Справа № 358/1142/24 Головуючий в суді І інстанції - Романенко К.С.
Провадження № 33/824/4794/2024 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
14 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Божка М.І. на постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 11 вересня 2024 року,
Постановою судді Богуславського районного суду Київської області від 11 вересня 2024 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 14.07.2024 року о 17-20 год. в м. Богуслав Київської області на вул. Корсунська керував автомобілем «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, сповільненість мови. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст.130 КУпАП.
У апеляційній скарзі захисника Божка М.І. вказано, що постанова судді винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки суд не повно з'ясував всі обставини справи, не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам та формально розглянув справу, а тому постанова судді підлягає скасуванню. На обґрунтування вказаного захисник зазначив, що в порушення національних та міжнародних принципів суд не надав ОСОБА_1 права виступити в судовому засіданні, чим порушив його право на захист. Вважає, що наявні всі підстави для закриття провадження з огляду на те, що досліджені в судовому засіданні письмові докази не містять підтвердження того, що ОСОБА_1 міг перебувати в стані наркотичного сп'яніння, зазначені в протоколі ознаки жодним доказом не підтверджені, а тому припущення поліцейського носить виключно суб'єктивний характер. Також вказав, що в справі наявне направлення водія на проходження огляду, однак водію воно не надавалось, що свідчить про недотримання поліцейськими встановленого порядку направлення водія до медичного закладу та відповідно недопустимість вказаних доказів. За таких обставин, апелянт вважає, що долучені до матеріалів справи докази не підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а тому просить суд оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Крім цього, просив поновити строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови судді, оскільки її копію отримав лише 12.09.2024 року.
ОСОБА_1 та його захисник до суду не прибули, були повідомлені належним чином про дату та час розгляду справи, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника Божка М.І. до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, суддею вірно встановлено та наведено в постанові, що ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР, оскільки водій повинен на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відеозапису з бодікамери, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння внаслідок виявлення таких ознак як виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, сповільненість мови.
Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння не підтверджені доказами суд вважає необґрунтованими.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, поставленого у вину ОСОБА_1 проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому «Інструкція»). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Відповідно до п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаки наркотичного сп'яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, поліцейськими викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд при цьому зважає на те, що підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є суб'єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані наркотичного сп'яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак наркотичного сп'яніння, перелік яких визначений у п.4 розділу І Інструкції. За таких обставин доводи захисника в цій частині є необґрунтованими.
Також є безпідставними доводи апеляційної скарги в частині порушення поліцейськими порядку виявлення та фіксації відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Так, відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан наркотичного сп'яніння проводиться виключно у закладі охорони здоров'я, що вказує на відсутність порушень із боку поліцейського. Крім того, відповідно до п.7 розділу ІІІ Інструкції, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Так, з долученого до матеріалів справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, на що останній відмовився. Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги в частині не надання ОСОБА_1 направлення на проходження огляду є безпідставними, та такими,що не ґрунтуються на матеріалах справи. Так, в матеріалах справи наявне направлення на проходження огляду в КНП «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» видане на ім'я ОСОБА_1 , в якому він зазначив про відмову від проходження медичного огляду. За умови відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що було зафіксовано поліцейськими за допомогою нагрудної відеокамери, поліцейські взагалі позбавлялися обов'язку видавати відповідне направлення. Це узгоджується з Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого або сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 р. № 1103 з наступними змінами. Так, аналіз положень Порядку дає підстави стверджувати те, що направлення на проведення огляду видається водію, який виявив згоду на проведення такого огляду.
Щодо доводів захисника про порушення прав ОСОБА_1 у зв'язку з проведенням розгляду справи судом першої інстанції у його відсутність, то слід зазначити, що право ОСОБА_1 на участь у розгляді справи було поновлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Божок М.І. двічи повідомлялись про дату та час розгляду справи, однак до суду апеляційної інстанції жодного разу не з'явились. Так, ОСОБА_1 та його захисника було належним чином повідомлено про судове засідання, призначене на 06 листопада 2024 року, на яке останні не прибули, захисником Божком М.І. було направлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю в іншій справі. В судове засідання призначене на 14 листопада 2024 року будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи ОСОБА_1 та його захисник не прибули, клопотань про відкладення та заяв із зазначенням поважності причин неявки до суду не надходило.
Інші доводи, які наведені захисником у апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та не дають підстав для визнання незаконною та необґрунтованою ухваленої щодо нього постанови та її скасування.
З урахуванням викладеного суд вважає, що у ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції із належною повнотою були доведені як подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП так і вина ОСОБА_1 у його вчиненні.
Отже, розгляд цієї справи суддею місцевого суду проведений відповідно до вимог закону, при її розгляді та ухваленні рішення суддею дотримані вимоги ст. 23, 245, 280 КУпАП, рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення є обґрунтованим і належним чином мотивоване. Підстав для скасування чи зміни постанови судді Богуславського районного суду Київської області від 11 вересня 2024 рокущодо ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючисьст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Божка М.І. залишити без задоволення.
Постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 11 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька