
Зараховано ОСОБА_7 у строк відбуття покарання у виді позбавлення волі, призначеного за цим вироком, час тримання її під вартою з 02 лютого 2023 року по день ухвалення вироку, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою.
Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 січня 2023 року, 27 січня 2023 року, 30 січня 2023 року, 31 січня 2023 року , на речові докази по справі скасовано.
Доля речових доказів вирішена в порядку ст.100 КПК України,
встановила:
Вироком суду встановлено, що обвинувачена ОСОБА_7 , ПОВТОРНО, 09.01.2023 р., приблизно о 07:00 год., перебувала з дозволу власника в квартирі АДРЕСА_3 . В цей час, у ОСОБА_7 раптово виник протиправний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, ОСОБА_7 перебуваючи у вказаний час у зазначеній квартирі, усвідомлюючи, що вона діє в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, з приміщення означеної квартири викрала майно, що належить ОСОБА_9 , а саме пилосос «SAMSUNG SC», вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №522 від 30.01.23, складає 1600,00 грн., смарт приставку андроід «TV Box 905 W mini», вартість якої, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №522 від 30.01.23, складає 1025 грн. 53 коп., "WI-FI" роутер "TP-Link N300", вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №522 від 30.01.23, складає 489,30 грн., електричну праску "ROWENTA", яка майнової цінності для потерпілої не представляє. Завдавши тим самим майнової шкоди на суму 3114 грн 83 коп.
Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_7 місце вчинення кримінального правопорушення залишила, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд.
Загальна вартість викраденого майна, згідно висновку судово- товарознавчої експертизи №522 від 30.01.23, складає 3114,83 грн.
Крім того, ПОВТОРНО, 11 січня 2023 року, приблизно о 14:00 год., ОСОБА_7 перебувала в приміщенні магазину ТОВ «АТБ-Маркет продукти 46», який розташований по пр-ту Перемоги, 59, в м. Кам'янське, де також перебував потерпілий ОСОБА_10 .
В приміщенні торгівельної зали зазначеного магазину ОСОБА_7 помітила загублений ОСОБА_10 з власної необачності ключ від комірки для зберігання речей зазначеного магазину. ОСОБА_7 , знайшовши ключ від комірки, підійшла до неї та побачила, що в комірці зберігаються речі. В цей час у ОСОБА_7 раптово виник протиправний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна, яке зберігається у вказаній вище комірці.
Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне, викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що вона діє в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, 11.01.2023 року приблизно о 14:00 год, перебуваючи в приміщенні магазину ТОВ «АТБ-Маркет продукти 46», який розташований по пр-ту Перемоги 59 в м. Кам'янське, діючи умисно, таємно з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає за допомогою знайденого ключа відчинила комірку та звідти викрала жорсткий диск «Арасег», об'ємом 1 Тб, вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №521 від 30.01.23, складає 553,00 грн.
Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_7 вчинення кримінального правопорушення залишила, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_10 майнової шкоди на вищевказану суму.
Також, ПОВТОРНО, 14.01.2023 року приблизно о 08:20 год., ОСОБА_7 перебувала з дозволу власника в квартирі АДРЕСА_4 . В цей час, у ОСОБА_7 раптово виник протиправний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, перебуваючи у вказаний час у зазначеній квартирі, усвідомлюючи, що вона діє в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, викрала належний ОСОБА_11 ТВ-тюнер "Satcom T507", вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №568 від 31.01.2023, складає 534,91 грн.
Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_7 місце вчинення кримінального правопорушення залишила, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 близько о 10:00 год., перебувала з дозволу власника в квартирі АДРЕСА_5 , де в цей час також перебував ОСОБА_12 , у якого при собі знаходився "POWER BANK SMART Tech". В цей час у ОСОБА_7 раптово виник умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи повторно, перебуваючи у вказаний час в означеному місці, попрохала у ОСОБА_12 , належний йому "POWER BANK SMART Tech" нібито для здійснення заряджання акумулятора її мобільного телефона, в дійсності не маючи наміру в подальшому повертати його, а ОСОБА_12 , будучи введеним в оману, погодився та передав ОСОБА_7 свій "POWER BANK SMART Tech", вартістю 1271,25 грн., згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 569 від 31.01.2023 року.
