Провадження № 11-кп/803/3224/24 Справа № 185/8781/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 листопада 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 120240463700000348 від 08 серпня 2024 року, за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_9 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Павлограді, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 14 грудня 2021 року Павлоградським міськрайоннии судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт, яке не відбуто,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,
Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, та призначено йому покарання у виді арешту строком на 2 місяці в умовах гауптвахти.
На підставі ст. 72 КК України невідбуте покарання, призначене ОСОБА_7 вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2021 року у виді 240 годин громадських робіт переведено у 30 днів арешту, з розрахунку один день арешту відповідає восьми годинам громадських робіт.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2021 року у виді арешту строком на 15 (п'ятнадцять) днів, і визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді арешту строком на 2 місяці 15 днів в умовах гауптвахти.
Згідно з обставинами, встановленими судом, 26 січня 2022 року до Павлоградського міськрайонного відділу філії Державна установа «Центр пробації» у Дніпропетровській області надійшов вирок від Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2021 року, згідно якого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 було призначено покарання у вигляді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.
10 серпня 2022 року ОСОБА_7 було ознайомлено з порядком відбування покарання, а також наслідками за ухилення від виконання громадських робіт, про що складено письмову підписку. В цей же день ОСОБА_7 видано направлення до КП «Затишне місто» Павлоградської міської ради для відбування покарання у виді громадських робіт.
Наказом директора КП «Затишне місто» Павлоградської міської ради № 285 від 12 серпня 2022 ОСОБА_7 прийнято до дільниці благоустрою установи для відбування покарання у виді громадських робіт.
У подальшому ОСОБА_7 діючи умисно, не ставлячи до відома уповноважені органи про свої дії, достовірно знаючи, що за невиконання покладених на нього вироком суду обов'язків йому загрожує кримінальна відповідальність, без поважних причин не з'являвся до КП «Затишне місто» Павлоградської міської ради: 15.08.2022; 16.08.2022, 19.08.2022, 23.08.2022, 24.08.2022; 29.08.2022, 30.08.2022, тобто, допустив 7 невиходів на роботу без поважних причин, а також взагалі не з'являвся для складання графіку виходу на роботу у період з вересня 2022 року по 03.11.2023, тобто до моменту призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, тим самим ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт.
Таким чином, ОСОБА_7 не виконав встановлених обов'язків та всупереч ст. 40 КВК України порушив порядок та умови відбування покарання у виді громадських робіт, оскільки за період з 15.08.2022 по 03.11.2022 не вийшов на громадські роботи без поважних причин більше двох разів.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок змінити в частині призначення покарання. Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України до пробаційного нагляду строком на 1 рік. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2021 року та остаточно призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік 1 місяць з покладенням обов'язків, передбачених ст. 59-1 КК України.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор зазначає, що 28.03.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань", яким, зокрема, внесено зміни до санкції ч. 2 ст. 389 КК України та визначено покарання за вчинення цього кримінального правопорушення у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк. Між тим, всупереч наведеним обставинам та вимогам ст. 5 КК України, суд призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді арешту, внаслідок чого допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, обвинуваченого та захисника, які просили вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, за встановлених судом обставин, та кваліфікація його дій прокурором не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого та на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.
Вирішуючи питання про правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначення обвинуваченому покарання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що наведених вимог закону судом дотримано не було.
Так, Законом № 3342-IX від 23.08.2023, який набрав чинності 28.03.2024, до ч. 2 ст. 389 КК України було внесено зміни та встановлено відповідальність за ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт - у виді пробаційного нагляду на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
У відповідності з вимогами ч.1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
З урахуванням тих обставин, що на відміну від арешту, пробаційний нагляд не передбачає тримання засудженого в ізоляції, беручи до уваги положення ст. 51 КК України, які визначають пробаційний нагляд як більш м'яке покарання, положення ч. 2 ст. 389 КК України в редакції Закону № 3342-IX від 23.08.2023, пом'якшують кримінальну відповідальність обвинуваченого.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, наведених вимог закону суд не врахував та необґрунтовано призначив обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді арешту, внаслідок чого допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, через призначення покарання, яке вимогам закону не відповідає, колегія суддів вбачає підстави змінити оскаржуване судове рішення, визначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України в редакції Закону № 3342-IX від 23.08.2023 - у виді пробаційного нагляду.
При цьому, колегія суддів не вдається в обговорення відповідності вказаного покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особі, оскільки це перебуває поза межами апеляційних вимог прокурора.
Окрім того, з огляду на те, що обвинувачений раніше судимий вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2021 року, покарання за яким ним не відбуто, колегія суддів вважає за необхідне визначити ОСОБА_7 остаточне покарання з урахуванням положень ст.ст. 71, 72 КК України.
Отже, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора та погоджуючись з ними приходить до висновку про необхідність зміни вироку щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури - ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України в редакції Закону № 3342-IX від 23.08.2023 до покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
На підстав ч. 1 ст. 72 КК України, невідбуте покарання, призначене ОСОБА_7 вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2021 року у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт, перевести у 30 (тридцять) днів пробаційного нагляду, з розрахунку одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт, одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2021 року та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць.
На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_7 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3