Справа № 758/2964/24
Провадження № 11-кп/824/5437/2024 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_1
05 листопада 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 ,-
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , строком на 60 діб, тобто до 08 листопада 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Таке рішення, суд мотивував тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, не змінились, а інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, тому суд прийшов до висновку, що підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу не має.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Оболонського районного суду м. Києва скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В обґрунтування своїй апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначає, що оскаржувана ухвала винесена незаконним складом суду тому підлягає скасуванню.
Також апелянта стверджує, що ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 29.01.2024 про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не набрала законної сили і не могла бути продовжена внаслідок подання на неї апеляційної скарги, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 400 КПК України.
Крім того, ОСОБА_5 просить розглянути апеляційну скаргу у порядку, передбаченому ч. 3 та ч. 4 ст. 4221 КПК України.
Прокурор, будучи належним чином повідомленими про судовий розгляд до суду не з'явився. Клопотання про розгляд апеляційної скарги за його участі до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 4221 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Правовими приписами ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується та особисті обставини його життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. ч. 6 та 7 ст. 176 цього Кодексу.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно досліджено всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу.
Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання, врахував тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , дані про його особу та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ступінь яких не зменшився, що на даний час виключає можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і підтверджують на даному етапі провадження, потребу в подальшому триманні під вартою. З огляду на викладене, підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів критично ставиться до доводів обвинуваченого про те, що ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 29.01.2024 про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не набрала законної сили і не могла бути продовжена внаслідок подання на неї апеляційної скарги, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 400 КПК України, оскільки відповідно до зазначених положень Закону подання апеляційної скарги, зокрема, на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи ОСОБА_5 про те, що ухвала винесена незаконним складом суду, не заслуговують на увагу, оскільки свідчать про незгоду обвинуваченого з процесуальними рішенням суду, ухваленими під час розгляду кримінального провадження, зокрема про відмову у задоволенні заяви про відвід судді, та є такими, що не впливають на правильність висновків викладених в оскаржуваній ухвалі про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
За таких обставин судом першої інстанції не було допущено істотних порушень вимог КПК України при вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 не впливає на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а тому оскаржувану ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 вересня 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3