Справа № 755/16352/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6639/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
12 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України, у кримінальному провадженні №42024102040000007 від 31.01.2024,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах шістдесяти діб, а саме до 19 листопада 2024 року. Забезпечено невідкладне проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_7 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що додані до клопотання документи ніяким чином не підтверджують те, що ОСОБА_7 було вчинено будь-які протиправні дії (злочини).
Апелянт зазначає, що зазначені у клопотанні та ухвалі слідчого судді ризики жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені, а сама оскаржувана ухвала винесена на підставі слів свідків та потерпілого, що зафіксовані у протоколах, але які нічим не підтверджені.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ) та його захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ,, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування вказаного кримінального провадження за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.
Встановлено, що ОСОБА_7 затримано, в порядку ст. 208 КПК, 22.09.2024 о 02 год. 10 хв. (час фактичного затримання 21 вересня 2024 року о 21 год. 03 хв.).
22.09.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, у межах шістдесяти діб, а саме до 19 листопада 2024 року.
Забезпечено невідкладне проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_7 .
Слідчий суддя виходив з того, що слідчим доведено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України. Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , їх наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні достатньо доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, у тому числі цілодобовий домашній арешт, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, слідчим суддею відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначено розмір застави. З таким висновком погоджується колегія суддів.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги про те, що додані до клопотання слідчого документи ніяким чином не підтверджують те, що ОСОБА_7 було вчинено будь-які протиправні дії (злочини), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_11 проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із іншим підозрюваним, свідками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки наявність ризиків впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Доводи апелянта про неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку отриманням ним тяжких тілесних ушкоджень під час затримання, не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки, як вбачається зі змісту постановленої ухвали слідчого судді слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та доводи сторони захисту, в тому числі щодо стану здоров'я підозрюваного, та забезпечено невідкладне проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_7 .
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 23 вересня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_12
Судді
: ОСОБА_13 ____________ ОСОБА_14____________