29 жовтня 2024 року місто Київ
справа № 359/4332/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/13494/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Борець Є.О. від 22 квітня 2024 року у справі за позовом виконуючого обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради, до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про усунення перешкод у користуванні та розпоряджанні земельними ділянками шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності на ці об'єкти нерухомого майна та повернення земельних ділянок,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року виконуючий обов'язки керівника Бориспільської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради посилаючись на те, що розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 24 липня 2008 року № 4928 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; розпорядженням від 25 липня 2008 року № 5037 - затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1,8368 га для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; розпорядженням від 25 липня 2008 року № 5039 - затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради Бориспільського району.
На підставі вказаних розпоряджень ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 680785, ОСОБА_4 - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 680786, а ОСОБА_5 - державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 680787.
25 грудня 2008 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_5 відчужив у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,8386 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Головурівської сільської ради Бориспільського району. 22 липня 2010 року на підставі цього договору ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 326995.
30 грудня 2008 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_4 відчужила у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900: 03:002:0200 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Головурівської сільської ради Бориспільського району. В той же день ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 відчужив у власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Головурівської сільської ради Бориспільського району.
22 липня 2010 року на підставі вказаних договорів ОСОБА_6 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 326994 та серії ЯЛ № 326997. В цей же день ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_7 договори купівлі-продажу земельних ділянок, за якими ОСОБА_6 відчужила у власність останньої земельні ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198 та площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Головурівської сільської ради Бориспільського району. В той же день ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_4 відчужила у власність останньої земельну ділянку площею 1,8368 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Головурівської сільської ради Бориспільського району.
9 квітня 2019 року ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_1 договори купівлі-продажу земельних ділянок, за якими ОСОБА_7 відчужила у власність відповідача земельні ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198, площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 та площею 1,8386 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Головурівської сільської ради Бориспільського району. Рішеннями державного реєстратора Пристоличної сільської ради Стариченко К.І. від 6 жовтня 2022 року № 65052883, № 65051473 та № 65052671 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на придбані ним земельні ділянки.
Позивач зазначає, що придбані відповідачем земельні ділянки повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та острови акваторії Канівського водосховища на річці Дніпро.
Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року, визнано недійсними: розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 25 липня 2008 року № 4928, № 5037 та № 5039, державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 326994 та серії ЯЛ № 326997, видані 22 липня 2010 року на ім'я ОСОБА_6 , та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 326995, виданий 22 липня 2010 року на ім'я ОСОБА_4 ; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельні ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198, площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 та площею 1,8386 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Головурівської сільської ради Бориспільського району.
Посилаючись на те, що подальше відчуження вказаних земельних ділянок у власність ОСОБА_1 унеможливлює використання об'єктів нерухомого майна Вороньківською сільською радою, позивач просив суд усунути перешкоди у здійсненні Вороньківською сільською радою повноважень щодо користування та розпоряджання земельними ділянками площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198, площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200, площею 1,8386 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованими на території Головурівської сільської ради Бориспільського району, шляхом скасування рішень державного реєстратора Пристоличної сільської ради Стариченко К.І. від 6 жовтня 2022 року № 65052883, № 65051473 та № 65052671, а також повернення вказаних земельних ділянок від ОСОБА_1 на користь Вороньківської сільської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2024 року позов виконуючого обов'язки керівника Бориспільської окружної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради, задоволено. Зобов'язано усунути перешкоди у здійсненні Вороньківською сільською радою повноважень щодо користування та розпоряджання земельними ділянками площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198, площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 та площею 1,8386 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованими на території Головурівської сільської ради Бориспільського району, шляхом скасування рішень державного реєстратора Пристоличної сільської ради Стариченко К.І. від 6 жовтня 2022 року № 65052883, № 65051473 та № 65052671 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вказані земельні ділянки. Зобов'язано усунутиперешкоди у здійсненні Вороньківською сільською радою повноважень щодо користування та розпоряджання земельними ділянками площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198,
площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 та площею 1,8386 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованими на території Головурівської сільської ради Бориспільського району, шляхом повернення вказаних земельних ділянок від ОСОБА_1 на користь Вороньківської сільської ради. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури витрати на оплату судового збору в розмірі 5 368 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, що встановлено у справі № 359/281/8-ц, а тому не могли бути відведені у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства, та в подальшому відчужені на користь ОСОБА_1 . Наведене є достатньою підставою для скасування рішень державного реєстратора та витребування земельних ділянок від останнього власника. При цьому задоволення позову не призведе до надмірного індивідуального тягаря для відповідача та є цілком співрозмірним заходом допущеному ним свавільному порушенню земельного законодавства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Скаржник зазначає, що всі документи суду щодо цієї справи (включаючи ухвали суду про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви, судові повістки тощо) направлялись судом на адресу відповідача: АДРЕСА_1 . У той же час, з 15 лютого 2022 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (приватний будинок), що підтверджується Інформацією про задеклароване місце проживання особи. Отже відповідач неналежним чином повідомлявся про розгляд даної справи, тільки 15 січня 2024 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та отримав ухвалу про відкриття провадження у справі. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 жовтня 2023 року, було закрито підготовче провадження по справі. В подальшому ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2023 року, на стадії розгляду справи по суті, залучено ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. При цьому представнику відповідача було відмовлено у задоволенні клопотання про привернення на стадію підготовчого провадження, що порушує принцип змагальності учасників судового процесу і статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Матеріали справи не містять доказів, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, а посилання суду на судові рішення у справі № 359/281/18-ц є
неприйнятним, оскільки ОСОБА_1 не був її учасником, а отже встановлені факти, не є преюдиційними в силу частини 4 статті 82 ЦПК України.
ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, оскільки набув право власності на них у встановленому законом порядку від осіб, які мали право на їх відчуження у спірний період, а тому підстави для їх витребування відсутні.
Крім того, вимога про скасування рішень державного реєстратора є неналежним способом захисту. Більше того, реєстрація проводилась на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 березня 2022 року у справі № 320/9673/21, яке набрало законної сили.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Учасники справи відзиви на апеляційну скаргу до суду не подали.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.
Прокурор Недвига Н.О. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила залишити рішення суду без змін.
Інші учасники справи в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 24 липня 2008 року № 4928 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; розпорядженням від 25 липня 2008 року № 5037 - затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 1,8368 га для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; розпорядженням від 25 липня 2008 року № 5039 - затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Головурівської сільської ради Бориспільського району (том І а.с. 30-35).
На підставі вказаних розпоряджень Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі були видані наступні державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 680786, що посвідчує право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського
району; серії ЯЖ № 680785, що посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району: серії ЯЖ № 680787, що посвідчує право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 1,8368 га, з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району.
25 грудня 2008 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу відчужив належну йому земельну ділянку на користь ОСОБА_4 . У зв'язку з цим ОСОБА_4 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 326995, що посвідчує її право власності на земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району.
30 грудня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу відчужили належні їм земельні ділянки на користь ОСОБА_6 . У зв'язку з цим ОСОБА_6 отримала державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 326997 та ЯЛ №326994 з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198 та 3220882900:03:002:0200 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Головурівської сільської ради Бориспільського району.
22 липня 2010 року ОСОБА_6 уклала з ОСОБА_7 договори купівлі-продажу земельних ділянок, за якими ОСОБА_6 відчужила у власність останньої земельні ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198 та площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Головурівської сільської ради Бориспільського району. В той же день ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_7 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_4 відчужила у власність останньої земельну ділянку площею 1,8368 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Головурівської сільської ради Бориспільського району.
Згідно листа ДП "Київгеоінформатика" № 01-01/445 від 4 серпня 2017 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200, 3220882900:03:002:0220 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та острови акваторії Канівського водосховища на річці Дніпро (том І а.с.36-39).
9 квітня 2019 року ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_1 договори купівлі-продажу земельних ділянок, за якими ОСОБА_7 відчужила у власність відповідача земельні ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198, площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 та площею 1,8386 га з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовані на території Головурівської сільської ради Бориспільського району. Рішеннями державного реєстратора Пристоличної сільської ради Стариченко К.І. від 6 жовтня 2022 року № 65052883, № 65051473 та № 65052671 за
ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на придбані ним земельні ділянки (том І а.с. 42-43, 46-47, 50-51).
