справа № 752/6865/24
головуючий у суді І інстанції Бойко О.В.
провадження № 33/824/4884/2024
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
13 листопада 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевцової Вікторії Валеріївни на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статі 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевцової В.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ТОВ «АЛЛО» проводить адміністративне оскарження ППР, яке було прийнято на підставі висновків, викладених в Акті фактичної перевірки на бланку № 008089 від 26 січня 2024 року та станом на дату ухвалення оскаржуваної постанови адміністративне оскарження ТОВ «АЛЛО» висновків податкового органу не закінчено.
Вказує, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено за який саме товар та якому саме покупцю було не проведено 26 січня 2024 року покупку через зареєстрований програмний реєстратор розрахункових операцій; за який саме товар та якому саме покупцю видано фіскальний чек на не повну суму покупки; який саме фіскальний чек не встановленої форми та змісту видано.
Протокол про адміністративне правопорушення не містить необхідної інформації щодо вчинення 26 січня 2024 року конкретного порушення.
Вказує, що до протоколу не долучено доказів на підтвердження обставин, які у ньому викладені.
Матеріали справи не містять доказів чи пояснень кінцевих споживачів, які б підтверджували видачу ОСОБА_1 26 січня 2024 року за продаж товару документу невстановленої форми та змісту не через зареєстрований програмний реєстратор розрахункових операцій.
Одночасно захисником ОСОБА_1 - адвокатом Шевцовою В.В. заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 та її захисник не отримували копію оскаржуваної постанови. 21 травня 2024 року нею подано апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження. Київський апеляційний суд неодноразово призначав розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні, однак не витребовував додаткових доказів на підтвердження повноважень адвоката. 20 вересня 2024 року ОСОБА_1 отримала постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2024 року про повернення апеляційної скарги.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує таке.
За змістом частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Гарантуючи відповідно до частини 1 статті 55 Основного Закону України право особи на судовий захист, Конституція України визначає основні засади судочинства, метою закріплення яких є, зокрема, забезпечення неупередженості здійснення правосуддя судом, відповідність винесеного рішення верховенству права, а також своєчасне, ефективне та справедливе поновлення особи в правах протягом розумних строків.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Отже, реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанцій; перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, 23 травня 2024 року захисником ОСОБА_1 - адвокатом Шевцовою В.В. подано апеляційну скаргу (а.с. 36-41).
Постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2024 року указану апеляційну скаргу повернуто через те, що до апеляційної скарги на порушення вимог частини 2 статті 271 КУпАП не надано суду апеляційної інстанції витягу з договору, засвідченого підписами сторін, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника, який обов'язково додається до ордеру. Роз'яснено, що повернення апеляційної скарги не є перешкодою для повторного подання апеляційної скарги з дотриманням вимог КУпАП.
Доказів отримання ОСОБА_1 або її захисником копії указаної постанови Київського апеляційного суду матеріали справи не містять.
26 вересня 2024 року через засоби поштового зв'язку захисник ОСОБА_1 - адвокат Шевцова В.В. повторно подала апеляційну скаргу.
Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до апеляційного суду у порядку, передбаченому КУпАП.
На підставі викладеного, враховуючи, що захиснику ОСОБА_1 - адвокату Шевцовій В.В. повернуто апеляційну скаргу на указану постанову суду першої інстанції, що не позбавляє його права на повторне звернення з апеляційною скаргою, необхідно дійти висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Нестеров Є.М. у судовому засіданні у режимі відеоконференції підтримав вимоги апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, у рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».
У рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
У рішенні у справі «Абрамян проти Росії» Європейський Суд зробив висновок про те, що «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення».
В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що сутність пред'явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчиненням правопорушення.
При цьому суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до протоколу від 25 березня 2024 року № 1219, ОСОБА_1 26 січня 2024 року о 16 год. 00 хв., за адресою: вул. В. Васильківська, 72, м. Київ, будучи головним бухгалтером ТОВ «Алло», вчинила порушення встановленого порядку проведення розрахунків, а саме: не провела розрахункову операцію через РРО та не видала розрахункові документи відповідного зразку, чим порушила пункти 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», тобто вчинила дії передбачені частиною 1 статті 155-1 КУпАП.
Однак указане обвинувачення не можна визнати конкретним, оскільки воно не містить даних які, дозволяють встановити обставини за яких таке правопорушення було вчинено, з'ясувати визначити товари, які було продано відповідно до розрахункової операції, встановити особливості порушення форми та змісту розрахункового документа.
Частиною 1 статті 155-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КУпАП, до протоколу додано лише копію акту фактичної перевірки № 008089 від 26 січня 2024 року.
Разом з тим, апеляційний суд не має можливості перевірити правильність даних, які зафіксовано у вказаному акті, оскільки матеріали провадження не містять інших доказів.
У Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
У той же час, всі сумніви з приводу винуватості особи, яка притягається до відповідальності, трактуються на користь такої особи, за загальним правилом (стаття 62 Конституції України), винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
У цьому випадку, за наслідками розгляду матеріалів відносно ОСОБА_1 наявний обґрунтований сумнів у тому, що вона вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 155-1 КУпАП, оскільки фабула протоколу не конкретизована, а матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а тому підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у суду першої інстанції були відсутні.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 2 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Встановлені під час апеляційного розгляду обставини свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів складу у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 155-1 КУпАП, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню, із закриттям провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевцової Вікторії Валеріївни про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шевцової Вікторії Валеріївни задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23 квітня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статі 155-1 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова