Справа № 369/11654/24
№ апеляційного провадження: 33/824/5072/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Гришко О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
05 листопада 2024 року суддя Київського апеляційного суду Крижанівська Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника Мар'яна Івана Степановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року, винесену за результатами розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою захисник Мар'ян І.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, просив, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи. Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що вбачається з відеозапису, наявного в матеріалах справи. Вказує, що лікар-нарколог не проводив огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння, натомість встановив діагноз алкогольного сп'яніння клінічно. Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги рапорт працівника поліції від 07 липня 2024 року, не зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин. Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Звертає увагу на те, що у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом не в стані алкогольного сп'яніння, а з ознаками сп'яніння, що в розумінні положень ст. 130 КУпАП не може вважатися адміністративним правопорушенням та не тягне за собою адміністративної відповідальності. Також звертає увагу на те, що працівники поліції не зафіксували належним чином підставу зупинення транспортного засобу, а відтак зупинка ОСОБА_1 не може вважатися законною. Вказані обставини свідчать про те, що працівниками УПП в Київській області допущено порушення процесуальних норм під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому такий протокол не є допустимим доказом у справі. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом.
В судове засідання ОСОБА_1 , його захисник Мар'ян І.С. та прокурор не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Захисник Мар'ян І.С. направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 , в якому вказав, що апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі. Відтак, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 250, ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.
Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 101718, в якому зазначено, що 07 липня 2024 року о 21 год. 05 хв. в с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, 123, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).
До протоколу було долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапорт працівника поліції та CD диски із відеозаписами з нагрудної камери працівника поліції (а.с. 4, 5, 6).
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.
Виходячи з вказаних норм законодавства, сама по собі відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння є складом адміністративного правопорушення та тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була пред'явленавимога щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, та забезпечена можливість для виконання водієм вказаного вище обов'язку. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, проте в подальшому почав ставити умови лікарю-наркологу та працівникам поліції, за яких він буде проходити огляд на стан сп'яніння, зокрема, вказував, що пройде огляд лише після огляду на стан сп'яніння працівників поліції. Жодних дій, спрямованих на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 не вчинив, в зв'язку з чим поведінка останнього була обґрунтовано розцінена лікарем-наркологом та працівниками поліції як відмова від проходження такого огляду.
З відеозаписів вбачається, що працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки такої відмови, а також роз'яснено його права та обов'язки, однак, на неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 згоди не надав. Як наслідок, обов'язок, встановлений п. 2.5 Правил дорожнього руху водій, не виконав (а.с. 6).
ОСОБА_1 не спростовував факт відмови ним від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
За таких обставин, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи захисника ОСОБА_1 про те, що останній не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння судом оцінюються критично, та розцінюються такими, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності та спростовуються переглянутим відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, на якому чітко зафіксовано як працівники поліції та лікар-нарколог неодноразово пропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, однак водій жодних дій, спрямованих на проходження огляду не вчинив та намагався його уникнути.
Посилання захисника ОСОБА_1 на те, що лікар-нарколог не проводив огляд останнього на стан сп'яніння, натомість встановив діагноз алкогольного сп'яніння клінічно, є безпідставними, оскільки лікар-нарколог не проводив огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння в зв'язку з його відмовою.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано взяв до уваги рапорт працівника поліції від 07 липня 2024 року, не зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, також є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_1. про те, що працівники поліції не зафіксували належним чином підставу зупинення транспортного засобу та допустили порушення процесуальних норм під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки такі доводи не спростовують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника Мар'яна І.С., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення, а постанова Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року - залишенню без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу захисника Мар'яна Івана Степановича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Крижанівська