Справа №757/39800/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6152/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
11 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, адвоката, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 303, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 30.10.2024 року включно (в межах строку досудового розслідування).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 .
У разі незадоволення вимог скарги у цій частині, захисник просив визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що ОСОБА_7 пред'явлено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 303, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 369 КК України, але досі досудовим слідством не доведено його причетність до вчинення вищезазначених злочинів.
Захисник зазначає, що судом не взято до уваги те,що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, має неповнолітню дитину, проживає разом з сином інвалідом третьої групи, який фактично безпорадний внаслідок тривалого захворювання та знаходиться на його утриманні.
При цьому, підозрюваний має захворювання, а саме: переніс інсульт та інфаркт, потребує постійного лікування та спостереження лікарів, що неможливе під час його перебування в СІЗО. У ОСОБА_7 хвора дружина, яка є інсулінозалежною особою, безпорадна мати, яка повинна отримувати постійний догляд від сина.
Захисник також посилається на те, що ОСОБА_7 є інвалідом третьої групи та учасником бойових дій, що також суттєво впливає на його здоров'я, як наслідки його участі на війні.
Апелянт вказує, що жодний ризик, передбачений статтею 177 КПК України,слідчим та прокурором не доведений.
Вказує, що ОСОБА_7 не має сенсу переховуватись від органів слідства, оскільки він розуміє, що при переховуванні сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі, тим більше у нього на утриманні хворий син і моральні зобов'язання щодо нього утримають від необачних вчинків.
Захисник зазначає, що жодних належних доказів, які б прямо підтверджували причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому злочинів, немає.
Підставою для застосування щодо особи запобіжного заходу є наявність реальних ризиків вчинення підозрюваним дій, які перешкоджатимуть належному проведенню досудового розслідування, але в жодному випадку не припущення слідчого.
Однак, до клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував ризики,на які він посилається, не кажучи вже про тримання особи під вартою.
Враховуючи наведене вище скаржник вважає, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.09.2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Захисник вказує, що в ухвалі суду присутнє істотне порушення КПК України та норм Європейського права у зв'язку з незаконним затриманням особи та необґрунтованим обранням стосовно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу.
Захисник вважає жодним чином не обґрунтованим та недоведеним те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах дані про такі обставини відсутні.
Оскільки протягом розгляду клопотання не доведено обґрунтованість та наявність існування ризиків, не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, то наявні всі підстави для застосування, у відповідності до частини 4 статті 194 КПК України більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Апелянт вважає, що прокурор не довів судді належним чином неможливість застосування до ОСОБА_7 , зважаючи на дані про його особу, більш м'якого запобіжного заходу. При цьому, захист вважає застосований запобіжний захід невмотивовано жорстоким, а рішення слідчого судді ухвалене з істотним порушенням вимог КПК та ставить під загрозу права підзахисного, гарантовані п.1 ст.5 Конвенції.
В апеляційній скарзі захисник також зазначає, що судом порушено кримінально процесуальне законодавство. Зокрема, принцип рівності і змагальності сторін, презумпції невинуватості особи, не роз'яснено ОСОБА_7 суті підозри після оголошення клопотання, порушено право ОСОБА_7 на захист у зв'язку з ігноруванням його клопотань.
Адвокат вказує, що проведення затримання ОСОБА_7 було незаконним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 року за підозрою ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених , ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 11.06.2024 року о 13 год. 03 хв. повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України та 11.06.2024 року о 13 год. 10 хв. затримано в порядку ст. 208 КПК України.
12.06.2024 року до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.08.2024року включно, без права внесення застави.
29.07.2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023року продовжено до трьох місяців, а саме до 11.09.2024року.
06.08.2024 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 11.09.2024 року включно, без права внесення застави.
27.08.2024 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_26 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023року до шести місяців, тобто до 11.12.2024 року.
05 вересня 2024 року старший слідчий в ОВС ГСУ НП України капітан поліції ОСОБА_9 за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернулась до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування клопотання слідча зазначила, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 за підозрою ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених , ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України.
Під час досудового розслідування встановлені обставини, які дають обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Слідча зазначила, що строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні закінчується 11.09.2024 року, а завершити досудове слідство до вказаного строку неможливо, у зв'язку із винятковою складністю кримінального провадження, яка обумовлена:
- кількістю підозрюваних осіб, оскільки на даний час повідомлено про підозру 17 особам, при цьому вирішуються питання про складання повідомлення про підозру іншим особам, які були залучені до протиправної діяльності, а також заплановано повідомлення про зміну раніше повідомлених підозр деяким підозрюваним у зв'язку із встановленням додаткових відомостей про скоєні ними злочини;
- поведінкою підозрюваних осіб, які перешкоджають встановленню істини по кримінальному провадженню та жодним чином не співпрацюють з органом досудового розслідування (відмовляються від надання показань і т.п);
- тривалим періодом їх злочинної діяльності, а також латентним характером протиправних дій, що призвело до необхідності проведення негласних слідчих (розшукових) дій протягом довгого часу;
- необхідністю встановлення та допиту значної кількості свідків, які перебувають в різних регіонах України, що зумовлює додаткові часові витрати;
- проведенням криміналістичної експертизи звукозаписів, з метою підтвердження прийняття участі підозрюваних у розмовах, які зафіксовані під час проведення негласних слідчих (розшукових) діях, на виконання якої необхідно виділити тривалий час (не менше 30 робочих днів);
- проведенням судових експертиз дослідження матеріалів, речовин, виробів, з метою визначення їх належності до наркотичних засобів або психотропних речовин, на виконання яких необхідно виділити тривалий час (не менше 60 робочих днів на кожну із експертиз);
- проведенням судових балістичних експертиз, з метою визначення належності речових доказів до вогнепальної зброї, на виконання яких необхідно виділити тривалий час (не менше 60 робочих днів на кожну експертизу);
- складання значної кількості протоколів за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, з подальшим їх розтаємненням.
Також, слідчав клопотанні зазначила, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 може:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків, експертів та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити нові кримінальні правопорушення.
Також, у клопотанні слідча зазначила про те, що підстави, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_7 в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, відсутні.
Як вказано у клопотанні, враховуючи характер вчинення кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпечність, тяжкість покарання, що загрожує за вчинення вказаних злочинів, особу підозрюваного, сторона обвинувачення вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не забезпечить в повній мірі належного проведення досудового розслідування та судового розгляду.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України капітана поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 30.10.2024 року включно (в межах строку досудового розслідування).
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 303, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 369 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 303, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 369 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, його наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідча у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, та дані про особу підозрюваного, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваному винятковий запобіжний захід.
Всупереч тверджень апелянта, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про недостатність підстав для відмови в задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, або домашнього арешту, як про це просив захисник у суді першої інстанції та у апеляційній скарзі.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 303, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 369 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянта про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Колегія суддів зауважує, що беззаперечних доказів того, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді не надано та матеріали провадження таких доказів не містять, а тому перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою немає.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання має неповнолітню дитину, проживає разом з сином інвалідом третьої групи, який фактично безпорадний внаслідок тривалого захворювання та знаходиться на його утриманні, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тобто, законодавцем встановлено певний процесуальний запобіжник, що унеможливлює обмеження прав особи поза межами кримінального провадження.
Станом на час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року вичерпала свою дію 30 жовтня 2024 року.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 20.05.2019 року у справі № 532/308/15-к (провадження № 13-23зво19), скасування такої ухвали про обрання запобіжного заходу, яка вже виконана, в жодному разі не може призвести до відновлення прав особи.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 вересня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4