21 жовтня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/12773/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі представника позивача - адвоката Коц О. М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 ,
на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області
у складі судді Шубочкіної Т. В.
від 15 квітня 2024 року
у цивільній справі № 369/18611/23 Вишгородського районного суду Київської області
за позовом ОСОБА_2 ,
до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»,
ОСОБА_3 ,
третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Кузьменко Олексій Степанович
про зняття арешту з рухомого майна,
В листопаді 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що 12.11.2021 р. між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір позики, в забезпечення виконання якого також укладено договір застави рухомого майна. Згідно договору застави від 12.11.2021 р., зареєстрованого в реєстрі під номером 126, заставодавець ОСОБА_3 передала в заставу ОСОБА_2 (позикодавцю) транспортні засоби: автомобіль марки NISSAN ALTIMA, 2014 р.в., днз НОМЕР_1 та автомобіль марки FORD C-МАХ, 2014 р.в., днз НОМЕР_2 . Пунктом 5.2 договору застави визначено порядок звернення стягнення на майно у випадку невиконання основного зобов'язання.
Зазначав, що позичальник ОСОБА_3 не виконала зобов'язання за договором позики, у зв'язку із чим позивач звернувся до нотаріуса з метою звернення стягнення на заставлене майно шляхом передачі майна у власність заставодержателя в рахунок виконання зобов'язання.
09.10.2023 приватним нотаріусом КМНО Зуєвою Н. В. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 48, яким стягнуто на користь і у власність стягувача ОСОБА_2 рухоме майно автомобіль марки NISSAN ALTIMA, 2014 р.в., днз НОМЕР_1 та автомобіль марки FORD C-MAX, 2014 р.в., днз НОМЕР_3 Водночас, хоча виконавчий напис є підставою для державної реєстрації зазначених транспортних засобів за позивачем, при зверненні до сервісного центру ОСОБА_2 було повідомлено, що на вказане рухоме майно накладено арешт приватним виконавцем Кузьменком О. С. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4.
Зазначав, що 01.11.2023 р. представник позивача надіслав приватному виконавцю Кузьменку О. С. заяву з проханням зняти арешт з вищевказаного рухомого майна, що було передане у власність ОСОБА_2 , утім 02.11.2023 р. отримав відмову у скасуванні арешту, яка була мотивована тим, що арешт, накладений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, відкритого з примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2022 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Банк Кредити Дніпро» заборгованості за кредитним договором в розмірі 329 362 грн 39 коп.
Посилаючись на викладене, позивач просив задовольнити позов та скасувати арешт на рухоме майно, що є предметом даного спору.
Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 квітня 2024 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Коц О. М., в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує, що застава виникла до ухвалення відповідного рішення, що перебуває на виконанні у приватного виконавця, вартість предмета застави не перевищує розмір заборгованості перед заставодержателем (вартість вказана у виконавчому написі від 09 жовтня 2023 року і становить 522 044 грн, що значно менше ніж заборгованість ОСОБА_3 згідно договору позики від 12.11.2021 року, письмової згоди заставодержателя на звернення стягнення на відповідне майно немає, що відповідно є перешкодою звернення стягнення на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.
Зважаючи на те, що договір застави рухомого майна ОСОБА_3 від 12.11.2021 р., укладений та зареєстрований в реєстрі за № 126 раніше ніж ухвалено рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області в справі № 369/11420/21 (16.12.2022 р., дата набрання законної сили 30 січня 2023 року), що перебуває на виконанні у приватного виконавця Кузьменка О.С. (виконавче провадження № НОМЕР_4), є підстави для звільненого майна з під-арешту, накладеного відповідачем.
З огляду на наведене, вважає, що судом першої інстанції без всебічного та повного розгляду справи, ухвалено заочне рішення від 15 квітня 2024 року виходячи лише з власних міркувань без належної оцінки доказів та незважаючи на сталу практику Верховного Суду з аналогічних питань, районним судом хибно застосовані норми законодавства щодо притримання рухомого майна при розгляді даної справи, що потягло за собою ухвалення неправомірного рішення, адже права притримання договором позики передбачено не було.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належними чином, про причину своєї неявки суд не повідомили.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 12.11.2021 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, в забезпечення виконання якого також укладено договір застави рухомого майна.
За умовами договору застави, заставодавець ОСОБА_3 передала в заставу ОСОБА_2 (позикодавцю) транспортні засоби: автомобіль марки NISSAN ALTIMA, 2014 р.в., днз НОМЕР_1 та автомобіль марки FORD C-МАХ, 2014 р.в., днз НОМЕР_2 .
Умовами п. 5.2 договору визначено порядок звернення стягнення на майно у випадку невиконання основного зобов'язання.
Заставодержатель ОСОБА_2 , через неналежне виконання ОСОБА_3 умов договору позики, керуючись п. 5.2 договору застави, звернувся до нотаріуса з метою звернення стягнення на заставлене майно шляхом передачі майна у власність заставодержателя в рахунок виконання зобов'язання.
