21 жовтня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/9565/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів : Мазурик О. Ф., Желепи О. В.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі: представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Головного управління Національної поліції у м. Києві - Лисенко В. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Астрюхіна Костянтина Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 ,
на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Григоренко І. В.
від 08 лютого 2024 року
у цивільній справі № 757/11773/23-ц Печерського районного суду м. Києва
за позовом ОСОБА_2
до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України,
Головного управління Національної поліції у місті Києві,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що слідчим відділом Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018100010009282 від 05.10.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 290 КК України. Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.10.2018 року у справі № 752/20775/18 за клопотанням слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Кузьменко І. М. накладено арешт на автомобіль марки «Toyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Зазначав, що на дату винесення слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва ухвали від 08.10.2018 року, вказаний автомобіль належав ОСОБА_2 , право власності на який встановлено за позивачем на підставі договору купівлі-продажу, відповідно до умов якого покупець ОСОБА_2 набув права власності на автомобіль марки «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , а продавець ОСОБА_4 продала вказаний автомобіль через довірену особу ОСОБА_5 . Даний документ був вилучений у ОСОБА_2 слідчим СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві та, наразі, не повернутий позивачу. Крім того, ОСОБА_2 не повернуте свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу. Вказував, що листом Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві від 16.09.2022 року за № 7821/125/47/2022 було повідомлено, що 11.11.2019 року кримінальне провадження № 12018100010009282 від 05.10.2018 року було закрито у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування в порядку п. 10 ст. 284 КПК України. Листом Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві від 01.11.2022 року № 9508/125/47/2022 було повідомлено про неможливість встановлення місцезнаходження матеріалів кримінального провадження № 12018100010009282 від 05.10.2018 року.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.10.2022 року у справі № 752/20775/18 скасовано накладений арешт на спірний автомобіль у межах кримінального провадження № 12018100010009282 від 05.10.2018 року.
Представником позивача - адвокатом Астрюхіним К.А. до Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві було подано клопотання від 29.11.2022 року та від 23.02.2023 року про негайне повернення майна, проте належний позивачу автомобіль йому не було повернуто.
Крім того, 09.03.2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Астрюхін К.А. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність слідчого Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві, що полягає у неповерненні майна визнаного речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018100010009282 від 05.10.2018 року та станом на день звернення до суду з позовом рішення у даній скарзі не було прийнято.
Зазначав, що після вилучення у ОСОБА_2 працівниками поліції автомобіля, що є предметом позову, та прийняття слідчим Слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві рішення про визнання вказаного автомобіля речовим доказом та зберігання його на спеціальному майданчику для тимчасового утримання транспортних засобів, відповідальність за зберігання автомобіля була покладена на посадових осіб ГУ НП в м. Києві та Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві, які б мали забезпечити його схоронність, проте належний ОСОБА_2 автомобіль було втрачено, чим завдано позивачу матеріальну шкоду у розмірі 493 050,00 грн відповідно до звіту № 12-011 від 03.12.2022 року про оцінку середньої ринкової вартості автомобіля «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, складеного фахівцем-автотоварознавцем ОСОБА_6 .
Крім того, внаслідок протиправних дій правоохоронних органів у зв'язку із втратою належного йому майна та необхідності витрачати час на захист свої прав, позивачу завдано і моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 50 000,00 грн.
Посилаючись на викладене, та з підстав що визначені статтями 23, 1173, 1174, 1176 ЦК України просив задовольнити позов.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2024 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі адвокат Астрюхін К. А., який діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Зазначає, що на дату винесення ухвали про накладення арешту, спірний автомобіль належав позивачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу відповідно до умов якого покупець ОСОБА_2 набув права власності на автомобіль марки «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , а продавець ОСОБА_4 продала вказаний автомобіль через довірену особу ОСОБА_5 . В подальшому, даний договір був вилучений у позивача органами слідства Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві та наразі не повернутий, як і не повернуте свідоцтво про реєстрацію спірного автомобіля. 05 жовтня 2018 року кримінальне провадження № 120181000100009282 було закрито через закінчення строку досудового розслідування, в порядку п. 10 ст. 284 КПК України. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2022 року скасовано арешт на автомобіль позивача в межах вказаного кримінального провадження. Однак, на неодноразові звернення адвоката позивача з відповідними клопотаннями про повернення автомобіля марки «Tоyota Camrу», вказаний автомобіль повернуто не було.
Таким чином, після вилучення працівниками поліції транспортного засобу в рамках кримінального провадження №12018100010009282 від 05 жовтня 2018 року у його власника ОСОБА_2 та прийняття слідчим слідчого відділу Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві рішення про визнання його речовим доказом і про його зберігання на спеціальному майдані для тимчасового утримання транспортних засобів, відповідальність за його збереження була покладена на посадових осіб Головного управління поліції у м. Києві та його структурного підрозділу Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві, які і мали б забезпечити його схоронність. Однак, слідчими Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві було втрачено не тільки матеріали кримінального провадження, а й речовий доказ - автомобіль марки «Tоyota Camrу», чим завдано матеріальної шкоди його власнику ОСОБА_2 на суму 493 050 грн.
Вважає, що з підстав що визначені статтями 23, 1173, 1174, 1176 ЦК України така шкода підлягає стягненню за рахунок відповідача.
Також зазначає, що факт тривалої протиправної бездіяльності посадової особи Голосіївського УП ГУНП в м. Києві щодо проведення досудового розслідування та надмірної тривалості досудового розслідування та невиконання вимог ухвали щодо зняття арешту та повернення майна власнику свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди.
В поданому відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Національної поліції у м. Києві, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін вважаючи його законним.
Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Представник відповідача ГУ НП у м. Києві Лисенко В. О. проти апеляційної скарги заперечила, просила її залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ГУ НП у м. Києві Лисенко В. О., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що відповідно до копії протоколу огляду місці події від 04.10.2018 року, під час огляду автомобіля марки «Toyota Camry», білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , виявлено, що автомобіль без виражених пошкоджень; у правому нижньому кутку в автомобілі виявлено номер НОМЕР_2 . Також встановлено, що вищевказаним автомобілем марки «Toyota Camry» керував громадянин ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який пред'явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , про належність на праві власності ОСОБА_2 , який перебував в вавтомобілі (а. с. 113-115).
З копії висновку експертного дослідження № 11/8046/10Д від 04.10.2018 року слідує, що об'єктом дослідження являвся автомобіль марки «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2012 року випуску, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 18.08.2017 року на праві власності належить ОСОБА_2 , встановлено, що номер кузова НОМЕР_2 легкового автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_2 змінений шляхом перебивання всього номеру; номер двигуна НОМЕР_4 легкового автомобіля «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_1 , належний ОСОБА_2 змінений шляхом перебивання всього номеру; бланк документа «Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу», серії НОМЕР_3 , яке видано 18.08.2017 року відповідає бланкам, які є в офіційному обігу (а. с. 125-128).
Відповідно до копії витягу з ЄРДР, кримінальне провадження № 12018100010009282 від 05.10.2018, року Голосіївським УП ГУ НП в м. Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 290 КК України (а. с. 35). У короткому викладі обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення заначено про те, 04.10.2028 року за адресою: м. Київ, вул. Столичне шосе, 104, було зупинено автомобіль марки «Тойота Кемрі», д.н.з. державний номер НОМЕР_1 , білого кольору, 2012 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При перевірці водійських документів та звірених номерних агрегатів було виявлено, що номер кузова змінено шляхом перебивання всього номеру.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.10.2018 року у справі № 752/20775/18 за клопотанням Слідчого СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Кузьменко І. М. накладено арешт на автомобіль марки «Tayota Camri», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 (а. с. 130-132).
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21.10.2022 року у справі № 752/20775/18 скасовано накладений арешт на автомобіль «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , у межах кримінального провадження № 12018100010009282 від 05.10.2018 року (а. с. 37). Листом Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві від 01.11.2022 року № 9508/125/47/2022 представника ОСОБА_2 - адвоката Астрюхіна К. А. повідомлено про неможливість встановлення місцезнаходження матеріалів кримінального провадження № 12018100010009282 від 05.10.2018 року (а. с. 34).
Згідно висновку експерта № 12-2/895 від 09.11.2018 року, складеного судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Є. В. Гойко, за результатами проведення трасологічної експертизи транспортного засобу, ідентифікаційний номер кузова, наданого на дослідження транспортного засобу «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , піддавався зміні шляхом знищення первинного номера кузова та подальшим нанесенням на його місце знаків номера « НОМЕР_2 ». Первинний номер кузова досліджуваного автомобіля «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , - « НОМЕР_5 » (а. с. 134-143).
11.11.2019 року Начальником СВ Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Соколовим А. В. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12018100010009282 від 05.10.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України закрито на підставі п. 10 ст. 284 КПК України у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування (а. с. 158-159).