Заволодівши вищевказаним повербанком, ОСОБА_7 , запевнивши ОСОБА_12 , що неодмінно віддасть йому його річ, приміщення вказаної квартири залишила та у подальшому розпорядилася викраденим майном на власний розсуд, тим самим заподіяла потерпілому ОСОБА_12 майнової шкоди у розмірі 1271,25 грн.
Також, ПОВТОРНО, 16.01.2023 року приблизно о 10:00 год., ОСОБА_7 , перебувала з дозволу власника в квартирі АДРЕСА_6 . В цей час, у ОСОБА_7 раптово виник протиправний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій протиправний злочинний умисел, ОСОБА_7 перебуваючи у вказаний час у зазначеній квартирі, усвідомлюючи, що вона діє в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, викрала належний ОСОБА_13 мобільний телефон «Xiomi Redmi 5A», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартість якого, згідно висновку судової товарознавчої експертизи №567 від 31.01.23, складає 875,00 грн.
Заволодівши викраденим майном, ОСОБА_7 місце вчинення кримінального правопорушення залишила, а викраденим майном розпорядилась на власний розсуд.
У поданій апеляційній скарзі із доповненнями обвинувачена ОСОБА_7 не оскаржуючи правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин вчинення нею злочинів, як вони викладені у вироку суду, наданої правової кваліфікації її дій за ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, разом з тим вважає розмір призначеного їй покарання занадто суворим і просить, відповідно до приписів ст.69 КК України, його пом'якшити і призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
Зауважує при цьому, що вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей, щиро покаялась у вчиненому, повернула викрадене майно потерпілим, має тяжке хронічне захворювання « Віл -інфекція 111 кл.ст.»
Окрім того, ОСОБА_7 додатково на адресу апеляційного суду скеровано клопотання про застосування до неї Закону про декриміналізацію певних видів злочинів, який набрав законної сили 09 серпня 2024 року.
Під час апеляційного розгляду:
-обвинувачена ОСОБА_7 підтримала подану доповнену апеляційну скаргу та клопотання у повному обсязі і просила змінити вирок суду першої інстанції у частині покарання за зазначеними у скарзі підставами, та застосувати до неї Закон про декриміналізацію певних видів злочинів, який набрав законної сили 09 серпня 2024 року.
- захисниця ОСОБА_8 підтримала доводи доповненої апеляційної скарги підзахисної ОСОБА_7 в повному обсязі, а також, просила застосувати до останньої Закон про декриміналізацію певних видів злочинів, який набрав законної сили 09 серпня 2024 року.
-прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 частково підтримав доводи доповненої апеляційної скарги, не заперечував проти зміни вироку суду в частині засудження ОСОБА_7 за епізодами від 11 січня 2023 року, 14 січня 2023 року, 15 січня 2023 року та 16 січня 2023 року, а провадження в цій частині закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши доводи доповненої апеляційної скарги та клопотання, дослідивши додані стороною захисту додаткові документи під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно із положеннями ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і умотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація її дій за ч.24 ст.185, ч.2 ст.190 КК України ґрунтується на зібраних по справі, перевірених та оцінених судом доказах, у апеляційній скарзі обвинуваченої не оспорюється, тому, апеляційний суд вирок в цій частині не розглядає.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи доповненої апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_7 щодо невідповідності призначеного їй покарання тяжкості кримінального правопорушення через суворість, виходячи з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.50.65 КК та роз'яснюючих положень п.1.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Виходячи із принципів співмірності і індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характери вчинених дій. їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
При цьому повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття "судова дискреція" (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання обвинуваченій ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 та за ч.2 ст.190 КК України, суд першої інстанції врахував та справедливо зазначив, що вона раніше судима, визнала себе винною, розкаялась у вчинених злочинах, за місцем проживання характеризується задовільно, викрадене майно повернула потерпілим особам у повному обсязі але, вчинила кримінальне правопорушення щодо особи похилого віку.
Тож, підстав для зміни розміру призначеного судом покарання за наведеними у доповненій апеляційній скарзі обвинуваченої обставинами колегія суддів не убачає, як і існування доведених обставин для застосування вимог ст.69 КК України.