09.10.2023 р. приватним нотаріусом КМНО Зуєвою Н. В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером 48, яким стягнуто на користь і у власність стягувача ОСОБА_2 рухоме майно автомобіль марки NISSAN ALTIMA, 2014 р.в., днз НОМЕР_1 та автомобіль марки FORD C-MAX, 2014 р.в., днз НОМЕР_3
Також судом також встановлено, що 01.11.2023 року представник позивача надіслав приватному виконавцю Кузьменку О. С. заяву про зняття арешту з вищевказаного рухомого майна, що було передане у власність ОСОБА_2 .
У відповіді від 02.11.2023 р. приватний виконавець Кузьменко О. С. повідомив, що виконавче провадження № НОМЕР_4 здійснюється з примусового виконання виконавчого листа, виданого 16.03.2023 року Києво- Святошинським районним судом Київської області по справі № 369/11420/21, про стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованості за кредитним договором. Постановою від 28.03.2023 р. приватного виконавця було накладено арешт на рухоме майно боржника автомобіль марки NISSAN ALTIMМА, 2014 р.в., днз НОМЕР_1 та автомобіль марки FORD C-MAX, 2014 р.в., днз НОМЕР_3
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що згідно ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Оскільки станом на 09.10.2023 року, тобто на дату вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом КМНО Зуєвою Н. В., постанова про арешт майна боржника від 28.03.2023 р. приватного виконавця Кузьменко О. С. у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, була чинною, у встановленому законом порядку не скасована; інформація про державну реєстрацію обтяжень є актуальною, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування арешту.
Колегія суддів погоджується із висновкам суду першої інстанції з наступних підстав.
Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).
З огляду на наведене, у межах даної справи позивач, вимагаючи зняття з транспортних засобів арешту, мав довести як наявність у нього такого права, з існуванням якого закон пов'язує можливість пред'явлення подібної вимоги, так і порушення його права з боку відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ст. 20 Закону У країни «Про заставу» заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» закріплює, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна(коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Отже право на позов про зняття арешту з майна, належить передусім його власнику.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору.
З матеріалів справи вбачається, що транспортні засоби, а саме автомобіль марки NISSAN ALTIMМА, 2014 р.в., днз НОМЕР_1 та автомобіль марки FORD C-MAX, 2014 р.в., днз НОМЕР_3 у власність позивача не переходили, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.
Сам по собі виконавчий напис із пропозицією стягнути на користь і у власність позивача згадуване рухоме майно, без реального зняття його з реєстрації, перереєстрації ТЗ у встановленому не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності до позивача як стягувача.
Вимога про визнання права власності на транспортні засоби у межах даної справи не заявлялась.
Отже право, із наявністю якого ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» пов'язує можливість пред'явлення вимоги про зняття арешту, у позивача відсутнє.
У матеріалах справи також відсутні будь-які докази на підтвердження здійснення позивачем реєстрації обтяження автомобіля марки NISSAN ALTIMМА, 2014 р.в., днз НОМЕР_1 та автомобіля марки FORD C-MAX, 2014 р.в., днз НОМЕР_3 ?? заставою за договором від 12.11.2021 року у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Разом із тим, відповідно до Інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 139, т. 1) 28.03.2023 року зареєстроване публічне обтяження у вигляді арешту рухомого майна щодо автомобіля марки NISSAN ALTIMМА, 2014 р.в., днз НОМЕР_1 та автомобіль марки FORD C-MAX, 2014 р.в., днз НОМЕР_3 та внесено заборону щодо їх відчуження на підставі постанови про арешт майна боржника №71407742 від 28.03.2023 року приватного виконавця Кузьменко О. С.
Відповідно до положень частин 2-3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 14 цього Закону якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.
Ураховуючи, що докази здійснення реєстрації обтяження позивачем відсутні, а на час вчинення виконавчого напису, 09.10.2023 року, публічне обтяження транспортних засобів було у встановленому законодавством порядку зареєстровано на підставі постанови про арешт майна боржника № НОМЕР_4 від 28.03.2023 року приватного виконавця Кузьменко О. С. у межах виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування арешту на корить позивача обтяження якого є нижчим за пріоритетом.
Доводи апеляційної скарги про те, що наявні підстави для задоволення позову, адже договір застави спірного нерухомого майна був укладений та зареєстрований раніше, ніж ухвалено рішення суду про стягнення з відповідачки ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, є помилковими та спростовуються вищенаведеним, адже реєстрація договору у нотаріальному реєстрі не замінює реєстрації обтяження у Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному заочному рішенні суду, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Отже оскаржуване заочне рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування заочного рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 15 листопада 2024 року.
Судді Є. П. Євграфова
О. В. Желепа
О. Ф. Мазурик