Постановою Слідчого Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Кузьменко І. М. від 17.11.2018 року про визнання речового доказу та передачі його на зберігання, автомобіль марки «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018100010009282 від 05.10.2018 року та надано вищевказаний автомобіль ОСОБА_3 для подальшого зберігання та розпорядження (а. с. 155-156).
Відповідно до копії розписки ОСОБА_3 від 17.11.2018 року, останній 17.11.2018 року отримав на відповідальне зберігання автомобіль марки «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 (а. с. 157).
29.11.2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Астрюхін К. А. звернувся до Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві з клопотанням про негайне повернення майна, а саме автомобіля марки «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 (а. с. 38-40).
Листом Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві від 26.12.2022 року за вих. № 12001/125/47-2022, представника ОСОБА_2 - адвоката Астрюхіна К.А. повідомлено про результати розгляду клопотання про негайне повернення майна від 29.11.2022 року, зокрема, про результати проведеної трасологічної експертизи транспортного засобу та зміст висновку експерта № 12-2/895 від 09.11.2018 року та зазначено про те, що у межах кримінального провадження №12018100010009282 від 05.10.2018 року фактично було вилучено автомобіль марки «Tоyota Camrу», білого кольору, державний номер НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_5 , який не належить ОСОБА_2 (а. с. 41).
23.02.2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Астрюхін К. А. повторно звернувся до Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві з клопотанням про негайне повернення майна (а. с. 42-45).
09.03.2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Астрюхін К.А. звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність слідчого Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві, що полягає у неповерненні майна визнаного речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018100010009282 від 05.10.2018 року (а.с. 51-55).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що після закриття кримінального провадження № 12018100010009282 від 05.10.2018 року та винесення слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва ухвали від 21.10.2022 року у справі № 752/20775/18 про скасування накладеного арешту на автомобіль «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , у межах кримінального провадження № 12018100010009282 від 05.10.2018 року, він неодноразово звертався до Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві з клопотанням про повернення вилученого майна та відповідна постанова з цього питання не ухвалювалася.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що постановою слідчого Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Кузьменко І. М. від 17.11.2018 року про визнання речового доказу та передачі його на зберігання, автомобіль марки «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018100010009282 від 05.10.2018 року та надано вищевказаний автомобіль ОСОБА_3 для подальшого зберігання та розпорядження, який було прийнято на відповідальне зберігання 17.11.2018 року. Суд вважав, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів звернення у порядку визначеному п. 2 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та п. 14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» до ОСОБА_3 про повернення вилученого майна. Водночас ураховуючи, що позивачем не надано доказів володіння ним автомобілем марки «Toyota Camrу», білого кольору, державний номер НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_5 , суд дійшов висновку про те, що правові підстави для відшкодування позивачу шкоди в порядку ст. 1176 ЦК України у спосіб та в порядку, встановлений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відсутні. У зв'язку із недоведеністю, суд також вважав відсутніми підстави для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Позивач у цій справі вважає, що майнова та моральна шкода завдана йому відповідачем у зв'язку із неповерненням належного позивачу на підставі договору купівлі-продажу на праві власності автомобіля марки «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що був вилучений у ОСОБА_2 слідчим СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві у межах кримінального провадження.
Між тим, як встановлено судом, первинним номером кузова досліджуваного автомобіля «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , - є номер « НОМЕР_5 ». Вказане підтверджується завіреними копіями з матеріалів кримінального провадження, що містяться на а.с. 113-159, т.1, зокрема висновком експерта № 12-2/895 від 09.11.2018 року, складеного Судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Є.В. Гойко, за результатами проведення трасологічної експертизи транспортного засобу (а. с. 134-143).
На а.с. 149 та 154 містяться копії заяв від 17 листопада 2018 року ОСОБА_3 адресовані слідчому Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, про визнання потерпілим у кримінальному провадженні № 12018100010009282 у зв'язку із тим, що номер кузова автомобіля за вказаним вище висновком експерта від 09.11.2018 року збігається із номером кузова належного йому автомобіля, що значиться в угоні із 2016 року. Також зазначається, що до клопотання додаються договір купівлі-продажу та додаткова угода та три чеки у копіях.
На а.с. 151-152 міститься копія протоколу допиту потерпілого від 17 листопада 2018 року, за змістом якого ОСОБА_3 повідомлено про те, що автомобіль «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору ним було придбано 4.09.2012 року в автосалоні «ТОЙОТА», за адресою: м. Харків, вул. Кацарська, 2, д.н.з. НОМЕР_6 . Наприкінці вересня 2016 року автомобіль зник з місця паркування біля будинку, перебував у розшуку. 04.10.2018 року, потерпілому зателефонував інспектор відділення № 5 батальйону супроводження Головного управління Національної поліції у місті Києві, який повідомив, що у місті Києві виявлено його раніше викрадений автомобіль марки «Tоyota Camrу» НОМЕР_6 .