Постановою Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року, у справі № 359/281/18 задоволено позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_7 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння. Визнано недійсними розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 5039 від 25 липня 2008 року, № 4928 від 24 липня 2008 року, № 5037 від 25 липня 2008 року; визнано недійсними державні акти серії ЯЛ № 326997 від 22 липня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198 площею 2,0000 га; серії ЯЛ № 326994 від 22 липня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0200 площею 2,0000 га; серії ЯЛ № 326995 від 22 липня 2010 року на земельну ділянку з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 площею 1,8368 га, якими посвідчено право власності ОСОБА_7 на земельні ділянки, які розташовуються на території Головурівської сільської ради Бориспільського району; витребувано на користь держави, в особі Київської обласної державної адміністрації із чужого незаконного володіння ОСОБА_7 земельні ділянки з кадастровим номером 3220882900:03:002:0198 площею 2,0000 га; з кадастровим номером 3220882900:03: 002:0200 площею 2,0000 га; з кадастровим номером 3220882900:03:002:0220 площею 1,8368 га, які розташовуються на території Головурівської сільської ради Бориспільського району. Стягнуто з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_7 на користь Бориспільської місцевої прокуратури Київської області судовий збір у сумі 30 997 грн 63 коп. по 15 498 грн 82 коп. з кожного.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).
Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Також відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 ЗК України).
Відповідно до частини 1 статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини 2 статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина 4 статті 59 ЗК України).
Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, оскільки є землями водного фонду України.
Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.
Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України "Про землеустрій".
Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зокрема, власник має право витребувати своє майно як з чужого незаконного володіння, так і від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України.)
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі
№ 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі
№ 504/2864/13-ц).
Як убачається з копії листа ДП "Київгеоінформатика" № 01-01/445 від 4 серпня 2017 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0198, 3220882900:03:002:0200, 3220882900:03:002:0220 повністю накладаються на землі водного фонду, а саме на водну поверхню та острови акваторії Канівського водосховища на річці Дніпро (том І а.с.36-39).
Відповідна обставина встановлена і у постанові Київського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 червня 2020 року, у справі № 359/281/18 за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_7 про визнання недійсним розпоряджень, державних актів на право власності на земельну ділянку, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Надавши належну оцінку вказаним доказам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, які не могли бути відведені у приватну власність громадян для ведення особистого селянського господарства, а тому підлягають витребуванню із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (останнього набувача).
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки це підтверджується копією листа ДП "Київгеоінформатика" № 01-01/445 від 4 серпня 2017 року, схемою накладення земельних ділянок, що у сукупності не викликає сумнівів в достовірності цих фактів.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що оцінка правомірності виділення спірних земельних ділянок у приватну власність вже надана у справі № 359/281/18.
Посилання у апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема в частині неналежного повідомлення і відмови у поверненні на стадію підготовчого провадження для забезпечення прав відповідача, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до пункту 3 частини 1статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
Відповідно до пунктів 5, 7, 8 частини 2статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.
За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (пункт 3 частини 2 статті 200 ЦПК України).
З матеріалів справи убачається, що підготовче провадження у справі було закрито 13 жовтня 2023 року і дійсно, сторона відповідача не приймала участі у підготовчих засіданнях.
Разом з тим, права відповідача, зокрема на подання відзиву на позовну заяву, подання нових доказів були поновлені судом першої інстанції (том І а.с. 194-219,236-238), а тому відсутні підстави для висновку про недотримання судом першої інстанції процесуальних норм, які призвели до порушення принципу змагальності.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини 5 статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (зазначений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі
№ 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).
Задоволення у даній справі вимог щодо скасування рішень про державну реєстрацію разом із вимогою про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння є допустимим, не впливає на суть вирішеного спору, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Втручанні держави у право мирного володіння спірними земельними ділянками водного фонду є легітимною метою контролю за використанням земель згідно із загальними інтересами.
З огляду на зовнішні, об'єктивні, явні та видимі природні ознаки спірних земельних ділянок, відповідач, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що вони відносяться до земель водного фонду і передача їх у власність громадян є неможливим з огляду на імперативні вимоги законодавства.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді: