Справа №759/18776/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6566/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
11 листопада 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Талас Киргизія, громадянки України, з середньо-технічною освітою, розлученої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваної ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 рокузадоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження № 12023250000000018 від 15.01.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Продовжено підозрюваній ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 листопада 2024 року включно, з утриманням її в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначено підозрюваній ОСОБА_7 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на неї обов'язків, а саме 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., після внесення якої ОСОБА_10 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави, покладено на підозрювану ОСОБА_7 строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до органу досудового розслідування, прокурора, суду із встановленою періодичністю; не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, невиконання яких тягне можливість застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали визначено до 16 листопада 2024 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року та застосувати щодо ОСОБА_7 інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме, нічний домашній арешт, поклавши на неї обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що доводи прокурора, які в своїй ухвалі підтримав суддя, зводяться виключно до припущень, що не може слугувати підставою для застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з тим, судом не було взято до уваги особу підозрюваної та її стан здоров'я.
Захисник вважає, що якщо ОСОБА_7 і вчинила кримінальне правопорушення, то це кримінальне правопорушення кваліфікується не за такими тяжкими статтями.
Так, апелянт зазначає, що підозрювана з сином проживали у будинку, який складався з двох частин, в одній з яких знаходилась майстерня сина, у якій він займався ремонтом автомобілів. Про те, що син виготовляв наркотичні речовини, ОСОБА_7 не було відомо, так, вона бачила, що син змішує якісь хімічні рідини в рідкому вигляді, але що це є ланкою виготовлення наркотиків, їй відомо не було.
Апелянт вказує, що підозрюваній майже 60 років, вона ніколи раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, все життя працювала. Також, у ОСОБА_7 значні проблеми зі здоров'ям (мікробна екзема, міжреберна невралгія, атеросклеротична хвороба серця, гіпертонічна хвороба 2 стадії), та за час перебування у СІЗО стан її здоров'я значно погіршився, і погіршується з кожним місяцем.
До того ж, повідомити якісь обставини, які б були цікаві слідству, щодо кримінального провадження ОСОБА_7 не може, оскільки нічого не знає, і органам досудового розслідування це відомо.
Відтак, апелянт вважає, що подане клопотання є формальним, без визначення будь-яких доводів і без посилання на докази, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти таким ризикам.
Наголошує також на тому, що на сьогоднішній день щодо особи діє презумпція невинуватості, підозра ґрунтується тільки на припущеннях органів слідства.
Оскільки взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і належної поведінки, захисник вважає, що є всі підстави для обрання підозрюваній ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12023250000000018 від 15.01.2023 року за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_20 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч.1 ст. 263 КК України, ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_26 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_27 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.
16.01.2024 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
16.01.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 17.01.2024 року щодо підозрюваної ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 10 березня 2024 року включно.
Постановою заступника Генерального прокурора від 26.02.2024 року, строк досудового розслідування продовжено до 10.04.2024 року.
06.03.2024 року Святошинським районним судом міста Києва продовжено запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, до 10.04.2024, включно.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 27.03.2024 року продовжено строк досудового розслідування до 12 місяців, тобто до 10.01.2025 року.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 08.04.2024 року продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 06.06.2024 року, включно, із визначенням застави в розмірі 242 240 гривень 00 коп.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 30.05.2024 року підозрюваній ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28.07.2024 року включно, із визначенням застави в розмірі 242 240 гривень 00 коп.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 23.07.2024 року підозрюваній ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 20.09.2024 року включно, із визначенням застави в розмірі 242 240 гривень 00 коп.
16.09.2024 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_28 , за погодженням з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що для закінчення досудового розслідування та звернення до суду з обвинувальним актом, необхідно провести ще ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, зокрема: долучити до матеріалів кримінального провадження висновки вже призначених судових експертиз дослідження матеріалів, речовин, виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», судових молекулярно-генетичних експертиз, судових експертиз дослідження зброї за експертною спеціальністю 3.1 «Балістичне дослідження вогнепальної зброї та бойових припасів до неї», комплексних судових молекулярно-генетичних, дактилоскопічних експертиз та експертиз дослідження матеріалів, речовин, виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів»; зняти гриф секретності та долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали проведених негласних слідчих (розшукових) дій;зняти гриф секретності та долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали, на підставі яких проведено негласні слідчі (розшукові) дії (клопотання та ухвали); завершити огляди речей та документів, вилучених під час проведення обшуків та тимчасових доступів до речей та документів; долучити до матеріалів кримінального провадження матеріали за результатами виконаних доручень наданих оперативним підрозділам;провести аналіз отриманої від операторів мобільного зв'язку, оператора поштового зв'язку ТОВ «Нова пошта» та банківських установ інформації; встановити канали надходження прекурсорів та реагентів, необхідних для виготовлення наркотичних засобів та психотропних речовин; встановити інших осіб, причетних до вчинення злочинів, вчинених зазначеною злочинною організацією та повідомити останнім про підозру; перевірити підозрюваних у даному кримінальному провадженні на причетність до вчинення інших злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, досудове розслідування яких, здійснюється слідчими Головного слідчого управління Національної поліції та територіальних підрозділів;встановити спосіб пошуку «клієнтів» та безпосередніх осіб, які купували наркотичні засоби та психотропні речовини в учасників вказаної злочинної організації; встановити майно підозрюваних з метою вирішення питання щодо накладення арештів для подальшої конфіскації як додаткової міри покарання; після встановлення майна підозрюваних, звернутися до суду з метою отримання відповідних ухвал про накладення арештів на таке майно; на підставі отриманих висновків судових експертиз, розсекречених матеріалів за результатами проведення НСРД, матеріалів виконання доручень та проведених оглядів речей та інформації, отриманих в ході проведення тимчасових доступів до речей та документів, скласти повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та вручити підозрюваним у вказаному провадженні, а також іншим учасникам групи; виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, які необхідні для закінчення досудового розслідування у цьому провадженні;виконати вимоги ст. 290 КПК України; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Здійснення вищевказаних процесуальних, слідчих (розшукових) дій під час здійснення досудового розслідування необхідно для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення, оскільки в подальшому під час проведення судового розгляду даного провадження вони можуть мати доказове значення винуватості підозрюваних осіб. Обставини, що перешкодили здійснити вищевказані процесуальні, слідчі (розшукові) дії - тривалість проведення та значний обсяг призначених у кримінальному провадженні експертиз, які на даний час не закінчені, значний обсяг слідчих (розшукових) дій, тривалість процедури зняття грифів секретності з матеріалів НСРД.
Вказані обставини свідчать про те, що закінчення досудового розслідування на даному етапі є неможливим та потребує додаткового строку досудового розслідування, оскільки результати цих процесуальних дій мають суттєве значення для кримінального провадження, тобто для забезпечення повного та неупередженого розслідування, а також для виконання основного завдання кримінального провадження, що визначене ст. 2 КПК України, щоби кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.
Провести зазначені слідчі (розшукові) та процесуальні дії до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, неможливо у зв'язку із характером вчинених кримінальних правопорушень, специфікою розслідування даного роду злочинів, об'ємністю кримінального провадження, перевіркою підозрюваних на вчинення інших кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, великим обсягом призначених судових експертиз, виконання яких вплине на остаточну кваліфікацію дій підозрюваних, а також у зв'язку із іншими об'єктивними обставинами, які перешкоджали завершити досудове розслідування у зазначений строк.
Також, слідчий в клопотанні зазначив, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, підозрювана ОСОБА_7 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому вона підозрюється.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене з прокурором третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження № 12023250000000018 від 15.01.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Продовжено підозрюваній ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 листопада 2024 року включно, з утриманням її в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Визначено підозрюваній ОСОБА_7 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на неї обов'язків, а саме 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., після внесення якої ОСОБА_10 підлягає звільненню з під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.
У разі внесення застави, покладено на підозрювану ОСОБА_7 строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до органу досудового розслідування, прокурора, суду із встановленою періодичністю; не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, не виконання яких тягне можливість застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали визначено до 16 листопада 2024 року включно.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, його наслідки, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, а також з огляду на дані про особу підозрюваної.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваної, її вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження щодо ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
Ураховуючи конкретні обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, та дані про особу підозрюваної, колегія суддів вважає, що стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому слідчий суддя обґрунтовано продовжив підозрюваній винятковий запобіжний захід.
Всупереч тверджень апелянта, колегією суддів встановлено, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, які на даний час не зменшилися та продовжують існувати, що підтверджується вищевикладеним.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваній запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
З огляду на викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваній кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, продовживши строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваної, її майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, дійшов висновку про визначення підозрюваній застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій, доведеність її винуватості, у тому числі правильність кваліфікації її дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянта про недоведеність продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих їй дій, дані про особу підозрюваної у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Щодо тверджень апелянта, що у ОСОБА_7 значні проблеми зі здоров'ям, та за час перебування у СІЗО стан її здоров'я значно погіршився, колегія суддів зазначає, що доказів того, що ОСОБА_7 за станом здоров'я не може утримуватись під вартою, слідчому судді не надано, а також не надано їх і колегії суддів під час апеляційного розгляду.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що особам, які утримуються під вартою, надається медична допомога у встановленому законом порядку.
Посилання захисника на дані, що характеризують особу підозрюваної, не спростовують висновків суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням обставин кримінального провадження, наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді щодо необхідності продовження застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для застосування щодо останньої більш м'яких запобіжних заходів не вбачається.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , поданої в інтересах ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2024 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4