29 жовтня 2024 року місто Київ
справа № 756/13076/15-ц
апеляційне провадження № 22-ц/824/11610/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання:Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва у складі судді Белоконної І.В. від 25 січня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст обставин справи
У вересні 2015 року ПАТ "ПроКредит Банк" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Позов мотивовано тим, що 25 вересня 2014 року між позивачем та ТОВ"Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" укладено договір про надання овердрафту (кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит в розмірі ліміту 500 000 грн, процентна ставка 24 % річних, строк дії овердрафту з 25 вересня 2014 року по 26 вересня 2016 року.
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 25 вересня 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено договори поруки.
ТОВ"Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" не належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 28 вересня 2015 року борг за договором становив 574 917 грн 22 коп., який складався з боргу по капіталу - 499 628 грн 35 коп.; боргу по процентах по графіку - 40 495 грн 99 коп.; боргу по процентах за неправомірне користування кредитом - 3 330 грн 86 коп.; пеня - 31 462 грн 02 коп.
Ураховуючи вищенаведене, ПАТ "ПроКредит Банк" просило суд стягнути солідарно з ТОВ"Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заборгованість в сумі 574 917 грн 22 коп.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року позов ПАТ "ПроКредит Банк" задоволено. Стягнуто солідарно з ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс", ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" заборгованість за Договором про надання овердрафту № 103.44940 від 25 вересня 2014 року в розмірі 574 917 грн. 22 коп., яка складається з: боргу по капіталу - 499 628 грн. 35 коп.; боргу по процентах по Графіку - 40 495 грн. 99 коп.; боргу по процентах за неправомірне користування кредитом - 3 330 грн. 86 коп.; пеня - 31 462 грн. 02 коп. Стягнуто з ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" на користь ПАТ "ПроКредит Банк" судові витрати в розмірі 2 874 грн. 59 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" судові витрати в розмірі 2 874 грн. 59 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" судові витрати в розмірі 2 874 грн. 59 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" не належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, а тому заборгованість повинна бути стягнута з позичальника та поручителів, з якими банком було укладено відповідні договори.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1 .
Скаржник зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактичного надання кредиту ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" та використання вказаних коштів. Вказує, що позивач направив вимогу про дострокове повернення коштів ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" на адресу, яка не відповідає зазначеній в договорі, а тому вважає звернення до суду із позовом необґрунтованим та передчасним.
Зміст апеляційної скарги свідчить, що судове рішення оскаржується в частині вирішення позовних вимог ПАТ "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1 . В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
Представник АТ "ПроКредит Банк" - Бенедюк С.С. в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 25 вересня 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" укладено договір про надання овердрафту № 103.44940 (кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит на таких умовах: розмір ліміту 500 000 грн, процентна ставка 24 % річних, строк дії овердрафту з 25 вересня 2014 року по 26 вересня 2016року (том І а.с.8-11).
Пунктом 2.1 договору овердрафту встановлено, що овердрафт повинен бути повністю погашеним не пізніше дня припинення його дії.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 25 вересня 2014 року між ПАТ "ПроКредит Банк"та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 укладено договори поруки № 267745-ДП3 і № 339634-ДП1 відповідно.
Відповідно дорозрахунку заборгованості, станом на 28 вересня 2015 року за ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс" рахується заборгованість за кредитним договором в сумі 574 917 грн 22 коп., яка складається з: боргу по капіталу - 499 628 грн 35 коп; боргу по процентах по графіку -40 495 грн 99 коп.; боргу по процентах за неправомірне користування кредитом -3 330 грн 86 коп.; пеня -31 462 грн 02 коп.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою (частина 1 статті 546 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Колегія суддів ураховує, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Розмір зобов'язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Банк на обґрунтування позовних вимог долучив до позовної заяви копії договорів кредиту та поруки, а також розрахунок заборгованості.
Однак, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75 (у редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 та інших.
Розрахунок заборгованості, на який посилається банк у позові, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а тому не може вважатись належним доказом існування боргу.
Інших доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, виписки за рахунками ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Цементний альянс", відкритих в АТ "ПроКредит Банк", позивачем суду надано не було.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що банк довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та заборгованості, що заявлена до стягнення, а тому висновки суду в частині вирішення позовних вимог банку до поручителя ОСОБА_1 не можуть вважатись правильними.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги банку в повному обсязі, не урахував і те, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, банк відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання.
Так, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 14-10цс18 вказано, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позивальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, після направлення АТ "ПроКредит Банк"20 липня 2015 року вимог про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом банк втратив право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, а також пеню.
Пунктом 4.3 кредитного договору, та змістом вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом 5 банківських днів з дня відправлення (вручення) позичальнику чи поручителям вимоги.
Тобто, згідно вимоги повне погашення кредитну мало відбутися не пізніше 25 липня 2015 року.
У вимогах банк зазначив, що борг, який підлягає погашенню у повному обсязі, станом на дату вимоги (16 липня 2015 року), складає: 499 628 грн 35 коп. - капітал дострокового погашення, 13 612 грн 10 коп. - борг по процентам, 1 563 грн 69 коп. - пеня, а всього 514 804 грн 14 коп.
Водночас у розрахунку заборгованості, долученому до позовної заяви убачається, що банк, після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту продовжив нараховувати проценти та пеню до кінця вересня 2015 року. Згідно розрахунку заборгованості станом на 28 вересня 2015 року, заборгованість за кредитним договором складає 574 917 грн 22 коп., яка складається з: боргу по капіталу - 499 628 грн 35 коп.; боргу по процентах по Графіку - 40 495 грн 99 коп.; боргу по процентах за неправомірне користування кредитом - 3 330 грн 86 коп.; пеня - 31 462 грн 02 коп.
Оскільки строк кредитування за наданим відповідачу кредитом закінчився у липні 2015 року, вимоги банку про стягнення відсотків та пені, нарахованих після липня 2015 року (закінчення строку кредитування) є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Також, колегія суддів вважає за необхідне відмітити і таке.
Як зазначалося вище, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що в разі укладення кількох договорів поруки, які забезпечують виконання одного зобов'язання, виникає декілька самостійних зобов'язань, сторони яких (поручителі) перебувають у правовідносинах з одним боржником, проте не пов'язані правовідносинами між собою. У такому разі кожен поручитель відповідає перед кредитором боржника в обсязі та відповідно до умов договору поруки, стороною якого він є.
Порука декількох осіб може визначатися як спільна в разі укладення договору поруки кількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише в такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).
Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою.
У справі, яка переглядається, предметом спору є окремі договори поруки, за якими кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники за порушення умов одного й того ж кредитного договору.
З огляду на викладене, й, на відсутність положень про солідарну відповідальність поручителів у нормах чинного законодавства та в умовах договорів поруки, відсутні підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини 3 статті 554 ЦК України.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, на вказане уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про солідарне стягнення з поручителів заборгованості за окремими договорами поруки.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, а тому вказане судове рішення, в оскаржуваній частині, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судового збору.
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, з ПАТ "ПроКредит Банк" підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 311 грн 88 коп.
Керуючись статтями 294, 367, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2016 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судового збору скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4 311 грн 88 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді: