Єдиний унікальний номер: 378/896/24
Провадження № 3/378/417/24
19.11.2024 року селище Ставище
Суддя Ставищенського районного суду Київської області Гуртовенко Р. В., розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не притягувався, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
За протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №150187 від 14 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 14.10.2024 року, близько 07 години 55 хвилин, в с. Гейсиха по вул. Центральна, 11 Білоцерківського району Київської області, керував моторолером марки "Suzuki", державний номерний знак відсутній, в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння в установленому порядку проводився за допомогою приладу «Драгер» (Alcotest 6820, ARНК 0514, тест №4328), результат огляду 0,22‰, чим порушив п. 2.9А Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 до суду подав письмове пояснення, в якому зазначив, що вину не визнає, оскільки результат огляду за допомогою алкотестера "Драгер" показав 0,22 ‰, що з врахуванням допустимої похибки вказаного приладу не є порушенням.
Розглянувши справу та дослідивши її матеріали, вважаю за наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Пункт 2.9.«а» ПДР України передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з роздруківки тестування на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Drager" (Alkotest 6820 ARНК-0514) від 14 жовтня 2024 року, результат огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 становить - 0,22 ‰.
Відповідно до відкритих джерел інформації (інструкція приладу "Драгер" 6820), вбачається, що при визначенні 14.10.2024 року приладом "Drager" (Alkotest 6820) результату 0,22 ‰ у робочих умовах навколишнього середовища від - 5 °С до + 50 °С реальне значення з урахуванням похибки приладу може знаходитися в межах 0,22 ± 0,042 ‰, тобто у межах від 0,18 до 0,26 ‰ за умовами виконання всіх вимог і додержання всіх застережень щодо умов експлуатації та правил використання приладу користувачем, що станом на 14.10.2024 року виконано користувачем в частині сервісного обслуговування.
Відтак, вказаний результат огляду не може свідчити про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий є в межах похибки, яка відповідно до вказаної відповіді та відкритих джерел інформації (інструкція приладу "Drager" Alkotest 6820), для приладу «Drager Alkotest 6820» границі допустимої похибки під час експлуатації у робочих умовах навколишнього середовища від - 5 °С до + 50 °С складають: для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка вимірювання пристрою становить ± 0,04% в діапазоні від 0,0 до 0,4 ‰, відносна похибка становить ± 10 % у діапазоні від 0,4 ‰ до 5,0 ‰.
Враховуючи вищевикладене, наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення та роздруківка-тест приладу "Drager" (Alkotest 6820), не може бути беззаперечним доказом перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Інших доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння матеріали справи не містять.
Крім того, згідно п. 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, ратифікованої Україною 25 квітня 1974 року, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у видихуваному повітрі, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності з національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Згідно роздруківки тестування на стан сп'яніння за допомогою приладу "Drager" (Alkotest 6820), результат огляду на стан алкогольного сп'яніння становить 0,22‰, що відповідає допустимій нормі алкоголю, як вказано в п. 6 ст. 8 вказаної Конвенції.
Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07 листопада 2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08 лютого 2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Статтею 130 ч. 1 КУпАП передбачено накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, мають тлумачитись на її користь, а згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
За ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього ж Кодексу.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, вважаю, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, у зв'язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 247 п. 1, 245, 251, 252, 280, 283-285, 287 КУпАП,-
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити, у зв'язку з відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Р. В. Гуртовенко