На а.с. 150, т. 1 (копії з матеріалів кримінального провадження) містяться відомості, щодо транспортного засобу «Tоyota Camrу» номерний знак НОМЕР_6 , а саме: номер кузову « НОМЕР_5 », номер двигуна НОМЕР_7 ; дата реєстрації ТЗ придбаного в торгівельної організації - 08.09.2012 року; ПІБ фізичної особи власника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , також зазначені адреса реєстрація власника, номер та серія паспорту, ідентифікаційний код, дата надходження даних - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно протоколу огляду речового доказу від 17 листопада 2018 року (а. с. 153), ключ від автомобіля віддано потерпілому ОСОБА_3 , а свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 поміщено до спец пакету.
Згідно постанови про визнання речового доказу й передачі його на зберігання від 17 листопада 2018 року (а.с. 155-156, т. 1) автомобіль марки «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018100010009282та передано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшого зберігання та розпорядження.
Про отримання автомобіля із номером кузова НОМЕР_2 (первинним номером «НОМЕР_5) ОСОБА_3 складено розписку, у якій він зобов'язався надати автомобіль на огляд у разі необхідності, на вимоги слідчого, прокурора чи суду.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно з частинами першою та шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 КПК України (у редакції, чинній на 27 серпня 2016 року) речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов'язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов'язана відшкодувати володільцю витрати, пов'язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року № 1104 затверджено Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження (далі - Порядок № 1104).
У пункті 20 Порядку № 1104 передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.
Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв'язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).
Порядок зберігання речових доказів, визначений Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної податкової адміністрації, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 року № 51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція).
Пунктом 19 Інструкції передбачено, що зберігання транспортних засобів та інших самохідних машин, а також пристроїв і механізмів, які використовувалися як знаряддя для вчинення злочинів і визнані речовими доказами, а також транспортних засобів, на які накладено арешт, якщо вони не можуть бути передані на зберігання власникові, його родичам або іншим особам, а також організаціям, проводиться за постановою слідчого, прокурора, судді, за ухвалою суду протягом досудового слідства або судового розгляду відповідними службами органів внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділів податкової міліції (у справах, що перебувають у її провадженні відповідно до компетенції), керівники яких дають про це розписку, яка приєднується до справи. В розписці вказується, хто є персонально відповідальним за зберігання прийнятого транспортного засобу.
Згідно п. 86 Інструкції, у разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказами Міністерства юстиції України № 6/5, Генеральної прокуратури України № 3, Міністерства фінансів України № 41 від 04.03.1996 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.03.1996 року за № 106/1131).
Матеріалами справи підтверджується, що автомобіль про відшкодування вартості якого, як майнової шкоди, заявлено позов до відповідача, у межах кримінального провадження повернутий власнику ОСОБА_3
Належності автомобіля із номером кузова НОМЕР_2 (первинним номером «НОМЕР_5) ОСОБА_3, позивач не оспорює, доказів на підтвердження оскарження рішення слідчого про передачу майна потерпілому чи наявності судового провадження щодо визнання права власності на автомобіль за позивачем, матеріали справи не містять.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів звернення у порядку визначеному п. 2 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та п. 14 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» до ОСОБА_3 про повернення вилученого майна.
Позивачем також не надано доказів володіння автомобілем марки «Toyota Camrу», білого кольору, державний номер НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_5 .
Враховуючи, що в межах кримінального провадження за постановою Слідчого Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві Кузьменко І.М. від 17.11.2018 року про визнання речового доказу та передачі його на зберігання, автомобіль марки «Tоyota Camrу», 2012 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12018100010009282 від 05.10.2018 року й передано власнику (потерпілому) ОСОБА_3 для подальшого зберігання та розпорядження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу шкоди в порядку ст. 1176 ЦК України у спосіб та в порядку, встановлений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на встановлені обставини, колегія також погоджується і з висновками суду про недоведеність спричинення позивачу моральної шкоди та, відповідно, відсутність підстав для її відшкодування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Астрюхіна Костянтина Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 15 листопада 2024 року.
Судді Є. П. Євграфова
О. В. Желепа
О. Ф. Мазурик