Справа № 759/17245/24
№ апеляційного провадження: 33/824/5056/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Жмудь В.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
05 листопада 2024 року суддя Київського апеляційного суду Крижанівська Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року, винесену за результатами розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Не погоджуючись із вказаною постановою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просила скасувати оскаржувану постанову в частині звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Також порушила питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.
Як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що копію оскаржуваної постанови вона отримала лише 09 жовтня 2024 року, відтак, вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року нею пропущено з поважних причин.
В обґрунтування підстав для скасування постанови суду ОСОБА_1 посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи. Зазначає, що до матеріалів справи було долучено достатньо доказів, які свідчать про наявність в діяннях ОСОБА_2 домашнього насильства психологічного та економічного характеру. Крім того ОСОБА_2 раніше вже було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП зі звільненням від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за подібних обставин, що вбачається з постанови Святошинського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року у справі № 759/22938/23. Відтак, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за вчинення вищевказаного правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив провадження у справі закрити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вважаю, що ОСОБА_1 підлягає поновленню строк на апеляційне оскарження, проте, апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову суду було винесено 09 вересня 2024 року.
Згідно розписки ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, копію постанови Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року ОСОБА_1 отримала 09 жовтня 2024 року (а.с. 25).
11 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
Враховуючи викладене, вважаю, що вказані ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року є поважними.
Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Разом з тим, враховуючи характер вчиненого правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення є малозначним, а тому, вважав за можливе звільнити останнього від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.
Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №584113 від 17 серпня 2024 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 17 серпня 2024 року приблизно о 19:30 год., за адресою: АДРЕСА_1 , навмисно застосував дії психологічного та економічного характеру (морально докучав, маніпулював, пошкодив двері) відносно колишньої дружини ОСОБА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с. 1).
До протоколу було долучено рапорт оперативного чергового Святошинського УП ГУНП в м. Києві від 18 серпня 2024 року, рапорт інспектора СПДН Святошинського УП ГУНП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Ф. Байрамова від 18 серпня 2024 року, заяву ОСОБА_1 , письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 17 серпня 2024 року та довідку інспектора СПДН Святошинського УП ГУНП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Ф. Байрамова від 17 серпня 2024 року про те, що ОСОБА_2 протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП не притягувався (а.с. 2-3, 4, 5, 6, 7, 10).
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, і такі діяння є умисними.
Згідно зі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
За змістом даної норми закону, малозначне правопорушення - це діяння, яке не становить великої громадської небезпеки, не заподіяли або не здатні були заподіяти скільки-небудь значної шкоди громадським або державним інтересам, так само як правам і свободам громадян чи іншим охоронюваним законом цінностям.
Як вбачається зі змісту постанови Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року, суд визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та врахувавши характер вчиненого правопорушення, те, що дії ОСОБА_2 фактично не спричинили шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, звільнив його від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, в повній мірі дотримався вимог закону, з'ясував усі фактичні обставини справи, дослідив наявні у матеріалах справи докази, дав їм оцінку та з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази завдання потерпілій матеріальної шкоди, жодних тяжких наслідків своїми діями ОСОБА_2 нікому не завдав, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість звільнення його від адміністративної відповідальності.
При цьому, оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що твердження ОСОБА_1 щодо помилкових висновків суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови, а саме в частині звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ОСОБА_1 не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Постанова Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року в частині визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, учасниками провадження у справі про адміністративне правопорушення не оскаржена, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перевірки правильності висновків суду в цій частині.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року - залишенню без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 09 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Крижанівська