Провадження № 11-кп/803/3305/24 Справа № 932/2629/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 листопада 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
захисниці ОСОБА_8 ,
потерпілої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023041030004377, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Торецька, Донецької області, громадянки України, працюючої торгівельним представником ТОВ «БАР-КОМ», заміжньої, маючої на утриманні малолітнього сина: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарння у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 - задоволено частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 - 150 000 гривень моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат у провадженні.
Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватою у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження, вчиненому за наступних обставин.
24 жовтня 2023 року близько 07:50 години водій ОСОБА_7 , керуючи технічно справним автомобілем « ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить їй же на праві власності, рухалася по АДРЕСА_3 .
Під час руху водій ОСОБА_7 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.38.1 «пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», розташованого в місті Дніпрі по проспекту Богдана Хмельницького, не переконалась у відсутності на пішохідному переході пішоходів, а саме пішохода ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину зліва направо за напрямком руху автомобіля «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , заходів до зменшення швидкості та зупинки для надання дороги пішоходу не вжила, виїхала на пішохідний перехід та скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_9 .
Внаслідок дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правої велокогомілкової кістки зі зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, підшкірної гематоми та саден лобної ділянки, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я понад 21 добу.
Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «ЗАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушила вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, порушення якого знаходиться у причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_7 в частині покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень із застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
В іншій частині вирок суду першої інстанції - залишити без змін.
Обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що з огляду на тяжкість наслідків, що настали у результаті грубого порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України, а саме заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості потерпілій, у своїй сукупності виключають можливість незастосування до обвинуваченої додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Вказав, що у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 визнано винуватою за ч. 1 ст. 286 КК України, санкція якої альтернативно передбачає покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Зазначив, що оскільки штраф у розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначено як одне з основних покарань у санкції ч. 1 ст. 286 КК України, особу не може бути звільнено від передбаченого нею обов'язкового додаткового покарання на підставі положень ч. 2 ст. 69 КК України.
Захисниця ОСОБА_8 подала заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просила апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року без змін.
Вказала, що призначене покарання є законним та справедливим, відповідає загальним засадам призначення покарання, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Зазначила, що судом першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 69 КК України враховано виключно позитивні характеристики обвинуваченої, в тому числі за місцем її роботи, її щире каяття, а також те, що робота водія є для неї єдиним джерелом доходу і саме цей дохід буде нею використовуватись для утримання сім'ї та відшкодування шкоди потерпілій. Наголосила, що її підзахисна добровільно відшкодувала матеріальні збитки потерпілій, а тому суд першої інстанції призначив покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами. Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено і враховано при призначенні покарання, що ОСОБА_7 повністю визнала вину в інкримінованому їй діянні, щиросердно розкаялась у вчиненому, сприяла досудовому розслідуванню, раніше не притягувалась ані до кримінальної, ані до адміністративної відповідальності. Таким чином, захисниця вказала, що призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом обмежить право ОСОБА_7 на працю. Вона разом зі своїм малолітнім сином втратить кошти для існування, її матеріальне становище стане ще гіршим, внаслідок чого вона буде позбавлена можливості сплачувати потерпілій кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення додаткового покарання.
Обвинувачена ОСОБА_7 та захисниця ОСОБА_8 заперечували щодо задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Потерпіла ОСОБА_9 підтримала думку прокурора та просила задовольнити апеляційну скаргу.
Представник потерпілої ОСОБА_11 у судове засідання не з"явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, правильність кваліфікації її дій відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і вказані обставини не оскаржуються в апеляційній скарзі, тому перегляду не підлягають.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення додаткового покарання, апеляційний суд вважає їх достатньо обґрунтованими з огляду на таке.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 65 КК України визначено, що при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Тобто, питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Суд, прерогативою якого є призначення покарання, «зв'язаний» системою покарань, і не може відступити від неї. Якщо додаткове покарання безпосередньо передбачене в санкції статті Особливої частини КК України, то порядок його призначення залежить від особливостей конструкції цієї санкції. У випадку, коли додаткове покарання передбачається як обов'язкове до призначення, то це вже вирішено самим законодавцем, який, створюючи таку санкцію, тим самим покладає на суд обов'язок призначити додаткове покарання. При застосуванні таких санкцій відмова від призначення обов'язкового додаткового покарання можлива лише за наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 69 КК України.
Відповідно до вимог 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у ч. 1 цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить обов'язковий характер застосування.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає призначення обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років. Тобто, питання про необхідність призначення додаткового покарання вирішено у самій санкції статті, а тому суд зобов'язаний його призначити.
Всупереч наведеному суд першої інстанції у резолютивній частині вироку не призначив ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке є обов'язковим.
Тому доводи прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, є слушними, та є підставою для скасування судового рішення.
Висновки суду першої інстанції в частині призначення ОСОБА_7 основного покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, в апеляційній скарзі прокурора не оскаржуються, а тому судом апеляційної інстанції не розглядаються.
Визначаючи розмір додаткового покарання апеляційний суд враховує обставини, які були встановлені судом першої інстанції під час призначення обвинуваченій покарання, спосіб і обстановка вчинення необережного кримінального правопорушення, яке належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, та виходячи із загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації, з огляду на особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем роботи, реєстрації та мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, виключно позитивно характеризується за місцем роботи, її відношення до скоєного, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також грубі порушення Правил дорожнього руху України, які допущені обвинуваченою та призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків, а саме заподіяння потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, приходить до висновку про призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, що буде справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про скасування вироку суду в частині призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, оскільки в даному конкретному випадку суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що цілком узгоджується з нормами діючого кримінального процесуального закону.
З огляду на вищевикладене, оскільки за результатами перегляду кримінального провадження апеляційний суд дійшов висновку про призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуваний вирок суду в частині призначення покарання ОСОБА_7 підлягає скасуванню згідно з ст. 409, п. 2 ч. 1 ст. 413, ст. 414 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України.
У зв'язку з вищевикладеним апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року скасуванню в частині призначення покарання з ухваленням в цій частині нового вироку.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, задовольнити.
Вирок Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначення покарання.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4