Разом із тим, у поданому клопотанні обвинувачена ОСОБА_7 обгрунтовано посилається на те, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", яким було внесено зміни до ст.51 КпАП України.
За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Поряд із цим, відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18 липня 2024 року, яким ст.51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч. 2 ст.51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідно до вказаного Закону, дрібної крадіжкою, за яке передбачене адміністративне стягнення, вважається крадіжка, вартість майна якої на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Крім того, колегія суддів бере до уваги правові висновки Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, що містяться в постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24), згідно яких, Закон №3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Відповідно п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга (неподатковий мінімум доходу громадян) дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня 2023 року становить 2684 гривні, тобто неоподаткований мінімум доходів громадян складає 1342 гривні на 2023 рік, а два неоподаткованих мінімумів (ч.2 ст. 51 КУпАП) становить 2684 гривні.
Таким чином, з 09 серпня 2024 року кримінальна відповідальність за скоєння крадіжки, в тому числі й шахрайства, вчинені у 2023 році, настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, встановлений статтею 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2684 гривні.
Згідно зі сформульованим обвинуваченням ОСОБА_7 , засуджена за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК, а саме в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану; та в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та встановлених судом 1 інстанції обставин, ОСОБА_7 11 січня 2023 року здійснила крадіжку жорсткого диску «Арасег», об'ємом 1 Тб, вартість якого складає 553,00 грн., що належить ОСОБА_10 , 14 січня 2023 року здійснила крадіжку ТВ-тюнера "Satcom T507", вартість якого складає 534,91 грн., що належить ОСОБА_11 , а також 16 січня 2023 року здійснила крадіжку мобільного телефону «Xiomi Redmi 5A» вартістю 875,00 грн., який належить ОСОБА_13 , 15 січня 2023 року заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство) « ROWER BANK SMAPT Tech» вартістю 1271 грн. 25 коп., який належить ОСОБА_12 .
Отже, вартість викраденого ОСОБА_7 майна за кожним окремим епізодом не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в 2023 році, тобто є меншим за розміром, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положення Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, тому її дії на даний час не утворюють кримінально-караного діяння, передбачені ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, у зв'язку із декриміналізацією діяння.
Положеннями п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У зв'язку з тим, що Законом України № 3886-ІХ збільшилася сума викраденого, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини щодо права власності, то вказані обставини у даному випадку є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне, вирок суду першої інстанції змінити та виключити із мотивувальної та резулятивної частини вироку посилання суду як про визнання ОСОБА_7 виною та засудженою за ч.4 ст.185 КК України за епізодами від 11 січня 2023 року, 14 січня 2023 року та 16 січня 2023 року, так і за ч.2 ст.190 КК України за епізодом від 15 січня 2023 року, та закрити кримінальне провадження у цій частині на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку із втратою чинності закону, який встановлював кримінальну караність діяння.
Виключити із мотивувальної та резолютивної частин вироку висновки суду щодо призначення ОСОБА_7 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим на підставі ч. 1 ст.70 КК України.
Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч.1 ст.71, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 жовтня 2022 року у вигляді 2 місяців позбавлення волі, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяців.
За вказаних обставин, апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу прокурора з доповненнями слід задовольнити частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 з доповненнями - задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст.190 КК України - змінити.
Виключити ізмотивувальної та резулятивної посилання суду про визнання ОСОБА_7 виною та засудженою за ч.4 ст.185 КК України за епізодами від 11 січня 2023 року, 14 січня 2023 року та 16 січня 2023 року, так і за ч.2 ст.190 КК України за епізодом від 15 січня 2023 року, та закрити кримінальне провадження у цій частині на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв'язку із втратою чинності закону, який встановлював кримінальну караність діяння.
Виключити із мотивувальної та резолютивної частин вироку висновки суду щодо призначення ОСОБА_7 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим на підставі ч. 1 ст.70 КК України.
Вважати ОСОБА_7 засудженою за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч.1 ст.71, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 жовтня 2022 року у вигляді 2 місяців позбавлення волі, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяців.
В решті вирок суду від 03 липня 2023 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а для ОСОБА_7 , яка утримується під вартою, у той же строк та спосіб, починаючи з дня вручення йому копії ухвали суду апеляційної інстанції
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4